Узагальнена функція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Узагальнена фу́нкція або розподіл — математичне поняття, що узагальнює класичне поняття функції. Потреба в такому узагальненні виникає в багатьох фізичних, технічних і математичних задачах.

Поняття узагальненої функції дає можливість виразити в математично коректній формі такі ідеалізовані поняття, як густина матеріальної точки, точкового заряду, точкового диполя, (просторову) густину простого або подвійного шару, інтенсивність миттєвого джерела і т. п.

З іншого боку, у понятті узагальненої функції знаходить висвітлення той факт, що реально не можна виміряти значення фізичної величини в точці, а можна вимірювати лише її середні значення в малих околах даної точки. Таким чином, метод узагальнених функцій слугує зручним і адекватним апаратом для опису розподілів різних фізичних величин.

Узагальнені функції було введено вперше наприкінці 20-х років XX ст. Діраком у його дослідженнях із квантової механіки, де він систематично використовує поняття δ-фунції та її похідних. Основи математичної теорії узагальнених функцій були закладені Соболєвим при розв'язку задачі Коші для гіперболічних рівнянь, а в 50-х роках Шварц дав систематичний виклад теорії узагальнених функцій і вказав багато застосувань.

Основні означення[ред.ред. код]

Формально узагальнена функція f означається як лінійний неперервний функціонал над тим чи іншим векторним простором достатньо «хороших функцій» (так званих основних функцій) f:\varphi\mapsto(f,\;\varphi). Важливи прикладом основного простору є простір D(\R^n) — сукупність фінітних C^\infty-функцій (нескінченно-диференційовних) \phi на \R^n. Спряжений простір до D(\R^n) є простором узагальнених функцій D'(\R^n)

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • H. Kleinert, Path Integrals in Quantum Mechanics, Statistics, Polymer Physics, and Financial Markets, 4е видання, World Scientific (Singapore, 2006). Глава 11.