Україна в ООН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Україна є однією з країн-засновниць ООН – з 1945 по 1991 рік вона брала участь в роботі ООН як УРСР, а з моменту проголошення незалежності – як Україна. Після проголошення незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики держави.

Період УРСР[ред.ред. код]

Статут ООН, який було підписано 26 червня 1945 р., набрав чинності 24 жовтня 1945 р. Цей день щорічно відзначається як День Організації Об'єднаних Націй. Активну участь у розробці Статуту ООН взяли представники УРСР. Глава делегації УРСР на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 «Цілі та принципи» Статуту. СРСР в числі перших підписав Статут і увійшов в групу з 50 державами-засновницями ООН.

Після 1991 року[ред.ред. код]

Офіційні контакти України та ООН[ред.ред. код]

Генеральні секретарі ООН чотири рази відвідували Україну, станом на грудень 2015 року був перший візит після проголошення незалежності України.У липні 2017 року відбувся другий візит генсека до України з часів незалежності. З офіційними візитами у Києві перебували У Тан (1962р.), Курт Вальдхайм (1981р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос Галі (1993 р.), Антоніу Гутерреш (2017).

Однак особливо активними були контакти за часів Леоніда Кучми. Протягом 19942001рр. відбулося сім зустрічей Президента України Л. Кучми з Генеральним секретарем ООН: у 1994 р. у Нью-Йорку, у 1995 р. у Відні, у 1996 р. у Москві, у 1997 р. у Давосі, під час 52-ї сесії ГА ООН у вересні та листопаді 1997 р., під час Вашингтонського Саміту країн-членів НАТО (квітень 1999 р.), а також під час Саміту тисячоліття ООН (вересень 2000 р.).

У 1995 р. Президент України взяв участь у Спеціальному урочистому засіданні ГА ООН на найвищому рівні з нагоди 50-ї річниці заснування Організації Об'єднаних Націй. Він також брав участь у роботі 49-ї та 52-ї сесій ГА ООН, був Головою делегації України на 19-й спеціальній сесії ГА ООН з питань екології та Саміті тисячоліття ООН.

7 вересня 2000 р. з ініціативи Президента України відбулося засідання Ради Безпеки ООН на рівні глав держав та урядів (Саміт РБ ООН), присвячене обговоренню питання «Забезпечення ефективної ролі Ради Безпеки у підтриманні міжнародного миру та безпеки, особливо в Африці». Це засідання РБ на найвищому рівні, друге за всю історію ООН, мало позитивний вплив на відновлення та зміцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного імпульсу зусиллям, спрямованим на зміцнення принципів Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування політики ООН у галузі миротворчих операцій.

Наступник Кучми на посаді Президента Віктор Ющенко продовжив лінію співпраці з ООН, щоправда 24 вересня 2008 року генеральний секретар ООН Пак Гі Мун попросив Україну допомогти з ремонтом вертольотів, які використовуються в ході миротворчих операцій. [1]

24 вересня 2009 року Віктор Ющенко виступив на сесії Генеральної асамблеї ООН з пропозиціями про посилення гарантій безпеки неядерним державам, при цьому він наголосив, що Україна добровільно відмовилась від статусу ядерної держави. Також Віктор Ющенко висловив сподівання, що через 10 років, тобто не раніше 2019 році Україна може стати членом Ради безпеки ООН. [2]

Наступний президент України Віктор Янукович у співпраці з ООН акцентував на участі України у миротворчих операціях. Зокрема про це він заявив з трибуни 67-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, яка відбулась у вересні 2011 року. [3]

Основною темою у позиції України в ООН у період президентства Петра Порошенка стала проблема окупації Росією українських територій на Донбасі та Криму. Зокрема цю тему під час свого виступу на Генеральній асамблеї ООН 27 вересня 2015 року підняв Петро Порошенко. [4]

Україна в Раді Безпеки ООН[ред.ред. код]

Україна чотири рази обиралася непостійним членом Ради Безпеки (19481949, 19841985, 20002001), 15 жовтня 2015 року вона вчетверте стала непостійним членом РБ ООН. [5]

Одним з найбільш важливих підтверджень визнання авторитету і ролі нашої держави на міжнародній арені, послідовності та неупередженості її зовнішньої політики, відданості принципам демократії та верховенства права стало обрання України до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на період 2000-2001 рр. Вперше Україна, як незалежна держава, була членом органу, на який покладено головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки у світі, як незалежна держава. За час членства в Раді Безпеки Україна переконливо довела свою спроможність бути активним учасником її діяльності, здійснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рішень та робити власний практичний внесок у їх реалізацію. Кульмінацією членства України в Раді Безпеки ООН стало її головування в цьому органі у березні 2001 р., коли РБ предметно розглянула ряд найбільш актуальних світових проблем, зокрема, кризові ситуації на Балканах та на Близькому Сході.

Діяльність України у складі органів системи ООН[ред.ред. код]

Україна входить до складу таких органів ООН, як Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Комісія із соціального розвитку, Комісія з наркотичних засобів, Виконавча рада Структури ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок «ООН-Жінки», Комітет з інформації, Комісія ООН з наркотичних засобів, Рада Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО), Адміністративна рада та Рада поштової експлуатації Всесвітнього поштового союзу, Міжнародний трибунал з морського права, Комітет ООН з внесків, Координаційна Рада Об’єднаної Програми ООН з ВІЛ/СНІДу.

У 1997 р. Міністра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії Генасамблеї – найвищу керівну посаду в ООН. Предметом особливої гордості України є те, що саме 52-а сесія ГА ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ», ухвалила всеосяжну програму реформування Організації, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, і надала потужного імпульсу широкомасштабному оновленню ООН.

[6]

Участь України у міжнародних зусиллях з протидії морському піратству під координацією ООН[ред.ред. код]

Україна активно залучається до координованих ООН міжнародних зусиль з протидії морському піратству і збройним пограбуваннями суден. З 2009 року наша держава на регулярній основі бере участь у засіданнях Ради Безпеки ООН з цієї проблематики, виступаючи співавтором щорічних базових і галузевих резолюцій Ради Безпеки ООН з протидії піратству біля узбережжя Сомалі.

У травні 2010 року за ініціативи делегації України відбулося перше в історії ООН тематичне засідання Генеральної Асамблеї ООН, присвячене боротьбі з морським піратом. Щороку, в рамках роботи ГА ООН, делегація України ініціює і забезпечує включення до тексту резолюції ГА ООН з морського права нових положень щодо боротьби з морським піратством, передовсім у сфері посилення соціального захисту жертв піратських нападів і членів їхніх сімей, належної імплементації норм міжнародного права та удосконалення норм національного законодавства у галузі притягнення піратів до відповідальності тощо.

Україна є дієвим учасником Контактної групи з протидії піратству біля узбережжя Сомалі, беручи активну участь у пленарних засіданнях Контактної групи, а також діяльності її функціональних робочих груп. З 2010 року Україна бере участь в операції Європейського Союзу «Аталанта»: офіцер Збройних Сил України виконує обов’язки офіцера управління розвитку спроможностей штабу операції у м. Нортвуд, Велика Британія. До кінця 2013 року планується направити до району Африканського Рогу флагман ВМС України фрегат «Гетьман Сагайдачний» з вертольотом Ка-27 та оглядовою групою на борту для участі в анти-піратській операції НАТО «Океанський Щит».

Підтримання міжнародного миру та безпеки[ред.ред. код]

Україна як одна з держав-фундаторів ООН надає особливого значення діяльності ООН з підтримання міжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєї зовнішньої політики.

Починаючи з липня 1992 р., Україна виступає як значний контрибутор військових підрозділів та персоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). За період незалежності України понад 34 тисяч українських військових та представників органів внутрішніх справ взяли участь у більш ніж 20 миротворчих операціях під егідою ООН.

За останніми офіційними даними Секретаріату ООН, Україна станом на початок 2013 року представлена в ОПМ ООН понад 500 «блакитними шоломами» у складі 8-ми миротворчих операцій ООН: у ДРК, на Кіпрі, в Аб’єй (Судан), у Косово, Кот д’Івуарі, Ліберії, Південному Судані та Тимор-Леште. Таким чином, за кількістю персоналу Україна наразі у третій десятці держав-лідерів серед понад 100 країн-контрибуторів до ОПМ ООН.

Наша держава активно долучилась до процесу реформування миротворчості з тим, щоб зробити її більш ефективною та адекватною сучасним викликам. Так, саме Україні належать ініціативи щодо зміцнення миротворчого потенціалу ООН шляхом заповнення критичних прогалин у галузі авіаційного забезпечення місій, а також стосовно вдосконалення механізмів юридичного захисту «блакитних шоломів». У 1994 р. Україна стала ініціатором Конвенції з безпеки персоналу ООН та зв'язаного з нею персоналу, а у вересні 2006 р. Міністр закордонних справ України підписав Факультативний протокол до цієї Конвенції. У грудні 2002 р. на 57-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була одностайно схвалена внесена делегацією України резолюція, якою 29 травня було проголошено Міжнародним днем миротворців ООН. За ініціативою нашої держави 7 листопада 2008 р. Генасамблея схвалила Декларацію з нагоди 60-річчя миротворчої діяльності ООН. [7]

Представники України в ООН[ред.ред. код]

  1. Удовиченко Петро Платонович (1958-1961)
  2. Кизя Лука Єгорович (1961-1964)
  3. Шевченко Сергій Тимофійович (1964-1968)
  4. Поляничко Михайло Деонисович (1968-1973)
  5. Мартиненко Володимир Никифорович (1973-1979)
  6. Кравець Володимир Олексійович (1979-1984)
  7. Удовенко Геннадій Йосипович (1985-1991)
  8. Батюк Віктор Гаврилович (1992-1993)
  9. Хандогій Володимир Дмитрович (1994)
  10. Зленко Анатолій Максимович (1994-1997)
  11. Єльченко Володимир Юрійович (1997-2001)
  12. Кучинський Валерій Павлович (2001-2006)
  13. Крижанівський Віктор Володимирович (2006-2007)
  14. Сергєєв Юрій Анатолійович (2007-2015)
  15. Єльченко Володимир Юрійович (2015 - …)

Адреси представництв ООН[ред.ред. код]

  • Постійне представництво України при ООН

Адреса: 20 East 51st Street, New York, NY 10022.
Режим роботи: 09:00 — 18:00 крім суботи та неділі.
E-mail: uno_us@mfa.gov.ua, mail@uamission.org
Веб-сайт: www.un.int/ukraine.
Тел.: (8-10-1212) 759 70 03.
Факс: (8-10-1212) 355 94 55.

  • Постійне представництво України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві

Адреса: 14, Rue de l'Orangerie, 1202, Geneve.
Режим роботи: 08:30 — 18:00, крім суботи та неділі.
E-mail: uno_ch@mfa.gov.ua, mission.ukraine@ties.itu.ch.
Тел.: (8-10-4122) 740 32 70.
Факс: (8-10-4122) 734 38 01.

  • Представництво Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй в Україні

Адреса: м. Київ, вул. Кловський узвіз, 1.
Режим роботи: 09:00 — 18:00, обід 13.00-14.00, крім суботи та неділі.
E-mail: nidc@ukrpack.net.
Тел.: (044) 253-93-63.
Факс: (044) 253-26-07.

  • Представництво управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні

Адреса: 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 32а.
Режим роботи: 09:00 — 17:30, крім суботи та неділі.
E-mail: ukrki@unhcr.ch.
Тел.: (044) 573-96-86.
Факс: (044) 573-98-50. [8]

Координатори системи ООН в Україні[ред.ред. код]

  1. Стівен Френсіс Браун (1992–1996),
  2. Педро Пабло Вільянуева (1996–2000);
  3. Даглас Гарднер (2000–2004)
  4. Френсіс О'Доннелл (2004-2009)
  5. Олів'є Адам (2009-2014)
  6. Ніл Вокер (2014[9]-)

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]