Україна (журнал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Україна (журнал, Київ 1907)[ред.ред. код]

Обкладинка журналу «Україна» з 1907 р.

«Україна» — історичний-етнографічний і літературно-публіцистичний місячник, виходив у Києві 1907 як продовження «Киевской Старины»; редактор Володимир Науменко. Журнал мав багатий відділ рецензій і бібліографії.[1]

Перший номер наукового та літературно-публіцистичного щомісячного журналу «Україна» вийшов друком в січні 1907 року. Видання позиціювалося як журнал демократично настроєної інтелігенції, орієнтованої на духовне відродження української нації.

«Україна» самоліквідувалася у зв'язку з появою «Записок Українського Наукового Товариства».[2][1]

Україна (тижневик, Чернівці 1913)[ред.ред. код]

«Україна» — тижневик, виходив у Чернівцях 1913 — 14 за ред. 3. Кузелі, орган групи С. Смаль-Стоцького, що стояла в опозиції до політики М. Василька і його прихильників.[1]

Україна (журнал, Київ 1914-1930-ті)[ред.ред. код]

«Україна» — наук. ж. українознавства, виходив у Києві в 1914 — 30 pp. (з перервами 1915 — 16, 1919 — 23), за ред. М. Грушевського у 2 вид.: 1914 — 18 як орган Укр. Наукового Товариства в Києві, 1924 — 30 — орган Іст. Секції Укр. Академії Наук. Всього вийшло 43 чч. (10 у 1914 — 18, 33 у 1924 — 30); тримісячник у 1914 — 24 і двомісячник з 1925.[1]

Журнал мав такі відділи: ст. й розвідки з історії, археології, економіки, фолкльору, етнографії, мови, літератури, мистецтва, краєзнавства України; матеріали і документи з короткими коментарями (спогади, листування недруковані літ. твори) з гром. і культ. життя 19 і поч. 20 ст.; критика та бібліографія, наук. хроніка, некрологи. Деякі випуски «У.» були присвячені окремим визначним культ. діячам (Т. Шевченкові, М. Костомарову, П. Кулішеві, М. Максимовичеві, І. Франкові, О. Лазаревському, М. Драгоманову, В. Антоновичеві, П. Тутковському), важливим подіям з історії України (Коліївщина, Кирило-Методіївське Братство, Сх.-Евр. Революція 1905, століття грудневого повстання), регіональним окраїнам (Буковина, гал.-укр. взаємини тощо).[1]

Серед співр. «України» до 1918 були: М. Василенко, М. Возняк, О. Грушевський, В. Дорошенко, І. Каманін, О. Левицький, К. Михальчук (відповідальний ред. 1914), М. Мочульський, Є. Онацький, В. Перетц та неукраїнці: Г. Ілінський, Ф. Корш, О. Шахматов; у 1924 — 30 pp.: Д. Багалій, М. Василенко, М. Возняк, О. Гермайзе, О. Грушевський, В. Житецький, П. Клепатський, К. Копержинський, І. Крип'якевич, М. Макаренко, В. Міяковський, М. Мочульський, В. Новицький, О. Новицький, М. Петровський, В. Перетц, В. Романовський, О. Рябінін-Скляревський, Ф. Савченко, О. Синявський, К. Студинський, М. Ткаченко, П. Тутковський, В. Щербина, В. Юркевич.[1]

«Україна» появлялася у важких цензурних обставинах, переборюючи труднощі у змаганні за об'єктивне насвітлення минулого України. Поряд «КСт.» та «Літ. Наук. Вісника» — «У.» один з найцінніших ж. українознавства, солідне джерело до вивчення українознавчих дисциплін, особливо нац.-культ. процесів 19 ст. У кін. 1930 «У.» змушена була припинити своє існування, останнє ч. (44) було вже видруковане, але у світ не вийшло. Натомість партійне керівництво ВУАН почало видавати під тією ж назвою «У.» (за ред. П. Шурана) ж. цілком ін. ідеологічного характеру, метою якого була боротьба проти нац. укр. історіографії і зокрема проти «школи М. Грушевського». 1932 вийшло 2 випуски нового ж. (ч. 1 — 2 і 3) з гостро-критичними ст. проти М. Грушевського й М. Василенка. На цьому ж. перестав існувати.[1]

Україна (тижневик, УНР 1919–1920)[ред.ред. код]

«Україна», щоденник, офіційний орган Штабу Дійової Армії УНР, виходив 1919 — 20 в Умані, Вінниці; Проскурові, Кам'янці Подільському, Станиславові й Коломиї.[1]

Україна (журнал, Київ 1941—)[ред.ред. код]

Логотип журналу «Україна» 1960-их років

«Україна», популярний громадсько-політичний і літературно-мистецький ілюстрований тижневик (до червня 1963 двотижневик), виходить у Києві з травня 1941. До публіцистично-художнього видання залучені такі яскраві постаті української еліти, як Олександр Довженко, Василь Касіян, Павло. Тичина, М. Мануїльський, Михайло Дерегус, Максим Рильський, Є. Патон, Юрій Смолич, Олександр Палладін та інші. З повоєнних 40-х і до кінця перебудовчих 80-х журнал — одне із найпопулярніших вітчизняних видань.

З 1974 як додаток до «України» видається англомовний квартальник, з 1978 місячник «Ukraine». В обох виданнях статті, літературні твори, інформації в дусі совєтської пропаганди про досягнення УРСР і СРСР у наукової, культурної, мистецької, спортової та інших галузях. Англомовна «Ukraine» містить переклади українських авторів. Журнал розрахований головне на молодого читача. Перший головний редактор Іван Цюпа, з 1970 Микола Подолян (з 1974 для обох виданнях), редактор англомовного — Анатолій Біленко. Початковий наклад 50 000, 1980 — 230 000.[1]

З кінця 80-х та до початку 90-х наклад журналу сягав 900 тисяч примірників. Але, як це не парадоксально, саме із здобуттям державної незалежності настав різкий спад розвитку «України» — аж до фактичного її зникнення як періодичного видання. Часопис опинився за бортом будь-яких бюджетів. Як наслідок — скажімо, 1997-го року вийшов лише один журнал.

Переломним для журналу був 1998-й, коли було забезпечено його щомісячний вихід.

В січні 2004-го в житті часопису розпочався новий етап. Журнал «Україна» з'явився у сучасному вигляді — змінилися формат, дизайн, структура, тематичне наповнення.

Україна (журнал, Париж 1949–1953)[ред.ред. код]

Українознавчий збірник «Україна», Париж, 1951

«Україна», неперіодичні збірники українознавства, котрі виходили в Парижі з 1947 року під назвою «Соборна Україна» (4 числа) і між роками 1949–1953 (10 чисел) під назвою «Україна», за редакцією Ілля Борщака (за фінансовою допомогою архієпископа Івана Бучка).

У збірників переважали статті, присвячені історичній тематиці, зокрема історія французько-українських взаємин (серед іншими, нариси «Україна в Парижі» І. Борщака, ювілейні біографії і біографічно-наукові некрологи французьких і українських культурних діячів, «Орликіяна» тощо), документи і забуті сторінки, цінна бібліографія і спогади (Є. Бачинського, Бориса Крупницького, Домета Олянчина, Наталії Дмитрівної Полонської, Юрія Тищенка).[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  2. Березовський О. М. «Умови та особливості діяльності журналу „Україна“ 1907 року» Історія Випуск № 74/76, 2004

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Посилання[ред.ред. код]


науковий журнал Це незавершена стаття про науковий журнал.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Тарас Шевченко Це незавершена стаття про українську культуру.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.