Українська Народна Самооборона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська Народна Самооборона
Країна Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Тип Партизанські загони
Роль Боротьба проти оккупації, Диверсії, партизанська поротьба
Чисельність До 6000 (жовтень 1943)
Прізвиська УНС
Війни/битви Боротьба УПА проти німецьких окупантів
Розформовано грудень 1943

Українська Народна Самооборона (УНС) — збройні формування Українського Національного Руху Опору, що діяли в Галичині у 1943.

УНС була організована на базі груп українського визвольного підпілля. Формування відділів УНС викликане необхідністю захисту українського населення Галичини від діючого у цей час у регіоні радянського партизанського з'єднання С.Ковпака і терору німецької окупаційної влади.

Історія створення[ред. | ред. код]

За наказом Романа Шухевича у червні 1943 р. на Станіславщині було створено дві підстаршинські школи:

  • «ім. Симона Петлюри» (командир «Степовий»);
  • «Беркути» (командир «Чмелик»).

Два вишкільні курені:

Перші курені УНС[ред. | ред. код]

  • Перший курінь «Чорні чорти» ім. Є. Коновальця. (Коломийський курінь). Командир: хорунжий Рачок Ілля-«Липей».
  • Курінь «Тигри» (з жовтня 1943 року «Гайдамаки»). Командир: хорунжий Фрасуляк Степан-«Хмель».
    • Сотня «Сіроманці». Командири: Тучапець Андрій-«Верх»,— Карпенко Дмитро-«Яструб». Сотня «Сіроманці» розташовувалася біля гори Чорна Сихла в Болехівському районі Станіславської області.
    • Сотня «Трембіта». Командир: сотенний «Чорнобровий». Сотня «Трембіта» знаходилася в Долинському районі поблизу села Суходіл.
  • Курінь «Кривоніс І». Командир: Польовий Омелян — «Шахай». Знаходився в околиці села Либохора біля підніжжя гори Магура, Сколівського району Дрогобицької області.
  • Курінь «Кривоніс ІІ». Командир: Шкітак Антін — «Омелян». Розташовувався в районі с. Недільна, Старосамбірського району Дрогобицької області.
  • Курінь «Кривоніс ІІІ». Розташовувався біля міста Сянки та річки Сян.

Командир УНС в Галичині[ред. | ред. код]

Обласні командири УНС в Галичині[ред. | ред. код]

Структура[ред. | ред. код]

Формування УНС поділялися на курені (близько 300—400 вояків), сотні (100 і більше стрільців), чоти (30-40 повстанців) та рої (до 10 бійців).

Чисельність УНС[ред. | ред. код]

  • На середину серпня 1943 року приблизно 2000 чоловік.
  • На кінець грудня 1943 року 5000 — 6000 чоловік.

Бойові дії[ред. | ред. код]

У другій половині 1943 загони УНС провели ряд бойових операцій в районі м. Сколе (18 серпня) та в районі сіл Суходіл та Липовиця (нині Рожнятівський район). Після III Надзвичайного збору ОУН(б) (21-25 серпня 1943) збройні підрозділи українського національного руху Опору в Галичині поділено на дві групи:

Протягом останніх місяців 1943 загони УНС не вели активних бойових дій через запровадження в Галичині (2 жовтня 1943) німецькою владою системи розстрілу десяти заручників за вбивство одного німецького солдата або представника окупаційної влади. Дії УНС у цей період зводились до оборонних боїв проти підрозділів німецької поліції. У грудні 1943 УНС прийняла назву «УПА-Захід».

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Петро Содоль. Українська Повстанча Армія 1943—1942. Довідник 2. Пролог. Нью-Йорк, 1995. 295с.
  • Арсенич П. Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті // Матеріали наукової конференції «Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія». Стрий, 1993. 124с.
  • Мороз В. Українська Народна Самооборона (УНС) на терені Дрогобицької області (1943 рік) // Визвольний шлях. — 2000. — Кн.6.
  • Літопис УПА. Нова серія. — Т.9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944—1945. — Київ — Торонто, 2009.
  • Павлишен Л. «На грані двох світів…»: Спогади військовика-бандерівця. / Літзаписувач В. Щеглюк. — Львів: СПОЛОМ, 2010. — 320 с.
  • Паливода В. І. Спогади українського повстанця і багаторічного в'язня таборів ГУЛАГу. / Підгот. Б. В. Паливода. — К.: Смолоскип, 2001. — с. 29-73. — ISBN 966-7332-70-5

Примітки[ред. | ред. код]