Українська Народна Самооборона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українська Народна Самооборона (УНС) — збройні формування Українського Національного Руху Опору, що діяли в Галичині у 1943.

УНС була організована на базі груп українського визвольного підпілля. Формування відділів УНС викликане необхідністю захисту українського населення Галичини від діючого у цей час у регіоні радянського партизанського з'єднання С.Ковпака і терору німецької окупаційної влади.

Історія створення[ред.ред. код]

За наказом Романа Шухевича у червні 1943 р. на Станіславщині було створено дві підстаршинські школи:

  • «ім. Симона Петлюри» (командир «Степовий»);
  • «Беркути» (командир «Чмелик»).

Два вишкільні курені:

  • Школа ОУН «Тигри», в кінці жовтня перейменована в «Гайдамаки» у Долинському повіті (командир «Хміль»);
  • «Чорні чорти» (командир «Липей») у Коломийському районі.

Перші курені УНС[ред.ред. код]

  • Перший курінь «Чорні чорти» ім. Є. Коновальця. (Коломийський курінь). Командир: хорунжий Рачок Ілько-«Липей».
  • Курінь «Тигри» (з жовтня 1943 року «Гайдамаки»). Командир: хорунжий Фрасуляк Степан-«Хмель».
    • Сотня «Сіроманці». Командири: Тучапець Андрій-«Верх»,— Карпенко Дмитро-«Яструб». Сотня «Сіроманці» розташовувалася біля гори Чорна Сихла в Болехівському районі Станіславської області.
    • Сотня «Трембіта». Командир: сотенний «Чорнобровий». Сотня «Трембіта» знаходилася в Долинському районі.
  • Курінь «Кривоніс І». Командир: Польовий Омелян — «Шахай». Знаходився в околиці села Либохора біля підніжжя гори Магура, Сколівського району Дрогобицької області.
  • Курінь «Кривоніс ІІ». Командир: Шкітак Антін — «Омелян». Розташовувався в районі с. Недільна, Старосамбірського району Дрогобицької області.
  • Курінь «Кривоніс ІІІ». Розташовувався біля міста Сянки та ріки Сян.

Командир УНС в Галичині[ред.ред. код]

Обласні командири УНС в Галичині[ред.ред. код]

Структура[ред.ред. код]

Формування УНС поділялися на курені (близько 300—400 вояків), сотні (100 і більше стрільців), чоти (30-40 повстанців) та рої (до 10 бійців).

Чисельність УНС[ред.ред. код]

  • На середину серпня 1943 року приблизно 2000 чоловік.
  • На кінець грудня 1943 року 5000 — 6000 чоловік.

Бойові дії[ред.ред. код]

У другій половині 1943 загони УНС провели ряд бойових операцій в районі м. Сколе (18 серпня) та в районі сіл Суходіл та Липовиця (нині Рожнятівський район). Після III Надзвичайного збору ОУН(б) (21-25 серпня 1943) збройні підрозділи українського національного руху Опору в Галичині поділено на дві групи:

Протягом останніх місяців 1943 загони УНС не вели активних бойових дій через запровадження в Галичині (2 жовтня 1943) німецькою владою системи розстрілу десяти заручників за вбивство одного німецького солдата або представника окупаційної влади. Дії УНС у цей період зводились до оборонних боїв проти підрозділів німецької поліції. У грудні 1943 УНС прийняла назву «УПА-Захід».

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Петро Содоль. Українська Повстанча Армія 1943—1942. Довідник 2. Пролог. Нью-Йорк, 1995. 295с.
  • Арсенич П. Сторінки збройної боротьби УПА на Прикарпатті // Матеріали наукової конференції «Організація Українських Націоналістів і Українська Повстанська Армія». Стрий, 1993. 124с.
  • Мороз В. Українська Народна Самооборона (УНС) на терені Дрогобицької області (1943 рік) // Визвольний шлях. — 2000. — Кн.6.
  • Літопис УПА. Нова серія. — Т.9. Боротьба проти повстанського руху і націоналістичного підпілля: протоколи допитів заарештованих радянськими органами державної безпеки керівників ОУН і УПА. 1944—1945. — Київ — Торонто, 2009.
  • Павлишен Л. «На грані двох світів…»: Спогади військовика-бандерівця. / Літзаписувач В. Щеглюк. — Львів: СПОЛОМ, 2010. — 320 с.

Примітки[ред.ред. код]