Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Не варто плутати з Українською Національною Радою (1941—1978).

Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки

Театральна, 22, film 04 -4.jpg

Тип однопалатний парламент
Президент Ради Євген Петрушевич
з 18 жовтня 1918
Депутати 150
Політичні групи УНДП
УСДП
РУРП
Зала засідань Народний Дім

Українська Національна Рада Західної Української Народної Республіки (УНРада) — законодавчий орган ЗУНР.

Історія[ред.ред. код]

Постала 18-19 жовтня 1918 для втілення права на самовизначення українських земель Австро-Угорської монархії, яка розпадалась, після проведеденої у Львові в приміщенні Народного Дому конституанти — представницького зібрання (близько 500 осіб).

До її складу входили всі українські депутати обох австрійських палат (Парламенту і Палати Панів), крайових сеймів Галичини й Буковини, представники єпископату, по три представники українських партій з цих земель; крім того, кооптовано видатніших непартійних фахівців, представників молоді, проведено вибір від повітів та міст і дано місце представництву нац. меншостей, які цим правом не скористалися. Усього Рада мала 150 членів (планувалось: всього — 226, з них (пропорційно до відсотку від загальної кількості громадян) українці — 160, поляки — 33, євреї — 27, німці — 6)[1].

19 жовтня 1918 року було проголошено Прокламацію Української Національної Ради, у якій йшлося про утворення Української держави на українських етнічних землях у складі Австро-Угорщини, необхідність підготовки Конституції, у якій визнавалось за національними меншинами, які мали обрати до УНР своїх представників, права́ на національно-культурну автономію[2].

31 жовтня 1918 року відбулось термінове засідання Ради, скликане після отримання інформації про відмову австрійського намісника Карла фон Гуйна передати владу її представникам та щодо прибуття до Львова 1 листопада Польської ліквідаційної комісії. Члени УНРади вирішили чекати розпорядження з Відня. Проти цього рішуче виступив Дмитро Вітовський, попереджаючи, що «…завтра українці можуть бути … безсилі проти польської переваги… як цієї ночі … не візьмемо Львова, то завтра його напевне візьмуть поляки.»[3]

9 листопада 1918 УНРада затвердила Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР)[4].

Вона мала законодавчі й контрольні компетенції парламенту ЗУНР, перед нею відповідав уряд (Державний Секретаріат). Пленум УНРади обирав Виділ УНРади (найвища постійно діючої влади в державі) та президента Ради; Виділ виконував права голови держави (затверджував уряд, здійснював право амністії й аболіції, призначав керівників вищих державних урядів, проголошував закони Ради); постанови схвалювалися більшістю.

За партійним складом до Виділу УНРади ввійшло 6 представників УНДП, 2 соціал-демократи та 2 радикали (Лев Бачинський та Гриць Дувірак), які мали змогу призначати керівників вищих державних органів, приймати закони та брати участь в затвердженні складу уряду, який було сформовано 4 лютого 1919 р. Новий уряд республіки очолив Сидір Голубович, який водночас став і секретарем фінансів, торгівлі і промислу.

Назовні Виділ репрезентував президент: першим був Кость Левицький, другим Євген Петрушевич.

Перед переходом влади ЗУНР і УГА за Збруч Виділ УНРади і Державний Секретаріат спільною постановою 9 червня 1919 тимчасово передали свої конституційні повноваження президенту Є. Петрушевичеві, як «уповноваженому диктаторові», який мав всю повноту військової і цивільної виконавчої влади до скликання пленуму УНРади.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 107.
  2. Проклямація Української Національної Ради від 19 жовтня 1918 року
  3. І. Пендзей. О. Ю. Карпенко та радянська історіографія ЗУНР… — С. 146.
  4. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 80.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.