Українська комуністична партія (боротьбистів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українська комуністична партія (боротьбистів)
Голова партії Олександр Шумський,
Григорій Гринько,
Василь Еллан-Блакитний,
Михайло Полоз,
Левко Ковалів,
Приходько Антон Терентійович
Дата заснування 1918
Дата розпуску 1920
Штаб-квартира Київ
Ідеологія соціалізм
Кількість членів  близько 15 000
Друкований орган Боротьба

Українська комуністична партія (боротьбистів) — українська політична партія, що під різними назвами діяла у 1918—1920 роках. Утворилася з лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів. Назва партії пов'язана з назвою її центрального друкованого органу — київською газетою «Боротьба».

Не плутати з Українською партією лівих соціалістів-революціонерів (борьбистів), котра являла собою відокремлену частину російської Партії соціалістів-революціонерів в Україні, а також Українською комуністичною партією (укапістами), котрі утворилися на базі УСДРП (незалежників) у січні 1920 року.

Історія[ред. | ред. код]

Організаційно оформилася влітку 1918 року після розколу в Українській партії соціалістів-революціонерів (УПСР). На першому (п'ятому) з'їзді в березні 1919 року прийняла нову назву (Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів), також вживалася назва «Українська партія соціалістів-революціонерів (комуністів-боротьбистів)»). 6 серпня 1919 року партія уклала акт про об'єднання з нещодавно відокремленим лівим крилом Української соціал-демократичної партії (незалежників) (УСДРП-Н) — Українською соціал-демократичною партією (незалежників-лівих), після чого її назву було змінено на остаточну — Українська комуністична партія (боротьбистів).

Перші ознаки розколу в УПСР, що призвів до утворення партії боротьбистів, було помітно ще на початку 1918 року. Особливо відчутними вони стали після арешту представників лівого крила УПСР з наказу керівництва Центральної Ради в січні 1918[1][2].

З літа 1919 року партія боротьбистів мала представників у Раднаркомі УСРР, зокрема, наркомом освіти був Олександр Шумський. Серед чільних представників партії також були Григорій Гринько, Василь Еллан-Блакитний, Михайло Полоз, Левко Ковалів, Антон Приходько. Після взяття Києва денікінцями, що відбулося 30 серпня 1919 року, частина керівництва партії залишилася в підпіллі. В цей час загинули члени її ЦК, українські літератори Василь Чумак та Гнат Михайличенко.

У серпні та листопаді 1919 року боротьбисти зробили дві невдалі спроби вступити до Комуністичного Інтернаціоналу. У грудні 1919 року УКП(б) було укладено угоду з Комуністичною партією (більшовиків) України про входження першої до Всеукраїнського Ревкому. У березні 1920 року партія боротьбистів влилася в КП(б)У шляхом індивідуального прийняття членів (з приблизно 15 тисяч до лав партії більшовиків вступило близько 4 тис.), що було організаційно оформлено рішеннями другого (шостого) з'їзду партії боротьбистів та четвертої конференції (на правах з'їзду) КП(б)У.

Протягом 1920-х років вихідці з УКП(б) обіймали багато керівних місць у Раднаркомі УСРР і відіграли значну роль в українізації, до їх числа належали Антон Приходько[3], Панас Любченко та багато інших. У 1930-х роках більшість із них було репресовано.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Ідеологія партії частково повторювала програмні тези старої УПСР, але зі значним креном у бік марксистської традиції (що особливо виявилося після об'єднання з УСДРП (н.-л.). Серед основних гасел варто назвати ідею соціалізації землі, створення окремої Української червоної армії, постійне наголошування на перспективах створення всесвітньої федерації радянських республік і протиставляння цієї ідеї можливому відновленню Російської Імперії в «радянських формах» тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гошуляк, І. (1994, №1). Український історичний журнал. dspace.nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 26 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018. 
  2. Oleksiy, Ruslan Yawdoshak, Irina Kravchenko, Mykola Dzham, Mykytenko. Зшитки боротьби. www.library.univ.kiev.ua. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 25 вересня 2018. 
  3. Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Ky·iv: Heneza. ISBN 9665044745. OCLC 160149987. 

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Maistrenko I. Borotbism. A Chapter in the History of Ukrainian Communism. — Research Program on the USSR, 1954 (перевидано 2007 року під назвою Borot'bism. A Chapter in the History of Ukrainian Revolution).
  • Майстренко І. Історія мого покоління. Спогади учасника революційних подій в Україні. — Едмонтон: КІУС, 1985.
  • Клинтух Ю. Крах идеологии и политики мелкобуржуазной националистической партии боротьбистов. — К., 1971.
  • Mace J. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine, 1918—1933. — Cambridge, MA: Harvard University Press, 1983.
  • Історія в термінах і поняттях: довідник / За загал. ред. Орлової Т. В. — Вишгород, 2014.
  • Гірік С. Централізація без центру? Боротьбистський проект «Федерації Радянських Республік» // Київська старовина. — 2012. — № 4. — С.138-148.
  • Гірік С. Селянство та аграрне питання в ідеології Української комуністичної партії (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.24. — К.: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012. — C.478-491.
  • Гірік С. Проблема військового будівництва в УСРР і Українська комуністична партія (боротьбистів) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. — Т.25. — К.: ІУАД ім. М. С. Грушевського НАН України, 2012. — C.457-467.
  • Гирик С. Вообразить союз иначе. Всемирная федерация советских республик в видении Украинской коммунистической партии (боротьбистов) // Bulletin des Deutschen Historischen Instituts Moskau. — Nr.7. — М., 2013. — С.9-22.
  • Гірік С. Ідеологія партії боротьбистів в українській історіографії // Український археографічний щорічник. — Вип. 18. — К.: Український письменник, 2013. — С.324-342.
  • Гірік С. Західна Україна і партія боротьбистів: Ідеологічний і тактичний аспекти // Проблеми вивчення історії Української революції 1917—1921 років. — Вип.9. — К.: Інститут історії України НАН України, 2013. — С.234-249.
  • Гірік С. Ідеологічні засади Української комуністичної партії (боротьбистів): зарубіжна та українська еміграційна історіографія // Історіографічні дослідження в Україні. — Вип.24. — К.: Інститут історії України НАН України, 2014. — С.395-416.
  • Гірік С. Борьбисти, боротьбисти і Комінтерн: Еволюція взаємовідносин // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — № 1117. — Серія «Історія». — Вип.48. — Х., 2014. — С.79-89.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]