Українська література

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВеликобританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяниСлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мова
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати

Видатні українські письменники і поети.

Украї́нська літерату́ра — література, написана українською мовою.

Періодизація[ред.ред. код]

Періодизація української літератури залежить від методології. Крайні підходи — соціологічний і естетичний.

Соціологічна періодизація представлена у Сергія Єфремова («Історія українського письменства»):

  • І. Доба національно-державної самостійності до з'єднання з Литвою й Польщею (кін. XIV ст.).
  • ІІ. Доба національно-державної залежності, але з повсякчасними спробами вернути втрачену волю (кін. XIV — кін. XVIIIст.).
  • ІІІ. Доба національного відродження (кін. XVIII — XX ст.).

Подібна концепція потім була в радянському літературознавстві[1].

Естетичну періодизацію запропонував Дмитро Чижевський у своїй «Історії української літератури»:

  • І. Доба монументального стилю — 11 ст.
  • II. Доба орнаментального стилю — 12-13 ст.
  • III. Переходова доба — 14-15 ст.
  • IV. Ренесанс та Реформація — кінець 16 ст.
  • V. Бароко — 17-18 ст.
  • VI. Класицизм — кінець 18 ст. — 40 роки 19 ст.
  • VII. Романтика — кінець 20-х років — початок 60-х років 19 ст.
  • VIII. Реалізм — від 60-х років 19 ст.
  • IX. Символізм — початок 20 ст.

Іван Франко на засадах культурно-історичної школи (повнота і різносторонність, твори як документи духовного життя певної епохи) увів узагальнену періодизацію української літератури[2]. Він виділив три епохи:

  • I. Староруська (XI–XV ст.)
  • II. Середньоруська (XVI–XVII ст.)
  • III. Новочасна (XIX ст.)

Цей підхід був продовжений Михайлом Возняком, який виділив три доби в історії української літератури: давня, середня і нова[3].

Історія української літератури[ред.ред. код]

Українська література має тисячолітню історію. Початки її належать до часів формування Київської Русі. Однак ще в передісторичну добу (до ІХ ст.) предки українців мали розвинену усну творчість.

Література української діаспори[ред.ред. код]

Надзвичайно розмаїта і багата література письменників української діаспори, яка творилася впродовж ХХ ст. вихідцями з України на просторах від Європи до Австралії. Серед найяскравіших її представників — Іван Багряний, Василь Барка, Євген Маланюк, Костецький ІгорІгор Костецький, Богдан Бойчук, Віктор Домонтович, Улас Самчук, Юрій Тарнавський, Емма Андієвська та багато інших.

Тематичний і жанровий спектр[ред.ред. код]

Сучасна українська література[ред.ред. код]

Сучасну українську літературу творять письменники нової генерації Іван Андрусяк, Юрій Андрухович, Дмитро Білий, Наталка Білоцерківець, Андрій Бондар, Юрій Винничук, Олексій Волков, Богдан-Олег Горобчук, Анатолій Дністровий, Сергій Жадан, Богдан Жолдак, Оксана Забужко, Юрій Іздрик, Олександр Ірванець, Юрій Олійник, Євгенія Кононенко, Андрій Курков, Іван Малкович, Таня Малярчук, Марія Матіос, Богдана Матіяш, Дзвінка Матіяш, Кость Москалець, Ігор Павлюк, Галина Пагутяк, Світлана Пиркало, Юрій Покальчук, Микола Рябчук, Олег Соловей, Володимир Чорномор, Василь Шкляр та інші. Твори багатьох з них знані в Україні та за кордоном, перекладені багатьма мовами світу.

Два українські письменники (Андрій Курков та Ігор Павлюк) представлені у книзі «European writer Introduction»[4].

Сучасні інформаційно-комунікаційні технології надають можливість письменникам публікувати твори не лише у формі друкованих книжок, але також на авторських веб-сайтах [1], які, наприклад надає Проект «Автура» чи сайт Поетичні майстерні.

Особливості розвитку[ред.ред. код]

Українська література мала важкий розвиток через постійне іноземне панування над українськими землями. В деякі періоди використання української мови навіть було заборонено до друку. Однак, незважаючи на численні репресії, український народ має багату літературну спадщину, яку створила велика кількість відомих авторів.

Часописи[ред.ред. код]

Видавництва[ред.ред. код]

Літературні премії[ред.ред. код]

Літературні фестивалі[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гр. Грабович. Сергій Єфремов як історик українського письменства // Грабович Г. Ю. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. — К., 1997
  2. Франко І. План викладів історії літератури руської. Спеціальні курси. Мотиви / Зібр. тв. У 50-ти Т. Т.41. С. 34-48
  3. Возняк М. С. Історія української літератури. Том I. Львів, 1992. С. 56-58.
  4. European writer Introduction: Gjergj Fishta, Nar-Dos, Marko Cepenkov, Johannes Mario Simmel, Ihor Pavlyuk, Mit'hat Frash ri, Vartan Pasha

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]