Українське наукове товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Украї́нське науко́ве товари́ство (УНТ) — засноване у 1907 у Києві з ініціативи професора Михайла Грушевського (і під його головуванням) за зразком Наукового Товариства імені Шевченка у Львові з метою організації наукової праці й її популяризації українською мовою.

Товариство мало секції: історичну, філологічну, природничо-технічну; медичну і статистичну комісії. У Товаристві співпрацювали всі українські вчені з Наддніпрянщини і деякі з Галичини.

Видання УНТ[ред. | ред. код]

Товариство видавало

  • «Записки Українського Наукового Товариства» (19081918, 18 томів; редактор М. Грушевський, В. Перетц, М. Василенко), в яких з третього тому з'являлися тільки праці історичної і філологічної секцій;
  • «Збірник» з працями інших секцій і Статистичної Комісії;
  • тримісячний журнал «Україна» 1914 і 1917 років (1915 і 1916 вийшло 2 томи в Москві під назвою «Український Науковий збірник»).

У виданнях УНТ публіковано оригінальні праці й огляди, натомість лише рідко не опрацьовані джерельні матеріали.

«Записки Українського Наукового Товариства»[ред. | ред. код]

Вийшло 18 книг. Починаючи з 3-ї книги – друкований орган історичної та філологічної секцій товариства. Інші секції випускали власні видання. Під час Першої світової війни видання "ЗУНТК" перенесено до Москви. Через цензурні утиски змінено назву. Протягом 1915–16 у Москві вийшло 2 випуски під назвою "Український науковий збірник" (кн. 16–17). У вид. вміщували свої ст. В.Антонович, М.Біляшівський, М.Василенко, М.Возняк, Б.Грінченко, І.Каманін, О.Левицький, В.Модзалевський, І.Огієнко, В.Перетц, І.Франко, В.Щербаківський та ін. вчені. Публікувалися розвідки й матеріали з різних періодів історії України, етнографії, фольклористики, історії сусп.-політ. думки, мист-ва, лінгвістики, статистики. 1924–30 підзаголовок "ЗУНТК" друкувався на титулі кількох вид. Істор. секції ВУАН за ред. М.Грушевського[1].

Ліквідація УНТ[ред. | ред. код]

УНТ перебувало в опозиції до АН України, яка підміняла діяльність товариства і, що особливо суперечило формам роботи УНТ, переходила на жорстку вертикаль в управлінні роботою, позаяк УНТ було самоврядним і включало низку таких самих самоврядних об'єднань (напр, Орнітологічне товариство імені К. Кесслера).

Після створення Української академії наук діяльність УНТ зменшилася, а з 1921 воно увійшло до складу Української АН і його секції стали секціями відповідних відділів ВУАН.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ясь О.В. «Записки Українського Наукового Товариства» в Києві // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1. (в оригіналі такий текст відсутній http://history.org.ua/LiberUA/ehu/3.pdf)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
  • Zapysky istorychnoi sektsii — «Записки Українського Наукового Товариства» в Інтернет-архіві
  • Грушевський М. Українське наукове товариство в Києві і його наукове видавництво // Записки УНТ в Києві. — 1908 р. — Кн. 1.
  • Гермайзе О. Праця Київського Наукового Товариства // Україна. — 1929. — Лютий.
  • Житецький Г. Заходи коло організації історичного товариства в Києві // Україна. — 1929. — Січень.
  • Щербань Т. О. Історичні дослідження в Українському науковому товаристві (1907—1921) // Український історичний журнал. — 1995. — № 1. — С. 23 — 33.
  • Щербань Т. Фундатори Українського наукового товариства. — К.: Знання, 1992. — 48 с.
  • Онопрієнко В., Реєнт О., Щербань Т. Українське наукове товариство: 1907—1921 роки. — К., 1998. — С. 242.
  • Онопрієнко В., Щербань Т. Джерела з історії Українського наукового товариства в Києві. — К., 2008. — 352 с.
  • Ковпаненко Н. Г. Архітектурно-мистецька спадщина Наддніпрянської України у вітчизняних історичних дослідженнях (кінець ХІХ — початок ХХ ст.). — К., 2013. — С. 63 — 65, 77 та ін.