Українське слово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Українське слово» — назва кількох періодичних видань, видавництв, а також друкованих, а останнім часом і онлайн-видань.

1915—1918, Львів[ред. | ред. код]

«Українське Слово», щоденник у Львові 1915 —1918, видання Українського Комітету, редагований з позицій більшости в Загальній Українській Раді; ред. Федь Федорців і Степан Чарнецький. З 1916 «У. С.» перебрав власник концесії о. Т. Войнаровський, і воно відбивало наставлення опозиції (Євгена Петрушевича) у Заг. Укр. Раді; ред. С. Чарнецький і Сидір Голубович.

1917, Одеса[ред. | ред. код]

«Українське Слово», часопис, що почав видаватися в Одесі з З березня 1917 року за редакцією Лідера місцевої Української соціал-демократичної робітничої партії Володимира Чехівського.

1921—1926, Берлін, видавництво[ред. | ред. код]

«Українське Слово», видавництво, його організував на початку 1920 р. ад'ютант гетьмана Павла Скоропадського полковник Гнат Зеленевський (1875—1949), який на еміграції проживав у Берліні. Він також деякий час був видавцем часопису «Українське Слово». в Берліні 1921 —1926, видавало газету цієї ж назви (1921—1923), журнал «Літопис політики і письменства» (1923—1924) і Бібліотеку «Українське Слово» (1921—1926), в якій вийшло понад 50 книг (серед інших словник Грінченка-Уманця, «Слов'янський світ» Дмитра Дорошенка, чотиримовна монографія про Олександра Архипенка, антологія української поезії «Золоті струни», курси заочної освіти тощо). Директор видавництва і редактор всіх видань Зенона Кузеля.

1921—1923, Берлін, видання[ред. | ред. код]

«Українське Слово», півтижневик, з кінця грудня 1921 щоденник і з березня 1922 тижневик гетьманського напряму, виходив у Берліні 1921 — 23 у видавництві цієї ж назви; головні редактори Зенон Кузеля і Дмитро Дорошенко.

1922—1926, Львів[ред. | ред. код]

«Українське Слово» (1922—1923 «Слово»), політично-економічний тижневик, виходив у Львові 1922—1926, орієнтувався на політику Є. Петрушевича; ред. І. Кузьмич.

1928—2010, Буенос-Айрес[ред. | ред. код]

«Українське Слово» у 2010 р.

«Українське слово» (ісп. La palabra ucrania) — двомовний (української та іспанською мовами) часопис націоналістичного спрямування (ОУН С. Бандери) української діаспори Аргентини. Тижневик був першим українським часописом в Аргентині.

Заснований Українським Культурним Товариством «Просвіта» в Аргентині 15 січня 1928 року[1][2][3], аби знайомити читачів Аргентини з життям української громади в цій країні та заради розвою суспільного життя українців в Аргентині. Містив новини з України, статті про Україну і світ, діяльність української громади в Аргентині та світі, культурно-гуманітарні питання та питання історії України тощо.

Серед ін. ред. Г. Голіян (1953—1978), М. Данилишин.[4] 2010 року часопис «Українське слово» припинили видавати після смерті останнього редактора (Іван Жибак)[5]. Виходив раз на два місяці[6].

1929—1939, Яворів[ред. | ред. код]

«Українське Слово», повітова газета, виходила у Яворові 1929 —1939, спершу двотижневик, з 1933 місячник; ред. Євген Яворівський, з 1933 — С. Харамбура.

1933—, Париж-Житомир-Львів-Київ[ред. | ред. код]

1933—1941, 1948- Париж-Львів-Київ[ред. | ред. код]

«Українське слово» у 1991 р.

«Українське Слово», тижневик націоналістичного напряму, виходить з 1933 (з перервою у 1941 —1948), неофіційний орган Проводу ОУН (Андрія Мельника). Вперше почав виходити у Франції у Парижі у 1933 році. Редактори: Олекса Бойків (1933—1934), Володимир Мартинець (1934—1940), Олег Штуль-Жданович (1948—1977), Мирослав Стиранка (з 1977). Видавцем «У. С.» був спершу Український Народний Союз, а з 1939 — Перша Українська Друкарня у Франції. Серед співробітників були: Микола Сціборський, Микола Капустянський, Олег Ольжич, Дмитро Андрієвський, Євген Онацький, Богдан Кентржинський та ін. «Українське Слово» — цінне джерело до історії українського визвольного руху, зокрема ОУН. Деякий час в «Українське Слово» появлялися сторінки молоді «Смолоскип» (1952—1956), дитяча сторінка «Веселка», «Військові Вісті», «Українська культура». Націоналістичне Видавництво в Европі (офіційна назва «Перша Українська Друкарня у Франції») видавало, крім «У. С.», альманахи, книжки українською і французькою мовами, зокрема політичного змісту і (з 1967) «самвидавні» матеріали з України (В. Чорновіл «Лихо з розуму», 1967, «Український Вісник», 1 — 8), а також антології української прози, з історії тощо.[7]

З проголошенням незалежності України Провід ОУН прийняв рішення видавати газету «Українське Слово» в Україні. Після короткого підготовчого періоду 21 листопада 1991 р. у Львові вийшло її перше число. Редактором був Йосип Лось, редакція розміщувалася в будівлі Львівського університету ім. Івана Франка. Наклад першого числа становив 12 тис., другого — 25 тис. Згодом кількість примірників досягла 40 тис. Часопис швидко переріс львівські «рамки» і редакцію перенесли до Києва.

З 17 січня 1993 р. «Українське Слово» виходить у Києві як всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. Спочатку видання містило 8 сторінок, а з 1994 року — 16. Новим керівником видання було призначено члена ПУН Мирослава Вербового. Редакція перший час містилася на вул. Лєскова, 8, а з травня 1993 року — на вул. Січневого повстання, 6 (тепер — вул. Івана Мазепи, 6). У листопаді 1993 року газету було перереєстровано, її засновником стала Фундація ім. О. Ольжича, а від початку 2000 року — Видавництво ім. О. Теліги.

У січні 1999 р. головним редактором було призначено Михайла Сидоржевського. З вересня 2000 р. до серпня 2001 р. колектив редакції очолював член Проводу ОУН Богдан Червак. З початку 2003 р. до вересня 2004 р. головним редактором був Євген Петренко. З 2004 до 2010 рр. — Володимир Гаптар, а потім Григорій Кримчук. Від травня 2010 р. відділом «Українського Слова» видавництва імені Олени Теліги керує Євген Петренко, а головним редактором тижневика з другої половини 2010 року є Ольга Дубовик.[8]

«Українське Слово» у 2013 р. (ukrslovo.org)

У 2009 році за адресою ukrslovo.org почали з'являтися онлайн html версії друкованої казети. Останній раз коли за адресою ukrslovo.org виходили html версії друкованої газети був № 20 (3631) від 15–21 травня 2013 року.[9] Від початку й до закриття веб-сайту ukrslovo.org у 2013 редактором був Богдан Олексюк.

Друкований тижневик є речником ОУН, але він став визнаними загальнонаціональним виданням, що відстоює ідеї українського націоналізму як організованої форми політичного і громадського життя українського народу, що особливо важливо на сучасному етапі української державності. Коло тем і авторів «Українського Слова» дуже широке — це політичні, державні, громадські діячі, відомі науковці, та літератори. Плюралізм думок обох видань провокує читачів до вдумливого аналізу і дискусій стосовно стану та перспектив української політики, економіки, суспільства і культури.

Станом на 2020 рік друкований тижневик виходить.[10]

1941, Житомир—Київ[ред. | ред. код]

«Українське Слово» 1941 р.

Своєрідним продовженням паризького «Українського Слова» стала щоденна газета, яку під час Другої світової війни видавали в Україні похідні групи ОУН та культурна референтура ОУН на чолі з О. Ольжичем.[8] Це видання виходило у вересні—грудні 1941 року. Спершу видання виходило в Житомирі, а з 25 вересня видання перенесено до Києва. Газета мала додатки: «Літаври»(1941), відповідальний редактор Іван Рогач, редактор Олена Теліга;«Література і мистецтво»(1941), редактор Михайло Ситник; «Останні вісті» (1941), редактори: І. Рогач, Ю. Швидкий (послідовно). Редакторами газети були Іван Рогач, Петро Олійник, Орест Чемеринський (всі 3 — члени Похідних груп ОУН А. Мельника); наклад 50 000 примірників. З газетою з самого початку співпрацювала Олена Теліга.

Намагання газети проводити українську державницьку, націоналістичну лінію не збігалося з завданнями нацистського окупаційного режиму. Вихід числа від 12 грудня 1941 року «Українського Слова» став останнім.[8] Цього ж дня членів редакції на чолі з І. Рогачем було заарештовано, у гестапівській в'язниці опинилися О. Теліга та інші українські націоналісти, що гуртувалися навколо «Українського Слова». У лютому вони були розстріляні і поховані у Бабиному Яру, де у 1992 році було встановлено хрест-пам'ятник.[8]

Пізніше, після закриття «Українського слова» та розстрілу редакторів та дописувачів газети, у Києві виходила пронімецьке «Нове Українське Слово» (редактор Кость Штепа).[11]

1932—1938, Ужгород[ред. | ред. код]

«Українське Слово», Ужгород

«Українське слово» — суспільно-політичний двотижневик (1938 тижневик і півтижневик) національно-демократичного напряму, виходив в Ужгороді в 1932—1938 роках, з літературним додатком «Слово».

Видавець і редактор Михайло Бращайко. Головні співробітники: о. Кирило Феделеш, Іван Роман, Володимир Бірчак, Василь Ґренджа-Донський.

1941—1942, Станиславів[ред. | ред. код]

«Українське Слово» 1942 р.

«Українське Слово», тижневик, виходив у Станиславові 1941—1942; заборонений після 37 ч. нім. владою, гол. ред. Д. Ґреґолинський. Замість «У. С.» (а червня) 1942 —1944 виходило тричі на тиждень «Станиславівське Слово», вид. Нім.-Укр. видавництва часописів і журн. для дистрикту Галичина; відповідальний редактор А. Княжинський.

1943—1965, Вінніпег (Канада)[ред. | ред. код]

«Українське Слово», советофільський тижневик, виходив у Вінніпегу (Канада 1943—1965), поширений серед фермерів і робітників. «Українське Слово» інформувало про життя в УССР, критикувало укр. нац. табір і зах. політику щодо СССР. Ред. М. Шатульський, з 1952 — М. Гринчишин. 1965 року "Українське Слово об'єдналося з газетою «Укр. Життя» і виходить у Торонто під назвою "Життя і Слово (ред. П. Кравчук).

1947, Реґенсбурґ (Німеччина)[ред. | ред. код]

«Українське Слово», видавнича спілка «Українське Слово». Видавало творів Івана Смолія, Андрія Чайковського, Ореста Зибачинського, Оскара Вайльда, Юліяна Бескида, Гриця Божока.

2002—…, Чикаго (Сполучені Штати Америки)[ред. | ред. код]

«Українське Слово» (ukrslovo.net)

«Українське Слово» — це тижневик, головним гравцем на українському етнічному медіа-ринку в Північній Америці. «Українське Слово» — безкоштовний, повний колір на 64 газетних сторінках, котрий перш за все, обслуговує Українське суспільство в Північній Америці.

Газета нагороджена орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого.

Примітки та джерела[ред. | ред. код]

  1. Сайт УКТ «Просвіта» в Аргентині (ісп.) (укр.)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 12 серпень 2013. Процитовано 13 квітень 2011. 
  3. http://prosvitjanyn.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=92&Itemid=9
  4. «Українське слово» з Аргентини: «Українське слово» з Аргентини, accessdate: September 25, 2016
  5. «Ми всі — діти емігрантів»: українська діаспора в Аргентині. global-ukraine.com, 11 жовтня 2016
  6. https://archive.is/20120805052452/www.mfa.gov.ua/argentina/ua/23943.htm
  7. Радько, А. І. «Українське слово»: від Парижа до Києва — А. І. Радько; Матеріали науково — теоретичної конференції викладачів, аспірантів, співробітників та студентів факультету іноземної філології та соціальних комунікацій, Суми, 18 -23 квітня, 2011 р. / Відп. за вип. В. В. Опанасюк. -Суми: СумДУ, 2011. — Ч.2. — С. 6-7]
  8. а б в г Історія: Українське слово. Історія і сьогодення, accessdate: September 25, 2016
  9. Шановні читачі тижневика «Українське слово»! / «Українське Слово» Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик, accessdate: September 25, 2016
  10. Українське слово. presa.ua, 2020
  11. Українське слово (Київ) — Видання — LIBRARIA — Архів Української періодики он-лайн], 2016

Посилання[ред. | ред. код]