Український Аніме-фендом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Український Аніме-фендом — неформальне субкультурне товариство, що формує український Фендом. Значною мірою зосереджено на українізаційній діяльності аніме та манга через японську, англійську і інші мови. Уся ця діяльність гуртується навколо команд, у свою чергу організованих клубами анімешників і отаку та інтернет-порталами, форумами (групи перекладачів манґи, аматорського дубляжу, творення аніме-літератури…) он-лайн. Гарними прикладами є: FanVoxUA і UkrDub. Окремо стоять фестивалі, які в теорії з певного часу не є одноосібним рупором клубу-організатора, але на практиці усі окрім деяких, не стосуються українського культурного простору фанатів японської культури.

Щодо українського російськомовного аніме-фендому, він в рази більший ніж перший, втім так само в рази менший ніж просто неукраїнський. Має велику кількість аніме-контенту, єдине мовне середовище зумовлює наявність в достатньому для ознайомлення дубляжі російською навіть найменш цікавих публіці аніме, манґи та інших супутніх товарів російською мовою. Утім, він є скоріш автономією до російського аніме-фендому, та майже не бере активної участі у його розвитку ні у вітчізняній ні у іноземній, виступаючи більше споживачем російського продукту.

Аніме-інфраструктура в Україні[ред.ред. код]

Окрім структури: Анімок, що переростають в Аніме-клуб, а згодом у загальнонаціональний Аніме-фендом, що в сукупності має в Україні існуючі також магазини аніме та манги, й атрибутики, що обслуговують анімешників та отаку, а також — різноманітні тематичні фестивалі, що стають рушійною силою у популяризації японської культури на теренах нашої держави; також — є прямими організаторами концертів японських гуртів в українських містах. Існує і кілька майстерень інтузіастів, що шиють одяг для вітчизняних Visual Keiщиків, кавер-виконавців та косплеєрів, таких як, наприклад Чернігівська Klepsydra[1] та Донецька TSUBASA[2]. У 2014 році виникла перша українська оригінальна j-pop група «JAPANDA», яка узяла участь у національному відборі на пісенний конкурс Євробачення. Похизуватися витворами своїх рук, чи досягненнями у колі аніме-культури, звісно, масштабно можна лише на фестивалях, що дуже вражають оточуючих своїм креативом і епатажністю. Зовсім нещодавно почали виникати і «аніме-газети», про події в вітчизняному аніме-фендомі, такі, як наприклад Харківська «СєгодНЯ!»[3], що існувала з 2007-го по 2009-й роки. Попри все, досі в Україні немає жодного Манґа-кафе.

Українські аніме-клуби[ред.ред. код]

Українські Аніме-клуби — об'єднують анімешників, отаку, косплеєрів та різноманітних поціновувачів японської культури для спільного перегляду аніме та манги, спілкування, та суміжної діяльності, що стосуються японської культури та японських субкультур. Характерною рисою є те, що більшість українських аніме-клубів були створені і існували до широкого розповсюдження Інтернету в Україні наприкінці 1990-х років або початку 2000-х. Вони різноманітними способами намагалися поширити інформацію про аніме, манґу та японську культуру в Україні.

Перші аматорські переклади аніме та манґи на українську відбувалися ще у 1990-х роках минулого століття. При тому,що перші аніме-сеірали почали показувати лише на початку 2000-х років. У ті часи, аніме-клуби існували зокрема для головного — перегляду колекцій аніме на дисках, що були у дефіциті. У таких клубах, були спеціальні альбоми з аніме-дисками, які оберігалися, обраним «головою». Також, у папках велася історія діяльності клубу і береглися анкети учасників. Іноді, клуб мав до 1000 учасників у найбільших містах та до декількох сотень аніме-колекцій на дисках та касетах.

Типовим у цих клубах, є завзяте використовується анімешного сленгу та елементів японської мови. Зазвичай, у клубі є «голова клубу», що має своє прізвисько, часто це японське ім'я чи ім'я аніме-манга персонажу, або ж — улюбленого J-Rock-музиканта. Зазвичай, у таких клубах усі учасники називають одне-одного прізвиськами, використовуючи свій сленг, що часто ґрунтується на японській мові. Наслідком впливу подібних клубів на українське суспільство, ми маємо розповсюдження такого слова, як «няша», «няшний», «ня» та багато подібних, що стали загальновживаними у суспільстві. З поширенням інтернету, аніме-клуби почали зникати, хоча досі існують і створюються нові.

Київ

З 1997-го року і до 2009-го року існував перший і найвідоміший аніме-клуб України, столичний Crystal Power (скорочено CP(ЦП) або КП) під керівництвом Сандри Жукової. Кожен рік він збирав на власний день народження анімешників зі всієї України. Став всеукраїнським, утворивши діяльні філії у Львові, Запоріжжі та інших містах, потім навіть міжнародним, мавши представництва у США, Польщі, Росії та Македонії. «Crystal Power» зробив один із найбільших внесків у популяризацію аніме,манґи та японської культури в Україні. Про нього писали японські письменники та журналісти, у ньому творилися театральні, музичні та косплей-колективи. Але, з наступом «доби Інтернету», популярність усіх, у тому числі і Київських, українських аніме-клубів впала, спричинивши майже повне зникнення таких формувань. Короткостроково у Києві з'явився і зник клуб «Nakama's», «tomodachi»[4][5] й «Каміґава»[6]як і безліч інших, що лишаться невідомими загалу.

Львів

Місто Львів — це Столиця українського фендому. Там існують регулярні анімки, та широке коло поціновувачів аніме та манги. На «Міцуруках» цього не зробиш, оскільки мало хто взагалі не цікавиться аніме, крім окремих людей, які приходять не часто. А на сходках «Ренмея» це в принципі не можливо, бо вони відбуваються раз на кілька років, засвідчити їх анімку можна не часто.

Були ще такі клуби, як «ЛСД Львів» та «АнімеЛьвів». «АнімеЛьвів», псевдоанімешний клуб «Нагасакі», — через деякий час, майже усі вони зникли. Зрештою зараз майже усі фани аніме перейшли або до Міцурукі, або просто зустрічаються маленькими групами по власних будинках.

Хоча, треба відмітити, в останній час відбувається деяке пожвавлення, через притік нових молодих аніме-фанів та активну діяльність старих учасників і нових команд фан-даберів.

Тернопіль

З 2006-го року існував тернопільський аніме-клуб, який так і називався: «Тернопільський аніме-клуб». Він не уславився майже ніякою активною діяльністю, хіба спробою перекладів манґи і організованим виїздом на аніме-фестивалі. Однак саме з цього клубу вийшли відомі особи: фан-дабер та співачка «Русалка», та «Deity».

Наразі, нещодавно, у Тернополі був відновлений аніме-клуб, який назвали «НЯкай Українською»[7]. Новий клуб, був створений у 2013-му році, анімешниками минулого клубу і широким колом молодих фанатів японського мистецтва. Такий факт, свідчить про відновлення тенденцій на створення аніме-клубів в Україні. Зокрема, це можна пояснити активною популяризацією і поширенням аніме і манга, що були перекладені на українську мову.

Хмельницький

Десь з 2003-му року існував хмельницький аніме-клуб «Tsuki no Seiza». Але коли його голова, під прізвиськом «Лін Мінмей», у 2007-му переїхала до Львова, клуб суттєво зменшив свою активність і діяльність. У цей час «Лінн» робила кар'єру як керівник «Cantabile Orchestra». Львівський «Ренмей» спочатку існував як його філія.

Житомир

Мав свій аніме-клуб «花火-Hanabi-花火»[8] був організований 16-го серпня 2009-го року, на другій сходці любителів аніме в цьому місті. Клуб активно почав набирати і шукати потенційних учасників клубу. Був навіть створений сайт клубу[9], але виходячи з інформації на сайті, він проіснував активно не більше місяця. У 2012-му році в Житомирі відбувся перший і поки-що останній аніме-фестиваль під назвою «Akari».

Харків

Аніме-клуб ~ Y ~ YUME NO MOTO ~ Y ~ («Юмі но Мото» («Джерело мрії»[10])) в Харкові існує вже 13 років і об'єднує людей будь-якої статі і віку, небайдужих до японської культури і анімації. З кожним роком їх ряди ростуть, як стверджують самі учасники клубу. Регулярно організовує різні аніме-заходи не тільки всередині клубу, але й за участю аніме-соратників з інших міст, такі як: «Щорічний фестиваль японської анімації „Yorokonde“»; аніме-вечірки, турніри з комп'ютерних ігор, аніме-фан вечори, виставки, конкурси та флеш-моби.

За досягнення, можна вважати, що саме в цьому клубі народилася перша українська аніме-газета «СьогодНЯ», відома вже і за межами України. Серед авторів газети анімешники та отаку з різних куточків України та Росії. Делегації від їх клубу регулярно виїжджають на великі українські та зарубіжні аніме-фестивалі. Анімки відбуваються щотижня, на відміну від більшості аніме-клубів України. Цей клуб, є прикладом для наслідування.

Полтава

Тут виник в 2009-му і зник у 2011-му році клуб «Crystal Anime»[11] що мав навіть свій сайт[12].

Запоріжжя і Запорізька область

Тут панував один аніме-клуб у вигляді однієї філії — клубу Rising Sun. Так сталося, що клуб майже повністю складався з «кавайних няш», представниць слабкої статі, а тому у нього склалися досить стійкі відносини з львівським «ВРом», який майже повністю складався з чоловіків. У Запоріжжі, зараз, іноді відбуваються анімки, але надто рідко, щоб говорити про якусь злагоджену діяльність фанатського групування.

У Мсіті Мелітополь автономно існує аніме-клуб «Нова весна»[13] і відбувалися досить регулярно анімки, зокрема пік був у 2013-му році, коли анімки стали дуже частими, але після цього стався занепад аніме-руху в місті. Час від часу, місцеві анімешники всеж влаштовують нові анімки і суміжні пов'язані тематичні події.

Дніпропетровськ і Дніпропетровська область

Січеславщина також, неофіційно, мала багато аніме-клубів. Аніме-клуб «Itodama»[14][15] — проіснував з дати заснування 14.07.2006-го року, а потім, тихо «помер» після 2011-го. Доля таких як «Іниє»[16] — коротке повідомлення: «Клуб існував з 16.01.2013 по 20.05.2013. Народу було у нас дуже мало. Коли-небудь ми створимо нову групу сходок і запросимо вас всіх до нас». Зокрема, відомо, що місто Нікополь також мало два аніме-клуби «KOKORO NO KOE» і ще один сформований пізніше. Клуб відрізнявся завидною популярністю, незважаючи на провінційність, мав голову «Інтегру» та інших, останнім головою був — «Ю», і регулярні анімки та активний сайт з 2007-го по 2011-й рік. Але потім, з певних причин, цей клуб зник через брак учасників.

Донецьк і Донецька область

Донецьк має декілька створених аніме-клубів: «Tsubasa no Michi» — перший офіційно зареєстрований аніме-клуб[17] в Донецьку. Діяльність клубу: Організація аніме-вечірок і щорічного аніме-фестивалю у Донецьку; виїзд на заходи в інші міста зі своєю програмою: косплей, караоке, фан-арт, косплей-сценки. Алчевськ мав аніме-клуб «MAEMI»[18]. «Кавай Кампай»[19] виник у місті Стахановськ, після недовгого існування, зник.

Луганськ

Мав аніме-клуб «Asa no Tsuyu»[20], що мав свій власний сайт[21]. Був активним у 2011-му та 2012-му році.

Одеса

Один з останніх осередків відродження аніме-культури, зокрема завдячуючи Одеському фестивалю «Natsu Nami[22]» та активній діяльності таких клубів, як Одеський аніме-клуб «Umi No Hoshi»[23], — є місто Одеса, що має масу аніме-магазинів. Це свідчить про вельми не малий попит серед населення міста на продукти японської культури.

Івано-Франківськ

У місті Івано-Франківськ було чимало спроб заснувати Аніме-клуб. Перший клуб в місті «Avalanche» прожив чимале життя, з поїздками по Україні в гості до інших отаку. Та після того як Джабал - засновник клубу «Avalanche» виїхав з України, клуб почав занепадати і згодом зник. Після цього анімешники знову і знову намагалися об’єднатися, було звісно весело та цікаво та нічого серйозного з цього не виходило. Аж на весні 2014 згуртувавшись таки був заснований клуб «Хвіст феї» під керівництвом голови клубу «Miroku» . Клуб активно набирає нових членів в свої лави, проводить щотижневі анімки, та містить в своїх лавах чималу кількість активних косплеєрів. Підтримує дружні відносини з Львівським аніме клубом «Міцурукі».

Аніме-Фестивалі України[ред.ред. код]

Перші аніме-фестивалі в Україні не були комерційними та здійснювалися на волонтерських засадах, вперше у столиці, а згодом і по усіх великих містах країни на початку 2000-х років. До кінця 2000-х, некомерційні фестивалі більше не могли конкурувати з комерційними через брак коштів та ресурсів і майже зникли. Їх замінили постійні щорічні тематичні фестивалі у найбільших містах. Проте, іноді відбуваються поодинокі фестивалі, влаштовані самими фанатами, але це випадки, які, зазвичай, не стають регулярними.

  • Київський Аніме-Фестиваль — вперше був організований у квітні 2006-го року. Буквально через півроку, у жовтні 2006-го був організований Другий Київський Аніме-Фестиваль.
  • Харківський аніме-фестиваль «Ханіфест» — існує з 2006-го року по сьогодення[24], проводиться у місті Харків відповідно. Один з найперших фестивалів в Україні, що відрізняється своєю регулярністю.
  • Харківський Фестиваль японської анімації «Yorokonde»[25] — щовесни збирає в Харкові шанувальників японської анімації, азіатської візуальної культури, косплеєрів, ігроманів, художників і танцюристів. Існує з 2008-го року[26].
  • Львівський щорічний фестиваль косплею «ANICON»[27] вперше був проведений у 2008-му році і відбувається щороку.
  • Єдиний всеукраїнський фестиваль косплею «ОТОБЕ» — проходить у Києві. Існує з 2011-го року до сьогодні. Має власний сайт[30].
  • Житомирський Аніме-фестиваль «Akari» — вперше відбувся в 4-5 серпня 2012-го року[33]. Організатори фестивалю описали його як: «„Akari“ (яп. "Промінь світла" ) — цей фестиваль як промінчик світла в цьому монотонному сірому світі! На кілька днів вам відкриються двері в казковий світ „Akari“ де ви зможете відчути себе спритним самураєм, прекрасною гейшею або будь-яким іншим персонажем! Мета фестивалю зібрати всіх поціновувачів аніме, а також познайомити всіх бажаючих з цим видом мистецтва. Це перший фестиваль такого роду, але планується його проводити щорічно. Наш Фестиваль приємно здивує і порадує Вас красивим залом, атмосферою, незвичайними конкурсами, а прекрасні вокалісти посперечаються з косплеєрами за любов глядачів. Вас чекають фотосесії з професійними фотографами для тих, хто захоче залишити про фестиваль красиві спогади.» Після перерви у 2013 році фестиваль продовжив своє існування як косплей конвент що проходить у перші вихідні серпня.

Список Українських Аніме-клубів, які функціонують або існували раніше[ред.ред. код]

Список відомих Аніме-магазинів України[ред.ред. код]

Київ:

  • Аніме-магазин «Anime Line Group»[34]
  • Аніме-магазин «Shop animezis»[35]

Дніпропетровськ:

  • Аніме-магазин «Itodama»[36][37]

Харків:

  • Магазин аніме і манги «СквозНЯк»![38]

Донецьк:

  • Аніме-магазин «OTAKU»[39]
  • Аніме-магазин «Pulsar»[40]

Одеса:

  • Аніме магазин «Hanabi»[41]
  • Аніме магазин «Хотару»[42] (яп. , Світлячок)
  • Магазин косплею «Sunny cats»[43]
  • Магазин манги «Fairy Fox Unique Store»[http://vk.com/fairyfox
  • Аніме магазин «Yorokobi»[44]

Запоріжжя:

  • Аніме-магазин «Anime Sich»[45]

Львів:

  • Аніме-магазин «Anime Tochka»[46]

Сімферополь:

  • Аніме-магазин «Щасливий Єнот»[47]

Субтитрування[ред.ред. код]

Підйом інтересу до аніме в останні роки в Україні відбувається саме зокрема виникненню низки «Фан-саб» команд, що перекладають аніме українською, озвучуюють, створюють сайти, для популяризації цього жанру японського мистецтва. Найвідоміщі серед них це: «Аніме та Манга українською», FanVoxUA, UkrDub, AniUA та Patlati Продакшнз. В останны роки выдбувається справжній розквіт інтересу фанатів аніме до перекладу його українською. Варто також констатувати, що певні релізи більшості команд українського озвучення характеризуються неймовірними наріканнями як і зі сторони перекладачів-японістів, так і з боку простого фаната-слухача.

Звісно, не можна сказати, що Аніме культура зникла з терен України, хоча основна «хвиля» популярності аніме і манга пройшла, і наврядче колись повернеться знову у масштабах минулих років. Але останні тенденції свідчать про те, що субкультура анімешників продовжує не тільки існувати в Україні, але і розвиватися. Останнім обов'язковим трендом нових аніме-клубів стали інтернет-сайти, які дуже швидко збирають навколо себе фанатів аніме у містах, створюючи нові осередки аніме-інфраструктури і спілкування анімешників. Беззаперечно, сайт аніме-клубу став обов'язковим атрибутом будь-якого серйозного групування, яке має що показати іншим, з активних плодів своєї діяльності.

Тенденції[ред.ред. код]

Окрім відомих клубів, можна сказати, що так чи інакше, час від часу, майже кожне українське місто мало свій аніме-клуб. Головною проблемою таких клубів, що призводило до занепаду — є одноманітність заходів та бездіяльність учасників, саме тому, єдині клуби, що вистояли, спиралися на: різноманітність заходів, ініціативу учасників і створення власного творчого продукту, такого як перекладу аніме та манги, косплей, організація фестивалей, створення музичного гурту, конкурсів, сайту, що залучали до клубу усе більшу аудиторію і закріпляли в них присутність старих учасників. Дивлячись на останні тенденції, у висновку, можна сподіватися на справжній розквіт нових аніме-клубів в Україні.

Аніме-інфраструктура в Україні існує у великих містах, але вона є не дуже розвинутою по всій країні, наприклад як у Європі, де багато аніме-магазинів, фестивалів, клубів та іншої атрибути життя цієї та суміжних субкультур.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]