Український Червоний Хрест

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Український Червоний Хрест (УЧХ) — національна форма організації з такими самими завданнями, що й міжнародний Червоний Хрест, постала 15 квітня 1918 з ініціативи Всеукраїнського з'їзду лікарів у Києві на базі існуючих в Україні місцевих товариств Російського Червоного Хреста. Серед організаторів і членів Центрального Комітету УЧХ були лікарі Євмен Лукасевич і В. Матюшенко (згодом гол. Закордонного бюро УЧХ). УЧХ співпрацював з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста у Женеві, представником до якого від УЧХ був Є. Бачинський. Представники УЧХ були також у Відні (Андреас Окопенко), Белграді (Дмитро Дорошенко), Італії та інших країнах. В еміграції УЧХ продовжував існувати з доручення екзильного уряду УНР, але не мав права належати до Міжнародного Червоного Хреста.

Історія[ред.ред. код]

Петро Скобельський. Лікар, загинув у лавах УПА в 1945 році.

30 серпня 1941 у Львові проголосив про поновлення своєї діяльності Український Червоний Хрест (УЧХ), організований під протекторатом митрополита Андрея Шептицького [1] — для допомоги й опіки над полоненими, хворими і потребуючими (гол. О. Курчаба, згодом Т. Воробець), з осередками у Києві (Ф. Богатирчук) та Рівному (X. Кононенко), які співпрацювали з львівською централею[1]. 1942 німці ліквідували УЧХ у Львові, а його діяльність перебрав на території ГГ відділ суспільної опіки при Українському Центральному Комітеті (УЦК). 1943 — 49 п. н. УЧХ діяла підпільна «Служба здоров'я» при УПА (гол. довший час К. Зарицька).

Діяльність УЧХ УПА — «Служба здоров'я»[ред.ред. код]

Вперше організований на зламі 1942–1943 на Волині. Складався із двох частин: військова і теренова. В окрузі «Лемко» постав навесні 1944. Організатори: В.Давиденко, Є.Лужецький, Б.Яньо, М.Ріпецький, Я.Солган та інші. УЧХ УПА мав понад 100 лікарів і фельшерів, близько 250 студентів медицини, для яких організовано курси в с. Сільце, Бережанський район, для медсестер — в Костопільщині, в с. Кульчиці, Самбір, Труханів, Сколе, Чорний ліс, санітарів — Волосянка, Славське. В січні 1945 підпорядкований військовим округам.[2]

Діяльність УЧХ у повоєнні роки[ред.ред. код]

Після 1945 на еміграції в Німеччині й Австрії було кілька спроб відновити УЧХ. На з'їзді 10 жовтня 1945 р. у Мюнхені обрано керівні органи (гол. ради Б. Андріевський, гол. управи Т. Воробець) єдиної червонохресної організації, але вже тоді, під радянським тиском, американська окупаційна влада заборонила вживати назву УЧХ. Тоді УЧХ перетворено на організацію з подібними завданнями, спершу як Санітарно-Харитативну Службу (СХС), а з 1949 як Українську Медично-Харитативну Службу (УМХС) з осідком у Мюнхені. Для допомоги потребуючим, головним чином політв'язням на українських землях, окупованих Польщею та СРСР, створено в Америці в 1930-их pp. червонохресну організацію під назвою Український Золотий Хрест.

В УССР продовжували діяти товариства УЧХ, спершу як незалежні гуманітарні організації, пізніше їх підпорядковано наркоматові здоров'я та включено до загальнорадянської системи товариств ЧХ.

Діяльність УЧХ під час Євромайдану[ред.ред. код]

Медична Служба Штабу Національного Спротиву офіційно повідомляє, що заяви щодо відмови з боку Товариства Червоного Хреста України від допомоги з боку Червоного Хреста Канади для постраждалих на Майдані — не відповідають дійсності. Медична Служба з першого дня її розгортання (01 грудня 2013 року) і до сьогодні тісно співпрацює з Товариством Червоного Хреста України, в тому числі проводились неодноразові зустрічі з керівниками Міжнародного Червоного Хреста, та отримувалась від Червоного Хреста методологічна, кадрова та інша допомога. Медична Служба Штабу Національного Спротиву спільно з мобільними бригадами Червоного Хреста завжди знаходились на передовій біля барикад та ефективно надавали медичну допомогу пораненим та постраждалим.Офіційне звернення медичної служби національного супротиву щодо спростування недостовірної інформаціїВідповідь Канадського Червоного Хреста

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ereigjiismeldung UdSSR Nr 142, 5. XII. 41. II. Meldungen der Einsatzgruppen und komandos.Kinsalzgnippe C. Standort Kiew. Stirranung derukrainischen Bevolkerung in der Shult Kiew. УПА у світлі німецьких документів, книга 3, Торонто, Літопис УПА, 1991, Літопис УПА.т.21, ст. 101.
  2. «ОУН і УПА». Наукова конференція Івано-Франківськ 16-17.1.1993. Стрий 1993.

Література[ред.ред. код]