Український вільний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Український вільний університет
Ukrainische Freie Universität
УВУ
Логотип Українського вільного університету
München Нова Будівля Українського Вільного Університету.jpg
Мюнхен, Німеччина Німеччина
Країна Flag of Germany.svg Німеччина
Розташування Мюнхен
Гасло Sapere aude!
Засновано 1921
Ректор проф. д-р Марія Пришляк
Студентів 220 (2015)
Випускники :Категорія:Випускники Українського вільного університету
Адреса Barellistr. 9a, 80638 München, Deutschland sekretariat@ufu-muenchen.de
Сайт www.ufu-muenchen.de/
CMNS: Український вільний університет на Вікісховищі
«Стара» будівля Українського Вільного Університету

Украї́нський ві́льний університе́т (УВУ) (нім. Ukrainische Freie Universität) — приватний український університет, розташований у Мюнхені, Німеччина.

Історія[ред.ред. код]

Заснований 17 січня 1921 року у Відні — столиці Австрії.

Ініціатори його заснування — українські професори університетів Австро-Угорської і Російської імперій, Союз письменників і журналістів, студенти, які після Першої світової війни й Українських визвольних змагань опинились в еміграції.

Восени 1921 року осідок УВУ перенесено до Праги, столиці Чехо-Словацької Республіки: у Празі УВУ одержав приміщення та фінансову підтримку від уряду Чехо-Словацької Республіки, очолюваного президентом Томашом Масариком. Саме тоді у Празі проживала значна кількість українських професорів та високошкільної молоді, що й сприяло розвиткові УВУ: на перший семестр вписалось понад 700 слухачів. Протягом свого існування в Празі УВУ розгорнув багатогранну педагогічну, науково-дослідну й видавничу діяльність, визнану в тодішній Чехо-Словацькій Республіці та поза її межами.

В Університеті було відкрито лише два факультети: філософський і правничий. Професорська колегія складалась із визначних учених, позбавлених окупаційними режимами своїх кафедр та прав викладати у вищих навчальних закладах України. Серед них такі визначні вчені: Дмитро Антонович, Леонід Білецький, Іван Горбачевський, Станіслав Дністрянський, Дмитро Дорошенко, Олександр Колесса, Степан Рудницький, Володимир Старосольський, Степан Смаль-Стоцький, Андрій Яковлів, Сергій Шелухін, Роман Дражньовський.

Унаслідок воєнних подій 1945 року, більшість професорів і студентів були змушені покинути Прагу та переселитися на Захід, в Баварію. У Мюнхені восени 1945 року починається третій період (після віденського і празького) існування УВУ. Початки були дуже тяжкі: Університет матеріально опирався винятково на власні сили. На обидвох факультетах 1947 року кількість викладачів УВУ доходило до 80, включно з такими визначними вченими, як-от: Ю. Бойко-Блохін, М. Васильїв, Григорій Ващенко, В. Державин, В. Доманицький, Павло Зайцев, Б. Крупницький, Володимир Кубійович, Зенон Кузеля, Олександр Кульчицький, П. Курінний, Іван Мірчук, Олександр Оглобин, Л. Окіншевич, Ю. Панейко, Наталія Полонська-Василенко, Іван Раковський, Ярослав Рудницький, Вадим Щербаківський, — а пізніше: Юрій Старосольський, Олександр Юрченко, В. Янів, Олекса Горбач, Ярослав Падох, Іван Кошелівець, професор В. В. Коптілов.

У Мюнхені Український Вільний Університет, внаслідок плідної науково-дослідної і педагогічної праці, отримав 1950 року офіційне визнання Баварського уряду і право промоцій та габілітацій (розпорядження Баварського Державного Міністерства Освіти й Віросповідань від 16 вересня 1950, № ХІ 60710). Досягнення УВУ визнано при введенні нового Баварського високошкільного закону, коли окремою Новелею до нього від 28 червня 1978 року підтверджено право промоцій і габілітацій УВУ, тобто право надавати титули магістра, доктора і габілітованого доктора. Згодом Міністерство освіти України визнало правочинність дипломів УВУ договором УВУ і тим же Міністерством від 12 листопада 1992 року.

Сучасність[ред.ред. код]

Сьогодні УВУ дає змогу студентам з України вивчати ті предмети, які в СРСР були заборонені, або спотворені до невпізнанності. Крім того, молодь з України має нагоду вивчати життя Заходу, користатися бібліотеками Заходу. Тут же в УВУ навчаються і студенти діаспори. Тому одна з найважливіших ролей Університету — бути науковим мостом між світом діаспори і сучасною Україною. Професорська Колегія і Сенат УВУ вірять, що 3-я фаза діяльності УВУ буде теж успішною.

В зв'язку з фінансовими труднощами університет продав своє давнє приміщення на вул. Pienzenauerstr. 15 (в найдорожчому районі м. Мюнхена — Боґенгаузені) у 2008 році та здійснив купівлю скромнішого, але більш функціонального приміщення на вул. Barellistr. 9a (у районі Німфенбурґу), а також створив за рахунок залишку коштів власний фонд, відсотки з якого забезпечуватимуть подальшу діяльність УВУ.

Визначні професори[ред.ред. код]

Відомі випускники[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]