Спорт в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Український спорт)
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВеликобританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяни
СлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мови
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія України
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати
Українські прізвищаУкраїнський родовід

Україна — держава з добре розвинутими спортивними традиціями як в аматорському, так і в професійному спорті високих досягнень. Спортивна інфраструктура недосконала.[1]

Історія[ред.ред. код]

Європейські види спорту — регбі, футбол, боротьба, фехтування і гімнастика — поширюються в Україні наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. Створюються команди та різноманітні спортивні клуби спортсменів — аматорів, організовуються змагання.

На всю Європу уславився український борець греко-римського стилю Іван Піддубний (1871—1949), який за 40 років виступів не програв жодного чемпіонату і пішов з килима непереможений.

Однією з найвизначніших подій Києва того часу стала І Всеросійська олімпіада 1913 року, яка була присвячена відкриттю Всеросійської промислової виставки з нагоди 300-річчя царювання родини Романових. У Києві вперше в Російській імперії спеціально для змагань був побудований стадіон — з біговими доріжками, велотреком, трибунами на 5 тис. місць. До програми Олімпіади входили такі види спорту як легка атлетика, марафонський біг, футбол, боротьба, гирі, фехтування, плавання, гімнастика, стрільба, кінні змагання, велогонки та мотогонки за маршрутом КиївЧернігівКиїв.

Значно активізувався розвиток українського спорту та фізкультури після 1917 року. З 1921 року почали проводитися Всеукраїнські спартакіади, олімпіади та інші заходи. З часом запроваджуються кафедри фізичного виховання, відкриваються інститути.

В 30-х роках XX ст. дуже популярними стали різні велопробіги, велотури, піші походи тощо. У 1936—1937 рр. були проведені велопробіги українських спортсменів за маршрутами ОдесаВладивосток (14 317 км), «Уздовж кордонів СРСР» (30 872 км) та інші.

У часи Другої світової війни одним з найгероїчніших епізодів в історії українського спорту став «Матч смерті», з яким пов'язано багато легенд. В окупованому Києві футболісти «Динамо» організували команду «Старт» і провели серію переможних матчів з німецькими військовими. Деяким футболістам за перемогу довелося заплатити концтабором і розстрілом.

Після війни спорт в Україні продовжував розвиватися, організовувалося багато грандіозних спортивних свят, кожні чотири роки проводилися українські спартакіади та Спартакіади народів СРСР, на яких українська збірна завжди здобувала почесні місця.

Багато українських спортсменів стали всесвітньо відомі, виступаючи в складі збірних команд СРСР з різних видів спорту. Важкоатлет Леонід Жаботинський, веслувальник Сергій Чухрай, представниці української школи художньої гімнастики Ірина Дерюгіна, Олександра Тимошенко, Оксана Скалдіна та інші неодноразово ставали чемпіонами Європи, володарями кубків світу, олімпійськими призерами. А гімнастка Лариса Латиніна завоювала 18 олімпійських медалей та з 1964 по 2012 роки була володаркою найбільшого числа олімпійських нагород за всю історію Олімпійських ігор.

Футбольна команда «Динамо» (Київ) — тринадцятиразовий чемпіон СРСР — двічі завойовувала Кубок володарів кубків Європейських країн (у 1975 і 1986 рр.), а в 1975 р. — Суперкубок Європи. Гравців «Динамо» — спочатку Олега Блохіна, а пізніше Ігоря Бєланова — було визнано найкращими футболістами Європи і нагороджено «Золотим м'ячем», а гравця дніпропетровського «Дніпра» Олега Протасова — «Срібним бутсом» як найкращого бомбардира європейських чемпіонатів. Найбільша заслуга в цьому у багаторічного наставника київської команди Валерія Лобановського.

Гандболістки київського «Спартака» на чолі з уславленим тренером Ігорем Турчиним 13 разів ставали володарками Кубку Європейських чемпіонів, а гандболістки Зінаїда Турчина та Лариса Карлова неодноразово визнавалися найкращими гравцями на чемпіонатах світу і Європи.

Багаторазовий чемпіон світу у стрибках з жердиною, олімпійський чемпіон Сергій Бубка встановив 35 світових рекордів неодноразово перемагав у світовій серії Гран-прі, шестиразовий чемпіон світу, удостоювався звання «найкращого спортсмена світу». По завершенні спортивної кар'єри він заснував турнір «Зірки Жердини», який став престижним у світі.

1994 року на XVII зимових Олімпійських іграх в Ліллехаммері українські спортсмени виступали вже самостійною командою. Першу золоту олімпійську медаль для незалежної України здобула фігуристка Оксана Баюл — срібний призер чемпіонату Європи 1993 року, чемпіонка світу 1994 року, чемпіонка Олімпійських ігор 1994 року.

Виступ українських спортсменів на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті заслужено вивів Україну в десятку провідних спортивних держав світу. Дев'ять разів представники українського спорту піднімалися на найвищу сходинку Олімпійського п'єдесталу. Імена цих спортсменів стали відомі в цілому світі: борець греко-римського стилю В'ячеслав Олейник, спортивна гімнастка Лілія Подкопаєва, штангіст Тимур Таймазов, художня гімнастка Катерина Серебрянська, боксер Володимир Кличко, легкоатлетка Інеса Кравець, спортивний гімнаст Рустам Шаріпов, яхтсмени Євген Браславець та Ігор Матвієнко, а також багато інших спортсменів.

Сучасні українські спортсмени[ред.ред. код]

Українські спортсмени є нині одними з найвідоміших у світі українців. Нападник Андрій Шевченко став справжнім символом України на футбольному полі, граючи за італійський «Мілан». Кумира багатьох футбольних фанатів в Італії називають «Диявол зі Сходу» і навіть видали про Андрія книжку з такою ж назвою. Для тифозі (вболівальників) він просто Шева, якого критикують і яким захоплюються.

Андрій Шевченко (1976 р.н.) — п'ятиразовий чемпіон України, гравець збірної та найкращий нападник Ліги чемпіонів кінця 90-х, володар «Золотого м'яча» 2004 року, найкращий гравець Ліги чемпіонів сезону 1998–1999 рр. (визначений спеціальною комісією УЄФА у серпні 1999); найкращий бомбардир чемпіонату Італії (Серія А) сезону 1999–2000 рр. (24 голи), 2 місце серед бомбардирів сезону 2000–2001 років, чемпіон Італії — 2004.

«Золотою рибкою» називають Яну Клочкову, яка плаває найкраще у світі і з кожних змагань привозить додому цілу зв'язку медалей.

Яна Клочкова (1982 р.н.) — одинадцятиразова чемпіонка Європи, триразова чемпіонка світу, чотириразова олімпійська чемпіонка (Сідней-2000, Афіни-2004) у плаванні на 200, 400 та 800 метрів, володарка Кубків світу. Яні належить світовий та олімпійський рекорд на дистанції 400 метрів комплексом (4 хв. 33,59 сек.).

Український шахіст Руслан Пономарьов у свої 14 років став наймолодшим у світі гросмейстером, чемпіоном світу серед юнаків до 18 років. Ще однією гордістю українських шахів була Катерина Лагно, яка в 12 років стала наймолодшим гросмейстером світу серед жінок. Нині вона в чільній десятці жіночого рейтинг-листа ФІДЕ. В кінці 2012 року скарбничка українських шахів поповнилася ще однією блискучою перемогою — чемпіонкою світу з шахів серед жінок стала харків'янка Ганна Ушеніна.

Всесвітньо відомі українські боксери Володимир і Віталій Клички.

За 6,5 років професійної кар'єри Віталій Кличко завоював такі титули:

  • інтерконтинентальний чемпіон за версією WBO (2.05.1998 — 24.10.1998);
  • чемпіон Європи (24.10.1998 — 26.06.1999, 25.11.2000 — 29.09.2002);
  • інтерконтинентальний чемпіон за версією WBA (27.01.2001 — 21.06.2003);
  • чемпіон світу за версією WBO (26.06.1999 — 01.04.2000).

За 6,5 років професійної кар'єри Володимир Кличко здобув такі титули :

  • інтерконтинентальний чемпіон за версією WBC (14.02.1998 — 05.12.1998, 18.03.2000 — 14.10.2000);
  • інтерконтинентальний чемпіон за версією WBA (17.07.1999 — 14.10.2000, з 30.08.2003);
  • чемпіон Європи (25.09.1999 — 14.10.2000);
  • чемпіон світу за версією WBO (14.10.2000 — 08.03.2003).

Постійно з медалями художня гімнастка Ганна Безсонова, легкоатлет Іван Гешко, дуже перспективними є фехтувальники Наталія Конрад і Володимир Лукашенко, які вперше в історії спорту незалежної України здобули золоті медалі чемпіонату світу зі своїх дисциплін, відповідно, шпага та шабля. З олімпійськими медалями повертається зі змагань стрілець Микола Мільчев.

Одним з найкращих альпіністів світу є Владислав Терзиул, який зійшов без кисню майже на всі 14 восьмитисячників планети, повторюючи рекорд Рейнхольда Месснера. Постійно привозять медалі з міжнародних змагань представники рукопашного бою, скелелази та самбісти (Україна посідає друге місце серед 52 країн, які культивують цей вид спорту).

  • Вадим Гарбузов (народився 1987 року)  — танцюрист, дворазовий чемпіон Танців з Зірками в 2012 і 2014 роках у Відні.

Законодавство про спорт[ред.ред. код]

Законом України "Про фізичну культуру і спорт", визначаються такі напрямки спорту: дитячий спорт, дитячо-юнацький спорт, резервний спорт, спорт вищих досягнень, професійний спорт, спорт ветеранів, олімпійський спорт, неолімпійський спорт, спорт інвалідів.

Дитячий спорт - напрям спорту, який забезпечує ознайомлення дітей з видами спорту та виявлення їх здібностей до подальших занять спортом.

Дитячо-юнацький спорт - напрям спорту, який забезпечує залучення дітей для занять певним видом спорту із дитячого спорту для здійснення їх спортивної спеціалізації та забезпечення умов для переходу до резервного спорту.

Резервний спорт - напрям спорту, який забезпечує здійснення відбору обдарованих дітей та молоді для занять певним видом спорту, створення умов для максимального розвитку їхніх індивідуальних здібностей з метою досягнення високих спортивних результатів, забезпечення умов для переходу до спорту вищих досягнень та поповнення основного складу національних збірних команд.

Спорт вищих досягнень - напрям спорту, який забезпечує залучення спортсменів з резервного спорту шляхом подальшої спеціалізації та індивідуалізації їхнього навчально-тренувального процесу з певного виду спорту для підготовки та участі у спортивних змаганнях всеукраїнського та міжнародного рівнів.

Масовий спорт (спорт для всіх) - один з напрямків фізичної культури спрямований на забезпечення рухової активності людей під час їх дозвілля для зміцнення здоров'я.

Cпорт інвалідів - напрям спорту, пов'язаний з організацією та проведенням спортивних змагань з видів спорту інвалідів та підготовкою спортсменів до цих змагань.

Неолімпійський спорт - напрям спорту, пов'язаний з організацією та проведенням спортивних змагань з неолімпійських видів спорту та підготовкою спортсменів до цих змагань.

Олімпійський спорт - напрям спорту, пов'язаний з організацією та проведенням спортивних змагань з олімпійських видів спорту та підготовкою спортсменів до цих змагань.

Професійний спорт - комерційний напрям діяльності у спорті, пов'язаний з підготовкою та проведенням видовищних спортивних заходів на високому організаційному рівні з метою отримання прибутку. Спортсмен набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту укладення контракту з відповідними суб'єктами сфери фізичної культури і спорту про участь у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.

Порядок визнання видів спорту в Україні, включення їх до відповідного реєстру та порядок ведення цього реєстру визначаються центральним органом виконавчої влади. В Україні не можуть визнаватися види спорту, які пов'язані з небезпекою чи надмірним ризиком для життя і здоров'я людей або мають антигуманний зміст.

Спортивні звання присвоюються за досягнення на офіційних спортивних змаганнях - см. статтю "Спортивні звання".

Національні види спорту[ред.ред. код]

Розвиваються в Україні такі національні види спорту, як козацький двобій, бойовий гопак, спас. Вони є втіленням українських бойових традицій і цікавлять здебільшого не байдужу до вітчизняної історії молодь.

Українська олімпійська збірна[ред.ред. код]

Українська збірна тричі поспіль привозила з Олімпійських ігор 23 нагороди. Так було 1996 року в Атланті, 2000 року у Сіднеї і 2004 року в Афінах. Але результати, які стоять за цими нагородами, дедалі покращувалися. В Афінах у неофіційному командному заліку Україна зайняла 12 місце серед 202 країн-учасниць з 9-ма «золотими», 5-ма «срібними» та 9-ма «бронзовими» медалями. Відзначилися «золотом» Яна Клочкова (плавання 200 та 400 м комплексом — другу Олімпіаду поспіль), Наталя Скакун (важка атлетика), Ірина Мерлені-Мельник (вільна боротьба), Олена Костевич (стрільба з пневматичного пістолета), Юрій Білоног (штовхання ядра), Юрій Нікітін (стрибки на батуті), Валерій Гончаров (спортивна гімнастика, вправи на брусах), Ельбрус Тедеєв (вільна боротьба).

На Пекінській олімпіаді українська збірна здобула 27 нарогод, а на Лондонській — 21.

Інфраструктура[ред.ред. код]

За роки після відновлення Незалежності:

  • збудовано стадіони Львів Арена, Дніпро Арена, Донбас Арена, реконструйовано НСК Олімпійський
  • влада не спромоглась збудувати бодай один палац спорту сучасних стандартів станом на січень 2016.[2]
  • відсутні сучасні комплекси водних видів спорту
  • спортсмени національної збірної з біатлону готуються до стартів переважно за кордоном

Спортивна освіта і фізичне виховання[ред.ред. код]

Станом на жовтень 2011 в Україні функціонує 1687 дитячо-юнацьких спортивних шкіл різних форм власності та підпорядкування, в яких налічується більше півмільйона вихованців віком від 6 до 18 років.

До занять у спортивних школах також залучено 6,5 тис. дітей-інвалідів різних нозологій.

191 спортивна школа має статус спеціалізованої школи олімпійського резерву. Кращі вихованці беруть участь на Всеукраїнських змаганнях серед учнів ДЮСШ.

Спеціалізовані навчальні заклади спортивного профілю діють у 13 регіонах країни з них:

  • 9 вищих училищ фізичної культури,
  • 3 училища олімпійського резерву,
  • 4 ліцеї-інтернати спортивного профілю
  • 2 школи-інтернати спортивного профілю.

У спеціалізованих закладах культивується 37 олімпійських видів спорту і займається 5,5 тисяч спортсменів. Кожен п'ятий вихованець цих закладів входить до складу національних збірних команд України з олімпійських видів спорту.

Відповідно до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів з метою масового залучення дітей та підлітків до регулярних занять фізичною культурою і спортом та підвищення їхньої рухової активності систематично проводяться спортивно-масові та фізкультурно-оздоровчі заходи по всій Україні («Старти надій», «Ігри Чемпіонів» та інші).

Проблемним питанням залишається фінансування та сучасне оснащення спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю, а також визначення нової методології фізичного виховання дітей та молоді[3].

Досягнення спортсменів у 2011 році[ред.ред. код]

Загалом на кінець грудня 2011 року спортсмени з олімпійських видів спорту взяли участь у 971 міжнародному змаганні. Вони вибороли 450 нагород: 110 золотих, 137 срібних, 203 бронзових (в олімпійських номерах програми — 314 медалей: 78 золотих, 95 срібних та 141 бронзову; в неолімпійських номерах — 136 медалей: 32 золоті, 42 срібні та 62 бронзові).

Цього року в олімпійських видах спорту на чемпіонатах світу українські спортсмени здобули 6 золотих нагород. Чемпіонами світу стали легкоатлетка Ольга Саладуха, Вікторія Терещук (сучасне п'ятиборство), боксери Василь Ломаченко, Тарас Шелестюк, Євген Хитров та Олександр Усик.

Українські спортсмени з неолімпійських видів спорту вибороли на чемпіонатах світу 94 золотих, 88 срібних та 87 бронзових медалей; на чемпіонатах Європи — 110 золотих, 67 срібних та 73 бронзові медалі; на кубках світу — 16 золотих, 11 срібних та 10 бронзових медалей.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Микола Несенюк. Білоруські ковзани // Україна молода. — № 4 (4860), 2016. — 12 січ. — С. 17. / Спорт
  2. Микола Несенюк. Білоруські ковзани // Україна молода. — № 4 (4860), 2016. — 12 січ. — С. 17. / Спорт
  3. Проект «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012—2021 роки». Жовтень 2011
  4. Україна розраховує на 314 олімпійських ліцензій

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Мандрівки спортивними об'єктами Львова / Львів. міська рада ; [упоряд. І. Я. Яремко]. – Л. : Тріада плюс, 2012. – 168 с. : іл. – ISBN 978-966-486-127-1
  • Теоретична підготовка в спорті : монографія / М. П. Пітин; Львів. держ. ун-т фіз. культури. - Львів : ЛДУФК, 2015. - 371 c. - Бібліогр.: с. 311-370.
  • Український "мундіаль" / Ю. В. Бондар. – Т. : Навч. книга - Богдан, 2013. – 544 с. : іл. – Бібліогр.: с. 540. – ISBN 978-966-10-3139-4