Українсько-індійські відносини
| Українсько-індійські відносини | |
|---|---|
.jpg)
| |
 Україна |
 Індія |
Офіційні українсько-індійські відносини розпочалися 26 грудня 1991, коли Індія визнала незалежність України, а 17 січня 1992 між країнами встановлено дипломатичні відносини. 13 лютого 1993 Перший Надзвичайний і Повноважний Посол України в Індії вручив Президентові Республіки Індія свої вірчі грамоти.
Період СРСР[ред. | ред. код]
Ще у 1960-1970-х Українська РСР в рамках співробітництва СРСР з Індією надавала економічну і військову допомогу Республіці Індія, яка у загальному внеску становила близько 30 %, а у таких галузях як металургія, енергетика, важке машинобудування, постачання зброї (зокрема транспортних літаків, бойових кораблів тощо) частка України була значно вищою. Перші індійські космічні штучні супутники збиралися на «Південмаш» у місті Дніпропетровськ.
В часи СРСР діяло українське відділення товариства радянсько-індійської дружби, проте воно повністю керувалося Москвою. Десь у 1987 розпочалася самостійна діяльність, яка закінчилася відокремленням від Москви і створенням Товариства «Україна-Індія».
Незалежна Україна[ред. | ред. код]
За роки незалежності Україна й Індія налагодили співробітництво майже в усіх сферах: економічній, політичній, науково-технічній, оборонній та культурній. Україна відіграє дуже важливу роль у забезпеченні Індії зброєю. Робота міждержавної комісії з економічного, торгового, наукового, технологічного й культурного співробітництва, сумісна ділова рада торгово-промислових палат, консультації між міністерствами іноземних справ сприяли розвитку співробітництва між країнами, дало змогу організувати навчання українських громадян у Індії за рахунок уряду України. В Україні навчається 2500 індійських студентів, працюють товариства дружби й культурних зв'язків.
Співробітництво між Україною та Індією в культурно-гуманітарній сфері розвивається динамічно: сторони здійснюють культурні обміни, сприяють участі представників обох країн у різноманітних культурологічних та спортивних заходах, міжнародних конкурсах, конференціях тощо. Воно відбувається в рамках Угоди між урядом України та урядом Республіки Індія про співробітництво в галузях культури, мистецтва, освіти, туризму, спорту та засобів масової інформації від 27 березня 1992.
Взаємне вивчення культур народів має довгу історію. Так Леся Українка перекладала гімни Ріґведи, Іван Франко — частини Магабгарати й інших священних індійських книг. Деякі роботи українських класиків, у тому числі Тараса Шевченка, були перекладені на мови народів Індії. Також перекладені на українську мову твори індійських письменників XIX та XX століття.
Позиція Індії щодо російсько-української війни[ред. | ред. код]
Позиція Індії щодо війни може обурювати українців, оскільки індійські компанії саме 2022 року почали масово скуповувати російську нафту, яка подешевшала через західні санкції. Окрім того, Індія утрималася під час голосування в Генасамблеї ООН щодо засудження російського повномаштобного вторгнення у березні 2022 року, засудження анексії українських територій у жовтні 2022 року[1].
На думку співробітниці Національного інституту стратегічних досліджень Олени Борділовської російсько-українська війна поставила Індію в незручне становище, оскільки Індія прагне зберігати дружні взаємини як з Росією, так і з Україною, проте дії Москви порушують принципи територіальної цілісності та мирного вирішення конфліктів, котрі індійська влада багато років пропагує на світовій арені[2].
Джерела[ред. | ред. код]
- Гриценко Ю. Україно-індійські стосунки: становлення та сучасний стан[недоступне посилання з липня 2019] // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. — Рівне: РДГУ, 2008. — Випуск 12. — 309 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Індійсько-українські музичні зв'язки // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 207-209.
