Українці Німеччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Українці в Німеччині — особи з українським громадянством або національністю, які перебувають на території Німеччини.

Час між двома війнами[ред. | ред. код]

Після поразки Центральної Ради та уряду гетьмана Скоропадського багато з українських політичних діячів емігрували до Німеччині. Зокрема сам гетьман очолював Український науковий інститут у Берліні, який проіснував до 1945 р..

Період після другої світової війни[ред. | ред. код]

Після бойових дій на території переможеної Німеччини багато українців знаходилися у таборах для переміщених осіб. Зокрема українці були зосереджені у Міттенвальді. В цих таборах існувало активне культурне життя, зокрема така організація, як Мистецький український рух об'єднала талановитих літераторів та митців, які опинилися на еміграції. Після війни до Мюнхену було перенесено Український вільний університет, який і досі є визнаним вищим навчальним закладом у Німеччині.

В Мюнхені також було зосереджено діяльність УПА і вбито її керівника Степана Бандеру. Звідси українською мовою транслювалося Радіо «Свобода». Також в Мюнхені існувало українське видавництво, виходив ряд періодичних видань (Сучасність, Українська трибуна, Шлях перемоги та ін.).

Новітня історія[ред. | ред. код]

Українські студенти в Німеччині, за останніми даними Німецької служби академічних обмінів (DAAD) в 2012 році посідали шосте місце поміж усіх студентів-іноземців. У німецьких вишах навчаються та проводять дослідження близько 8800 молодих людей з України[1]. Певна частина з них є членами Союзу українських студентів у Німеччині, організації, яка проводить заходи із покращення іміджу України в Німеччині та в Європі. Діє в місті Дюссельдорфі Німецько-український інформаційно-культурний центр . Серед інших громадських організацій українців у Німеччині налічуються Об’єднання українських жінок в Німеччині, Українська скаутська організація «Пласт», Спілка української молоді, Об’єднання українських організацій у Німеччині (ОУОН) та ін.[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • H.-J. Torke, J.-P. Himka, German-Ukrainian Relations in Historical Perspective.