Укртелефільм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Українська студія телевізійних фільмів більш відома за своєю абревіатурою «Укртелефільм» — українська кіностудія заснована в 1965 році Постановою Ради Міністрів УРСР.

Згідно з законом про Суспільне мовлення[1], ДП «Укртелефільм» має перетворитися у ПАТ «Укртелефільм» й опісля приднатися до Національної суспільної телерадіокомпанії України.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Кіностудія «Укртелефільм» заснована в 1965 році Постановою Ради Міністрів УРСР.

До 1985-го року практично всі фільми продукувалися на плівці, більша частина фільмокопій та вихідних матеріалів передавалась на зберігання до Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного. Це безцінний доробок з національної історії, культури, духовності. Події, особистості навічно збережені на плівці для нащадків.

З 2000-го року студія започаткувала перегін, отже й збереження, з кіноплівки на відеоносії свого значного доробку. Й нині майже 800 назв є у відеотеці студії, з них: 63 художні фільми, 15 фільмів-вистав, 501 документальний і 197 музичних фільмів (понад 1200 касет). Більше 100 фільмів відреставровано та перегнано на цифрові носії, робота над цим довготривалим проектом (з технічного боку реставрації фільмів 40-20-річної давнини) активно продовжується.

З ухваленням у 2014 році закону про Суспільне мовлення, передбачається перетворення Укртелефільму на публічне акціонерне товариство з метою подального приєднання до Національної суспільної телерадіокомпанії України[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Тричі фільми студії були удостоєні Національної премії України ім. Т.Шевченка. Сотні нагород на престижних міжнародних і всесоюзних кінофестивалях і конкурсах засвідчують високий рівень студійних робіт.

Фільмографія[ред. | ред. код]

За роки свого існування з 1965 року, Укртелефільм виробив чимало як повнометражних стрічок, так і так-званих «кіно-хронік», де у повному обсязі фіксувалися літератори, композитори, музиканти, вокалісти світового рівня, що на камеру виконували як свої власні твори, так і шедеври української та світової класики.

Станом на 2015 рік не проведено повного оцифрування всіх відео-робіт студії (хоча з 2000 року студія почала переганяти з кіноплівки на відеоносії й до 2017 майже 800 назв відео-робіт зберігаються в відеотеці студії, зокрема 63 художні, 15 фільмів-спектаклів, 501 документальний та 197 музичних фільмів))[4] тому точно не відомо скільки саме відео-робіт створила студія за часи свого існування. За твердженнями керівників студії, Укртелефільм створив майже 3000 найменувань відео-продукції різних напрямків українською та російською мовами. Зокрема:

  • понад 1200 назв документальних фільмів
  • понад 200 художніх фільмів, фільмів-вистав
  • майже 1,5 тисяч музичних фільмів / мюзиклів

Серед найвідоміших фільмів студії Укртелефільм, «Сліпий дощ…» (режисер В. Гресь; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Франції, 1969 р.), «Пізнай себе» (режисер Р. Єфименко; Гран-прі Міжнародного кінофестивалю у Варні, 1971 р.), «Чорнобиль: два кольори часу» (режисер І. Кобрин; Національна премія України ім. Т.Шевченка, 1992 р.), «Пастка» і «Злочин з багатьма невідомими» (режисер О. Бійма; Національна премія України ім. Т. Шевченка, 1996 р.), серіали «Острів любові» (режисер О. Бійма) і «Роксолана» (режисер Б. Небієрідзе) та багато інших документальних, музичних і художніх телефільмів.

Свого часу до 10-ї річниці Незалежності України на «Укртелефільмі» було створено документальний серіал (10 серій) «Десять кроків до світла», який був високо оцінений громадськістю і викликав неабиякий резонанс у суспільстві.

Вибрані музичні фільми[ред. | ред. код]

  • 1966 — «Соловей із села Маршинці» (рос.) (рум.)
  • 1971 — «Червона рута»
  • 1973 — «Перед концертом»
  • 1974 — «Квартет імені Лисенка»
  • 1974 — «Ти плюс я — весна»
  • 1974 — «Хор народний»
  • 1975 — «Пісня завжди з нами»
  • 1976 — «Покликання»
  • 1978 — «Казка як казка» (рос.)
  • 1978 — «Образи»
  • 1979 — «Весільний вінок»
  • 1979 — «Автограф»
  • 1980 — «Лючія ди Ламмермур» (рос.)
  • 1981 — «Пісні Платона Майбороди»
  • 1981 — «Розцвітає рута-м'ята»
  • 1981 — «Солов'їний романс»
  • 1982 — «Тополина земля»
  • 1982 — «Земле моя світла»
  • 1982 — «Фауст» (рос.)
  • 1982 — «Усмішки Нечипорівки»
  • 1982 — «Мелодії старого замку»
  • 1985 — «Весняні варіації»
  • 1986 — «Танцює Покуття»
  • 1986 — «Дума»
  • 1986 — «Монолог про любов»
  • 1986 — «Вечорниці»
  • 1987 — «Жити — це співати»
  • 1989 — «Золоте серце» (рос.)
  • 1989 — «А. Солов'яненко на сцені і поза сценою»

Вибрані документальні фільми[ред. | ред. код]

Вибрані художні фільми[ред. | ред. код]

Вибрані телесеріали[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]