Укрінформ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Українське національне інформаційне агентство
Тип державне підприємство
інформаційне агентство
Галузь Інформаційна агенція
Засновано 16 березня 1918[1] 
Штаб-квартира вул. Б. Хмельницького, 8/16, Київ, 01001.
Ключові особи Олександр Харченко[2]
Власник(и) Міністерство інформаційної політики України
Сайт ukrinform.ua
Код ЄДРПОУ 00015332


Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ» — державне інформаційне агентство, яке щодня публікує близько 500 інформаційних та аналітичних повідомлень українською, російською, англійською, іспанською, німецькою, французькою та китайською мовами, та майже 200 оригінальних фотознімків.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Українське телеграфне агентство почало діяти 16 березня 1918 року. На офіційному сайті агентства вказано, що воно працює з 1918 року[3]. В складі саме якого державного утворення не вказано. У 1918 році була створена Українська Радянська Республіка у Харкові та в тому самому році за наказом уряду Української Hародної Pеспубліки від 16 березня 1918 року в Києві створюється Державне Телеграфне Агентство. Після утворення Української Держави (Гетьманату) на чолі з Павлом Скоропадським (квітень-листопад 1918 р.) у Києві починає працювати Українське Телеграфне Агентство (УТА)[4]. З червня до листопада 1918 року його очолював Дмитро Донцов. Він же одночасно був керівником Бюро Української Преси (БУП), яке координувало діяльність друкованих видань державі. Розташовувалися УТА і БУП у Києві на Хрещатику, в будинку №25. УТА також існувало за доби Директорії (листопад 1918 - лютий 1919). Свою інформаційну службу мала також Західноукраїнська Народна Республіка. Функції такої служби виконувала редакція газети "Стрілець", яка називалася Органом Українського Бюро Друку.

Подібні інформаційні структури створювали й тогочасні органи радянської влади. Ще у квітні-травні 1917 року Харківський обласний виконавчий комітет рад використовував для поширення повідомлень і документів місцеве відділення Петербурзького телеграфного агентства (ПТА).

28 грудня 1917 року Харківське відділення ПТА було офіційно підпорядковано ЦВК Рад України. Більшовицький уряд використовував для поширення матеріалів "Вісник Української Народної Республіки". На початку березня 1918 року в Полтаві відбулося засідання ЦВК Рад України, на якому розглядалася заява Голови Ради Народних Секретарів Миколи Скрипника щодо створення агентства.

У 1918 році створюється Російське телеграфне агентство (РОСТА), агенти якого працюють також і в Україні, з 1925 року воно називається Телеграфне агентство Радянського Союзу (ТАРС). Коли ж у червні 1920 року більшовицькі війська вдруге повернулися до Києва, то БУП перейменували на УкРОСТА.

В ті роки в України паралельно існувало, по суті, два інформаційних агентства - Української Народної Республіки та Радянського уряду. Почасти до інформаційно-телеграфних послуг підключалася третя сила - білогвардійський режим.

УкрРОСТА проіснувало коло одного року. За ініціативою його тодішнього керівника В. Нарбута на основі УкрРОСТА створюється Радіотелеграфне агентство України (РАТАУ), яке проіснувало майже 70 років і вже у 1990 році його перейменовують на "Укрінформ". Таким чином залишається не ясним висловлювання, чиїм спадкоємцем сьогодні, у 2017 році, є це інформаційне агентство "Укрінформ".

Згідно з положенням, затвердженим ВУЦВК 14. 1. 1922, головним завданням РАТАУ була організація регулярного обміну інформаціями про події в СРСР і за його межами та інформація урядових органів УРСР і всієї періодичної преси УРСР. РАТАУ мало обмінюватися інформаціями з телеграфними агентствами ін. держав і організувати відділи і мережу кореспондентів при дипломатичних і торг. місіях та представництвах УРСР за кордоном. З утворенням 1925 Телеграфного Агентства Сов. Союзу (ТАСС) йому підпорядковано РАТАУ. функції якого обмежено інформаціями про внутр. події і справи УРСР та діяльність УРСР в ООН.

У 1990 році РАТАУ перейменовують на Укрінформ.

У 1996 році на базі ліквідованого Українського національного інформаційного агентства утворено Державне інформаційне агентство України (ДІНАУ).

У 2000 році згідно з указом Президента України Державному інформаційному агентству України (ДІНАУ) надано статус національного і агентство перейменовано на Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ».[5]

У 2015 році Укрінформ суттєво оновився і став частиною Мультимедійної платформи іномовлення України[6].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Укрінформ співпрацює з багатьма зарубіжними інформаційними інститутами, у тому числі і світовими, на основі двосторонніх угод. Очолює агентство генеральний директор.

Укрінформ єдиний від України член Європейського Альянсу інформаційних агентств, а також член Асоціації національних інформаційних агентств країн Причорномор'я — ПАНІА, який головував у ній протягом 2007 року.

Центральний офіс агентства знаходиться в Києві за адресою: 01001, Київ-1, МСП, вул. Богдана Хмельницького, 8/16.

Сьогодні Укрінформ має найбільшу мережу регіональних і закордонних корпунктів.

В Україні агентство представлено власними кореспондентами і фотокореспондентами в усіх областях України.

Зарубіжні кореспонденти агентства оперативно інформують про події з Бельгії, Канади, Молдови, Німеччини, Нідерландів, Польщі, Росії, США, Франції, країн Балтії та інших.

Агентство випускає десятки професійних інформаційних продуктів: стрічки, інформаційні пакети та вісники.

Одержувачами інформації Укрінформу є державні структури, газети різних рівнів та телерадіокомпанії України, підприємства, організації, комерційні фірми, посольства і консульства, підприємства, банки, зарубіжні споживачі.

Інформаційні стрічки Укрінформу отримують за угодами 26 зарубіжних агентств, серед яких, зокрема: ІТАР-ТАСС (Росія), МТІ (Угорщина), TASR (Словаччина), ТАНЮГ(Сербія), БТА (Болгарія), Сіньхуа (Китай), БілТА (Білорусь), ЕЛЬТА (Литва), АзерТадж (Азербайджан), КАБАР (Киргизстан); зарубіжні посольства в Україні, передплатники у США, Канаді, ФРН, Королівстві Бельгія, Республіці Болгарія, Республіці Польща, Австралії.

Наявний в Укрінформі Прес-центр забезпечує професійну підготовку та проведення прес-конференцій, брифінгів, круглих столів, Інтернет-конференцій, відеомостів, презентацій, семінарів, виставок та гарячих телефонних ліній.

У 2018 році в Україні передбачається відзначення на державному рівні пам’ятної дати – 100 років з часу заснування Українського телеграфного агентства (нині – Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ») (березень 1918).[7]

В інтернеті[ред. | ред. код]

У вільному доступі на серверах агентства розміщено сайти «Укрінформ новини», «Укрінформ фото».

Сайт «Укрінформ новини» — це новини України та світу в оперативному режимі українською, російською, англійською, іспанською, німецькою та китайською мовами. Інформація й фотоматеріали про владу, суспільство, політику, економіку, бізнес, фінанси, освіту, культуру, медицину, релігію, спорт, міжнародне життя, надзвичайні події тощо широко представлені кореспондентами агентства з кожного регіону України та з-за кордону і у будь-який час доступні користувачам.

Сайт «Укрінформ фото» — це оперативна фотоінформація про події в Україні і світі: фоторепортажі, фотодобірки та інша фотопродукція з інформаційним супроводом українською, російською та англійською мовами у режимі on-line, що розміщуються на фотосервері й доступні передплатникам будь-коли.

Укрінформ має найбільший в Україні історичний фотоархів. Фотоколекція агентства налічує більше 500 000 знімків. Регіональні та закордонні фотокореспонденти Укрінформу працюють із найсучаснішим обладнанням, щодня поповнюють колекцію десятками нових фоторепортажів важливих та цікавих подій.

Укрінформ надає фотосервіс у РФ, Білорусь, Вірменію, Узбекистан, Молдову, Польщу, Чехію тощо.

Керівники[ред. | ред. код]

  1. Донцов Дмитро Іванович (1918)
  2. Гальперін Рудольф Володимирович (1918)
  3. Люксембург Володимир Сергійович (1919)[8]
  4. Ерде (Райхштейн) Давид Ізраїлевич (1920—1921)
  5. Нарбут Володимир Іванович (1921—1924)
  6. Гарін Фабіан Абрамович (1924—1929)
  7. Лакиза Іван Никифорович (1929—1932)
  8. Тардов Михайло Семенович (1932—193?)
  9. Онопрієнко Михайло Михайлович (193?-1938)
  10. Сиромолотний Іван Костянтинович (1938—1941)
  11. Паук Михайло Прокопович (1942—1944)
  12. Зінченко Петро (1944)[9][10]
  13. Терещенко Микола Іванович (1944—1949)
  14. Троскунов Лев Ізраїльович (1949—1950)
  15. Сиромолотний Іван Костянтинович (1950—1960)
  16. Хворостяний Микола Михайлович (1960—1963)
  17. Андрющенко Микола Федотович (1963—1971)
  18. Горкун Віктор Іванович (1971—1976)
  19. Бурлай Володимир Сергійович (1976—1992)
  20. Возіанов Віталій Федорович (1992—1996)[11]
  21. Савенко Олександр Миколайович (1996—1999)
  22. Чамара Віктор Федорович (1999—2011)
  23. Децик Олександр Сергійович (2011—2014)[12]
  24. Харченко Олександр Олександрович (2014-)

Відомі журналісти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. On March 1 the national news agency Ukrinform launched Ukraine's first Internet radio service, Уряд України (2 березня 2005)(англ.)
  2. Директором Укрінформу призначено Олександра Харченка
  3. Про нас - Укрінформ
  4. Укрінформу - 95 років. Інфографіка
  5. Указ Президента України від 14 листопада 2000 року № 1230/2000 «Про надання Державному інформаційному агентству України (ДІНАУ) статусу національного»
  6. Рада ухвалила закон про іномовлення / Укрінформ, 08.12.2015
  7. Проект Постанови Верховної Ради України про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2018 році (реєстр. № 7274 від 10.11.2017, поданий Народними депутатами України Єленським В. Є., Княжицьким М. Л., Лесюком Я. В.)
  8. Люксембург Володимир Сергійович
  9. Павлюк І. З. Українська легальна преса Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917—1939, 1941—1944 рр. / НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника НДЦ періодики. — Львів: Каменяр, 2001. — 286 с. — (Сер. «Період. вид-ня регіонів України»).
  10. Часопис «Волинь»: джерела, постаті
  11. Виталий Федорович Возианов
  12. Децик Олександр Сергійович
  13. Роман Сущенко: російський суд для українського журналіста /Радіо Свобода, 8.2.2018/

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]