Перейти до вмісту

Укус змії

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Укус змії
Спеціальністьневідкладна медична допомога[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Причининапад тваринd Редагувати інформацію у Вікіданих
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10T63.0, W59 (non venimeux), X20 (venimeux)
DiseasesDB29733
MedlinePlus000031
eMedicinemed/2143
MeSHD012909
CMNS: Snake bites у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Укус змії, зміїний укус — специфічна травма, зумовлена укусом змії. Зазвичай йдеться про укус отруйної змії, що спричиняє важку інтоксикацію з важкими або летальними наслідками для людини та інших живих організмів. Більшість укусів змій викликані не отруйними зміями. З приблизно 3000 видів змій у світі, лише 15 % вважаються небезпечними для людини[1][2]. З точки зору природи походження цього явища фахівці виділяють дві основні причини. Укус змії є наслідком полювання або засобом самозахисту змії від потенційного або реального ворога[3].

Особливості та симптоматика

[ред. | ред. код]

Найпоширенішим і очевидним візуальним симптомом укусу змії є наявність двох колотих ран від ікл плазуна[4] — кусана рана. Симптоматика проявів наслідку укусу різними отруйними плазунами може дуже різнитися залежно від видової приналежності змії. Найпоширенішими симптомами укусів змії є панічний страх постраждалого, що сприяє появі інших симптомів таких, як нудота і блювота, діарея, запаморочення, непритомність, тахікардія і холодний липкий піт тощо[5][6]. Укус отруйної змії може мати серйозні наслідки, залежно від розміру жертви, особливостей прикусу змії, кількості введеної отрути, швидкості поглинання отрути організмом потерпілого і кількості часу між моментом укусу та застосування специфічної інтенсивної терапії[7].

Поширеність травми

[ред. | ред. код]
Важкий некроз на гомілці одинадцятирічного хлопчика від укусу отруйної змії. Зображення було зроблено через два тижні після укусу.

З огляду на те, що постраждалі від укусів змій далеко не завжди повідомляють про факт укусу, у багатьох країнах світу відсутня достовірна статистика цього явища. За оцінками фахівців, щороку у світі від укусів змій страждає близько 2,5 мільйонів людей, з яких близько 125 тисяч помирають[джерело?]. Ті ж дослідження показують, що більшість нещасних випадків з отруйними зміями у північній півкулі трапляються в теплу пору року, особливо в період з квітня по вересень, коли змії дуже активні й багато людей перебувають на відкритому повітрі. Найбільше при цьому страждають мешканці тропічних районів та регіонів з розвинутою рослинницькою галуззю сільського господарства[8]. Більшість жертв — чоловіки у віці від 17 до 27 років. У багатьох регіонах світу, наприклад, в Африці, надзвичайно гостро стоїть проблема нестачі сироватки для лікування такого роду травм[9].

За даними ВООЗ, у всьому світі змії кусають до п'яти мільйонів людей щороку. З них отруйні змії спричиняють значну захворюваність та смертність. Недостатній доступ до медичної допомоги та дефіцит профілактичних мір збільшують ступінь тяжкості травм та їх наслідків.

Більшість укусів змій трапляються в Африці та Південно-Східній Азії. Укуси змії найчастіше зустрічаються серед людей, які живуть у сільській місцевості, малозабезпечених ресурсами, які існують на низьких цінах, немеханічному землеробстві та інших польових професіях. Сільськогосподарські працівники, жінки та діти — це групи, які найчастіше покусані зміями. До тягаря цих травм додається їх соціально-економічний вплив на сім'ї та громади. Жертви дорослого віку часто отримують заробітну плату або доглядають сімейні групи, через що можуть втратити працездатність.

Способи запобігання зміїних укусів

[ред. | ред. код]

У випадку перебування в районах поширення отруйних змій задля запобігання укусів рекомендується:

  • використовувати щільне, міцне взуття з високими халявами.
  • оминати кущі й густі чагарники.
  • захищати місця зберігання харчів подалі від гризунів; зберігати їжу в контейнерах, захищених від гризунів.
  • використовувати довгі палиці або інші придатні для того предмети, щоб «промацувати» ними місця потенційного перебування змій.
  • при пересуванні небезпечними місцями створювати шум, гуркіт задля відлякування змій;
  • уникати ситуацій, за яких змія опиняється «загнаною в кут» — це провокує її до агресії і нападу;
  • у випадку раптової зустрічі з небезпечним плазуном, що виявляє ознаки агресії потрібно спокійно, повільно і без зайвих різких рухів відійти і дати можливість змії відповзти на безпечну відстань;
  • пам'ятати, що навіть відрубана і відокремлена від тіла голова змії спроможна впродовж певного часу рефлекторно кусати[10].
  • піднімати ліжка над рівнем підлоги та надійно підтягувати москітні сітки під спальні килимки в будинку[11].

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

Існують доведені та задокументовані факти, що окремі тварини[12] і навіть люди набували імунітету від укусів змій[13].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bites of venomous snakes [Архівовано 2020-01-27 у Wayback Machine.], Barry S., Richard C. Dart, Robert A. Barish
  2. Gold, Barry S.; Richard C. Dart, Robert A. Barish (1 de abril de 2002). «Bites of venomous snakes». The New England Journal of Medicine 347 (5): 347-56. ISSN 0028-4793. PMID 12151473. doi:10.1056/NEJMra013477
  3. The Global Burden of Snakebite: A Literature Analysis and Modelling Based on Regional Estimates of Envenoming and Deaths
  4. VENOMOUS SNAKES
  5. Gold, Barry S.; Richard C. Dart; Robert A. Barish (1 April 2002). «Bites of venomous snakes». The New England Journal of Medicine. 347 (5): 347–56.
  6. Kitchens C, Van Mierop L (1987). «Envenomation by the Eastern coral snake (Micrurus fulvius fulvius). A study of 39 victims». JAMA. 258 (12): 1615–18. doi:10.1001/jama.258.12.1615. PMID 3625968
  7. Snakebite
  8. Snake Antivenom Immunoglobulins
  9. [Ilona Eveleens: Tödliche Schlangenbisse: Die vergessene Krankheit. In: Die Tageszeitung: taz. 29. August 2018, ISSN 0931-9085]
  10. Texaner erlitt Biss von abgetrenntem Schlangenkopf
  11. Animal bites. www.who.int (англ.). Процитовано 22 березня 2020.
  12. The Animals That Venom Can't Touch, Jason Bittel
  13. Poison pass: the man who became immune to snake venom, Britt Collins

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Barry S. Gold, Willis A. Wingert et al.: Snake venom poisoning in the United States: A review of therapeutic practice. In: Southern Medical Journal, June 1994, 87(6):579-89.
  • Barry S. Gold, R. A. Barish: Venomous snakebites: current concepts in diagnosis, treatment, treatment, and management. In: Emerg Med, Clin North Am 1992;10:249-67.
  • Greene, Harry W. (1997). Snakes: The Evolution of Mystery in Nature. Berkeley, CA: University of California Press. ISBN 978-0-520-20014-2.
  • Stephen P., Mackessy, ed. (2010). Handbook of Venoms and Toxins of Reptiles (2nd ed.). Boca Raton, FL: CRC Press. ISBN 978-0-8493-9165-1.
  • Valenta, Jiri (2010). Venomous Snakes: Envenoming, Therapy (2nd ed.). Hauppauge, NY: Nova Science Publishers. ISBN 978-1-60876-618-5.

Посилання

[ред. | ред. код]