Уласевич Віктор Якович
| Уласевич Віктор Якович | |
|---|---|
| Народився |
1910 місто Катеринослав, тепер Дніпро Дніпропетровської області |
| Помер |
невідомо невідомо |
| Громадянство (підданство) |
 Російська імперія СРСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | державний діяч |
| Alma mater | Національна металургійна академія України |
| Учасник | Німецько-радянська війна |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
  |
Ві́ктор Я́кович Уласе́вич (1910, місто Катеринослав, тепер Дніпро Дніпропетровської області — ?) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Криворізького міськкому КП(б)У Дніпропетровської області. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 1-го скликання. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у родині робітника-каталя Брянського заводу міста Катеринослава. Закінчив початкову школу в селищі Фабрика на окраїнах Катеринослава. У 1922 році помер батько. Два роки перебував у дитячому будинку. Потім навчався на токаря в школі фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) при Катеринославському заводі імені Петровського.
У 1925 році вступив до комсомолу.
Після закінчення школи ФЗУ працював токарем механічного цеху Дніпропетровського заводу імені Петровського. Член ВКП(б).
Закінчив підготовчі курси та Дніпропетровський металургійний інститут імені Сталіна, здобув спеціальність інженера.
Працював інженером Дніпропетровського заводу імені Петровського, потім перейшов на партійну роботу. Був позаштатним пропагандистом районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська, секретарем Амур-Нижньодніпровського районного комітету КП(б)У міста Дніпропетровська.
До 1940 року — завідувач організаційного відділу Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.
У 1940—1941 роках — секретар Кишинівського міського комітету КП(б) Молдавії.
Під час німецько-радянської війни — у Червоній армії. Служив заступником начальника, а потім начальником політичного відділу бригади. Після демобілізації з Радянської армії повернувся на партійну роботу.
У 1946—1948 роках — 1-й секретар Криворізького міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.
На 1955 рік — директор Інституту технічного навчання робітників Міністерства чорної металургії Української РСР.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
- орден Червоної Зірки
- медалі
Джерела[ред. | ред. код]
- газета «Зоря» (Дніпропетровськ) — 31 січня 1947 року.
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
