Улексит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Улексит
Ulexite-39574.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2]
Хімічна формула NaCaB₅O₆(OH)₆·5H₂O
Nickel-Strunz 10 6.EA.25[3]
Dana 8 26.5.11.1
Ідентифікація
Сингонія Триклінна сингонія[4]
Просторова група triclinic-pinacoidald[4]
Твердість 2,5
Колір риси білий колір
Інші характеристики
Названо на честь Георг Людвіг Улексd[5]
CMNS: Улексит на Вікісховищі

Улексит (рос. улексит; англ. ulexite; нім. Ulexit m) — мінерал класу боратів, водний борат натрію та кальцію.

Названий в 1849 році на ім'я німецького хіміка Г. Л. Улекса (нім. Georg Ludwig Ulex; 1811—1883).

Синоніми: боронатрокальцит, телевізійний камінь, гідроборокальцит, натроборокальцит, рафіт, стиберит, тінкальцит, тіца, хейзин.

Опис[ред. | ред. код]

Хімічна формула:

  • 1. За Є. Лазаренком: NaCa[B5О9]•8Н2О.
  • 2. За К.Фреєм та «Fleischer's Glossary» (2004): NaCaB5O6(OH)6•5H2O. Містить до 43-45 % В2О3.

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид. Переважають заплутано-волокнисті і повстяноподібні або голчаті аґреґати, жовноподібні форми виділень; зустрічається також жердиновидні радіально-променисті друзи, землиста і пухка маса. Густина 1,9-2,0. Тв. 1-3. Колір білий. Блиск шовковистий або скляний. Прозорий, має властивості світлопроводу (світло проходить вздовж волокон). Спайність досконала і добра. Крихкий. Розчиняється в гарячій воді. Походження хемогенне — осадове (в озерах, болотах, колодязях і на ґрунтах пустель).

Структурною особливістю улекситу є довгі ланцюжки, що складаються з мономерів, хімічний склад яких відображає формула В5О6(ОН)6. Завдяки цим паралельно розташованим тяжам кристали улекситу пропускають світло без спотворень тільки по одному з трьох взаємно перпендикулярних напрямів. Тому улексит і називають TV-stone (телевізійний камінь).

Розповсюдження[ред. | ред. код]

Поширений в соляних озерах в асоціації з бурою, галітом, глауберитом та ін. мінер. солями. Скупчення У. спостерігаються в місцях розвантаження термальних вод по периферії куполів і покривів травертину (Арґентина, Туреччина, Іран, Індія, країни Закавказзя, Памір). Вицвіти У. є серед продуктів виверження грязьових вулканів. Поширений в сучасних осадах і солончаках на місці бороносних озер і боліт в штатах Невада, Каліфорнія, Орегон (США), на високогірному плато Пуна в Арґентині, в Чилі, Перу і Болівії, в пустелях Ірану, внутрішніх районах Китаю, де зустрічається в донних мулах у вигляді ідіоморфних кристалів і витриманих малопотужних прошарків, або в складі поверхневих соляних кірок та покривів. Супутні мінерали: ґіпс, керніт, колеманіт. Руда бору.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]