Ульріх Василь Васильович

Василь Ульріх
Ім'я при народженні	Василь Васильович Ульріх
Народився	13 липня 1889(1889-07-13) Рига, Російська імперія
Помер	7 травня 1951(1951-05-07) (61 рік) Москва, СРСР ·інфаркт міокарда
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  РРФСР  СРСР
Національність	німець
Діяльність	суддя, адвокат, військовослужбовець, політик
Alma mater	Rīgas politehniskais institūts (1914)
Учасник	Перша світова війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	Colonel general of justiced
Партія	Російська соціал-демократична робітнича партія, Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків) і ВКП(б)
Нагороди

Васи́ль Васи́льович У́льріх (13 липня 1889, Рига, Російська імперія — 7 травня 1951, Москва, СРСР) — радянський державний діяч, армвоєнюрист (20.11.1935), генерал-полковник юстиції (11.03.1943). Один з головних виконавців сталінских репресій на посаді голови Воєнної колегії Верховного суду СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія

Походив із німецької дворянської родини почесних громадян Риги. Закінчив чотирикласне реальне училище.

З 1908 року брав активну участь в роботі молодіжних соціал-демократичних організацій. З 1909 по 1912 рік працював пропагандистом у російському соціал-демократичному центрі міста Риги.

Член РСДРП(б) з 1910 року.

У 1914 році закінчив Ризький політехнічний інститут.

У 1914—1915 роках — конторник на залізниці.

З 1915 року — в Російській імператорській армії, учасник Першої світової війни. Служив у саперному батальйоні. У 1916 році закінчив школу прапорщиків. У 1917 році отримав чин підпоручника. З листопада 1917 по травень 1918 року — казначей виконавчого комітету Ради солдатських депутатів 12-ї армії.

У травні 1918—1919 роках — заступник завідувача, завідувач фінансового відділу Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС) РРФСР. У 1919—1920 роках — комісар штабу військ внутрішньої охорони РРФСР.

У січні 1920 — січні 1921 року — голова Головного революційно-військового трибуналу військ внутрішньої охорони РРФСР. У листопаді 1920 — липні 1921 року — член колегії військового трибуналу РРФСР і касаційного трибуналу ВЦВК РРФСР.

З 1921 року — начальник Особливого відділу морських сил Чорного і Азовського морів, заступник начальника контррозвідувального відділу Секретно-оперативного управління ОДПУ.

У січні 1923 — лютому 1924 року — голова Воєнної колегії Верховного Суду РРФСР. У лютому 1924 — січні 1926 року — заступник голови Воєнної колегії Верховного суду СРСР.

У січні 1926 — 1948 року — голова Воєнної колегії Верховного суду СРСР. Одночасно, у липні 1935 — 1938 року — заступник голови Верховного суду СРСР.

17 жовтня 1939 голова Воєнної колегії Верховного суду СРСР Ульріх розіслав військовим трибуналам і прокурорам Українського та Білоруського фронтів директиву, що суттєво спрощувала здійснення репресивних акцій — настанова виконувати негайно і без спеціальних санкцій Москви смертні вироки місцевому населенню і колишнім військовослужбовцям польської армії, затвердженим Військовою радою фронту.

З 1948 року — начальник курсів перепідготовки при Військово-юридичній академії.

Помер у 1951 році від інсульту. Похований на Новодівичому цвинтарі Москви.

Звання

• армвоєнюрист (20.11.1935)
• генерал-полковник юстиції (11.03.1943)

Нагороди

• два ордени Леніна (1937,)
• два ордени Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки (1933)
• орден Вітчизняної війни І ст.
• медаль «XX років РСЧА» (22.02.1938)
• медалі

Посилання

• Хронос. Ульріх Василь Васильович(рос.)