Ульріх Граф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ульріх Ґраф
нім. Ulrich Graf
Bundesarchiv Bild 183-1982-1213-500, Ulrich Graf.jpg
Народився 6 липня 1878(1878-07-06)
Бахгагель, Діллінген-ан-дер-Донау, Округ Швабія, Баварія, Німецька імперія
Помер 3 березня 1950(1950-03-03) (71 рік)
Мюнхен, ФРН
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність політик, військовослужбовець
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СС[1] і СА
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання SS-Brigadeführer Collar Rank.svg Бригадефюрер СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1] і Німецька робітнича партіяd
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Орден крові
Медаль «За вислугу років у СС» (25 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Медаль «У пам'ять 22 березня 1939 року»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
Медаль «За вислугу років в НСДАП»
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний знак Кобург
Почесний кут старих бійців
Кільце «Мертва голова»

Ульріх Ґраф (нім. Ulrich Graf; 6 липня 1878, Бахгагель, Баварія — 3 березня 1950, Мюнхен) — партійний діяч НСДАП, один з найближчих соратників і перший охоронець Адольфа Гітлера, бригадефюрер СС (20 квітня 1943).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ульріх Ґраф народився 6 липня 1878 року в Бахгагелі у родині дрібного фермера. Після закінчення початкової школи освоїв професію мірошника. 1 листопада 1896 року вступив в артилерійський полк Німецької імперської армії. 1 червня 1904 року був комісований через отриману травму і у вересні того ж року влаштувався службовцям в муніципалітет Мюнхена. В наступні роки був учнем м'ясника, а потім працював м'ясником ковбасних виробів. Став прославленим в Мюнхені борцем-любителем.

Ульріха Ґрафа у 1920 році в Головному архіві НСДАП

Після закінчення Першої світової приєднався до Німецької робітничої партії, де познайомився з Адольфом Гітлером і став його особистим охоронцем. У 1920 році, коли стали проходити партійні збори в певних Мюнхена, Граф входив до загону із забезпечення порядку (Saalschutz) і виконував функції «вишибали». У листопаді 1920 року Saalschutz було розширено і змінив свою назву на «Орднертруппе» (Ordnertruppe), в жовтні 1921 року підрозділи «Орднертруппе» увійшли до складу СА. У 1921 році вперше вступив в НСДАП (квиток № 2882).

4 листопада 1921 року в складі загону з 46 штурмовиків «Орднертруппе» брав участь в бійці з переважали чисельно соціалістами і комуністами, які прийшли зірвати виступ Гітлера в пивній Хофбройхаус. [3] 14 жовтня 1922 року супроводжував Адольфа Гітлера на «Дні нації» в Кобурзі, який переріс у вуличні бої і бійки з комуністами.

У березні 1923 року входить до складу загону охоронців «Штабсвахе» (Stabswache), створеного на базі «Орднертруппе». Після перейменування «Штабсвахе» в травні 1923 року входить до складу ударного загону «Адольф Гітлер» (Stosstrupp Adolf Hitler). Під час Маршу по Мюнхену 9 листопада 1923 року перебував в колоні поруч з Гітлером, коли поліція перегородила їм шлях Граф закричав: «Не стріляйте! Йдуть їх висококсті Людендорф і Гітлер!»

Почалася перестрілка, в ході якої Граф своїм тілом захистив Гітлера і був важко поранений. 1 січня 1925 року стало членом міської ради Мюнхена, а після зняття заборони з НСДАП 11 січня повторно вступає в партію (квиток № 8) і в листопаді в СС (квиток № 26). З кінця 1925 року засідатель у Вищому партійному суді. У 1936 році обраний депутатом рейхстагу. 9 листопада 1944 зарахований в Особистий штаб рейхсфюрера СС. У вересні 1948 року судом по денацифікації був засуджений до п'яти років каторжних робіт.

Помер 3 березня 1950 року в Мюнхені.

Звання СС[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Партійні відзнаки[ред. | ред. код]

Відзнаки СС[ред. | ред. код]

Образ Графа в кінематографі[ред. | ред. код]

Рік Фільм Актор
2003 Гітлер: Сходження диявола Іржі Марія Зібер

Джерела[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2005. — 672 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-09780-5(рос.)
  • Хёне Х. Чёрный орден СС. История охранных отрядов. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. — 542 с. — 6000 экз. — ISBN 5-224-03843-X(рос.)
  • Уильямсон Г.[en]. СС — инструмент террора. — Смоленск: Русич, 1999. — 416 с. — (Мир в войнах). — 21 000 экз. — ISBN 0-283-06280-0(рос.)
  • Энциклопедия Третьего рейха. Сост. С. Воропаев. — М.: «ЛОКИД-МИФ», 1996(рос.)
  • Ulrike Haerendel: Kommunale Wohnungspolitik im dritten Reich: Siedlungsideologie, Kleinhausbau und «Wohnraumarisierung» am Beispiel Münchens. Oldenbourg Wissenschaftsverlag, 1999, ISBN 3-486-56389-0, S. 53(нім.)
  • Ernst Klee: Das Kulturlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. S. Fischer, Frankfurt am Main 2007, S. 196(нім.)
  • Mathias Rösch: Die Münchner NSDAP 1925—1933: Eine Untersuchung zur inneren Struktur der NSDAP in der Weimarer Republik. Oldenbourg Wissenschaftsverlag, München 2002, ISBN 3-486-56670-9(нім.)
  • Joachim Lilla, Martin Döring, Andreas Schulz: Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945. Ein biographisches Handbuch. Unter Einbeziehung der völkischen und nationalsozialistischen Reichstagsabgeordneten ab Mai 1924. Droste, Düsseldorf 2004, ISBN 3-7700-5254-4, S. 186(нім.)
  • а б Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.