Ульяницький Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Віктор Ульяницький
Особисті дані
Повне ім'я Віктор Васильович Ульяницький
Народження 7 серпня 1972(1972-08-07) (51 рік)
Зріст 182 см
Вага 79 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник,
півзахисник
Юнацькі клуби
19??—1989 СРСР ОШІСП (Дніпропетровськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990 СРСР «Дніпро» (Дніпроп.) 0 (0)
1991—1992 СРСР/Україна ЦСКА/ЦСК ВСУ 61 (4)
1992—1993 Україна «Евіс» 57 (2)
1994 Україна «Бориспіль» 20 (0)
1994—1996 Україна «ЦСКА-Борисфен» 29 (1)
1995—1996  Україна ЦСКА (Київ) 16 (6)
1996—2000 Україна ЦСКА (Київ) 77 (2)
1996—2000  Україна ЦСКА-2 (Київ) 35 (7)
2001 Україна «Вінниця» 15 (0)
2001—2003 Росія «Нафтохімік» 63 (8)
2004 Казахстан «Акжайик» 34 (2)
2005—2006 Україна «Борисфен» 36 (3)
2008—2009 Україна «Ірпінь» (Гореничі) ААФУ ()
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
2006—2007 Україна «Солбуд» (Київ) 6 (11)
Професіональні клуби (пляжний футбол)
Роки Клуб І (г)
2008 Україна «Солбуд» (Київ) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2008–2009 Україна «Оболонь» (асист.)
2010–2012 Україна «Кривбас» (асист.)
2012–2013 Україна «Металург» (Донецьк) (асист.)
2013–2014 Росія «Мордовія» (асист.)
2016 Казахстан «Тараз» (асист.)
2018–2019 Казахстан «Алтай» (сп. дир.)
2019–2021 Україна «Ворскла» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 30 липня 2021.

Віктор Васильович Ульяницький (нар. 7 серпня 1972) — радянський та український футболіст, захисник та півзахисник, згодом — футбольний тренер.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Вихованець ШІСП (Дніпропетровськ). Переможець першості СРСР серед ШІСП (юнаки 15-17 років) 1988 року[1]. Потім потрапив до дубля дніпропетровського «Дніпра», за який зіграв 1 поєдинок.

У дорослому футболі дебютував 1991 року в київському СКА. Всього в команді київських армійців (СКА, ЦСКА-Борисфен, ЦСКА) зіграв 167 матчів, з яких 90 у вищій лізі чемпіонату України. Ще 51 матч зіграв за дубль. У перерві іж виступами в армійських колективах захищав кольори «Евіса» та «Борисполя». У 2001 році виступав у «Вінниці».

У 2001—2003 роках виступав в першому дивізіоні Росії в команді «Нафтохімік». У 2004 році — у вищому дивізіоні Казахстану в команді «Акжайик». З 2005 по 2006 рік знову виступав у «Борисфені». Потім виступав у футзальному клубі «Солбуд» (Київ). Кар'єру гравця завершив у 2009 році в футболці представника аматорського чемпіонату України — ФК «Ірпінь».

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

З 2008 року працює в зв'язці з Геннадієм Жилкіним та Сергієм Ревутом у тренерському штабі Юрія Максимова[2]. Разом ця команда тренувала «Оболонь», «Кривбас»[3], «Металург» (Донецьк)[4], «Мордовії»[5] та «Таразі».

У 2013 році отримав тренерський «А» -диплом УЄФА[6].

У 2018—2019 роках працює спортивним директором казахстанського «Алтая» з міста Усть-Каменогорськ[7], після чого повернувся до співпраці з Максимовим і до липня 2021 року був його асистентом у «Ворсклі»[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Футбольные соревнования для юношей в СССР (рос.). apsheronsk.bozo.ru. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 1 жовтня 2018.
  2. Юрий Максимов: «Пока Футболисты не выдерживают мои нагрузки...» (рос.). Столица С. 3 вересня 2013. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 1 жовтня 2018.
  3. ФК «Кривбасс» в сезоне 2011/12 (рос.). football.kulichki.net. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 1 жовтня 2018.
  4. Тренерский состав (рос.). Официальный сайт ФК «Металлург». Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 1 жовтня 2018.
  5. Тренерский состав (рос.). Официальный сайт ФК «Мордовия». Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 1 жовтня 2018.
  6. Андрій Шевченко отримав тренерський диплом. footboom.com. 8 листопада 2013. Архів оригіналу за 27-03-2014. Процитовано 01-10-2018.
  7. Профіль на офіційному сайті ФК «Алтай»
  8. Один из ассистентов Максимова покинул «Ворсклу». UA.Tribuna.com. Процитовано 30 липня 2021.

Посилання[ред. | ред. код]