Перейти до вмісту

Ульяновська область

Координати: 53°57′00″ пн. ш. 47°55′00″ сх. д. / 53.95° пн. ш. 47.916666666667° сх. д. / 53.95; 47.916666666667
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ульяновська область
рос. Ульяновская область
   
КраїнаРосія Росія
Фед. округПриволзький
Адмін. центрУльяновськ
ГлаваAleksey Russkikhd[1] і Sergey Ivanovich Morozovd
Дата утворення19 січня 1943
Оф. вебсайтulgov.ru(рос.)
Географія
Координати53°57′00″ пн. ш. 47°55′00″ сх. д. / 53.95° пн. ш. 47.916666666667° сх. д. / 53.95; 47.916666666667
Площа37 300 км² (62-а)
  • внутр. вод5,4 %
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність1172782 [2] (39-а) (2024)
Густота34,6 осіб/км²
Економіка
Економ. районПоволзький
Коди
ISO 3166-2RU-ULY
ЗКАТО73
Суб'єкта РФ73
Телефонний(+7)
Карти

Ульяновська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Ульяновська область у Вікісховищі

Улья́новська óбласть (рос. Улья́новская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Приволзького федерального округу.

Адміністративний центр — м. Ульяновськ.

Межує з Самарською, Саратовською, Пензенською областями, Мордовією, Чувашією, Татарстаном.

Утворено 19 січня 1943.

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Ульяновська область розташована на південному сході Європейської частини Росії, в середньому Поволжї. За територією вона посідає 62 місце в Росії і останнє серед 8 регіонів Поволжя.

Річка Волга ділить територію області на піднесене Правобережжя і низовинне Лівобережжя.

Правобережна частина зайнята Приволзькою височиною (висота до 363 м) з Ундорськими, Кременськими і Сенгилеєвськими горами, що виходять до Волги. Поверхня лівобережної частини — полого-увалиста рівнина.

Основна річка — Волга (Куйбишевське водосховище) з притоками Сура, Свіяга, Великий Черемшан і ін.

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −13 °C, липня +19 °C. Опадів близько 400 мм на рік.

Природа

[ред. | ред. код]

Ульяновська область розташована в зонах лісостепу і широколістняних лісів.

Ґрунти переважно чорноземні.

Ліси займають 1/4 території. На північному заході — великі масиви дубових лісів за участю липи, клена; у Заволж'ї — лукові степи, окремі соснові бори.

Збереглися лось, куниця лісова, вивірка лісова, заєць білий тощо. Численні водоплавні і болотно-берегові птахи. У Куйбишевському водосховищі — лящ, судак, короп тощо.

На території області знаходяться природні території, що особливо охороняються: національний парк «Сенгилеєвські гори», охоронна зона державного заповідника «Приволзький лісостеп», пам'ятники природи «Ундоровське мінеральне джерело», «Реліктові ліси», острів «Борок», лісосмуга Генко і багато ін.

Корисні копалини

[ред. | ред. код]

Провідне положення в структурі мінерально-сировинних ресурсів області займають нафта (запаси становлять 42 млн т), скляна, цементна, крем'яниста (запаси 50 млн т, великі родовища — Інзенське, Забалуйське) і карбонатна сировина (запаси 12 млн т), а також сировина для грубої кераміки. Також у області виявлено і розвідано 493 родовища торфу з запасами 33,2 млн т.

Історія

[ред. | ред. код]

Заселення Середнього Поволжя людьми за даними археологічної науки відбулося понад 100 тисяч років тому. Про присутність людей в Ульяновському Поволжі в епоху палеоліту свідчать окремі стоянки і місцезнаходження знарядь з каменя і кістки, виявлені в гирлі р. Черемшан на півострові Тунгуз, на узбережжі Волги в районі Ундоровського курорту.

У VIII — IX століттях Ульяновське Поволжя увійшло до складу Волзької Булгарії, що була союзом кочових тюркських і осілих угро-фінських племен.

Наприкінці XIV — початку XV століття після спустошливого набігу середньоазійського правителя Тамерлана почалося запустіння території края. З кінця 30-х років XV століття край увійшов до складу Казанського ханства.

Наприкінці 40-х років XVII століття під загальним керівництвом стольника Богдана Хитрово почалося будівництво Карсунсько-Симбірської засічної межі (16471654 pp).

Через 22 роки після заснування Симбірську йому довелося витримати сильну боротьбу в захисті держави, але не проти зовнішніх ворогів, а проти розбійної козацької вольниці, керованої отаманом Степаном Разіним.

У XVIII столітті у зв'язку з розширенням території російської держави, зокрема, в південному напрямі, інтенсивно стали освоюватися і заселятися південні райони нинішньої території Ульяновської області, а сам Симбірськ поступово став втрачати своє військово-стратегічне значення.

Радянська влада в Симбірській губернії була встановлена через місяць з невеликим після Жовтневої революції — 10 грудня 1917 року. У 1918 році губернія опинилася в епіцентрі громадянської війни. Після захоплення Червоною Армією Симбірську у вересні 1918 року, місто стало важливою тиловою базою Радянської влади. Тут якийсь час розташовувався штаб і Реввійськрада Східного фронту. Важливе значення в забезпеченні Червоної Армії боєприпасами відігравав Симбірський патронний завод.

В 1924 р. Симбірськ був перейменований на Ульяновськ.

З початком Німецько-радянської війни Ульяновськ стає місцем, куди евакуювалися різні підприємства, організації і установи із західних районів країни, Москви і Ленінграда.

В 1950-60-х рр. в області були створені нові промислові підприємства і споруди (завод важких і унікальних верстатів, механічний завод, Димітровградський науково-дослідний інститут атомних реакторів і ін.), автомобільний міст через Волгу і аеропорт в Ульяновську.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Адміністративний устрій Ульяновської області

До складу області входять 21 район, 6 міст, зокрема 4 регіонального значення, 30 селищ міського типу.

Райони:

Населені пункти

[ред. | ред. код]

Населення

[ред. | ред. код]

За населенням (1322 тис. осіб (2007)) область посідає 37 місце в Росії і 6 серед регіонів Поволжжя. За щільністю населення (35, 4 осіб/км²) — 29 місце в Росії і 3 серед регіонів Поволжя, поступаючись лише Самарської області і Республіці Татарстан, а за питомою вагою міського населення (рівню урбанізації) — 72,8 % — 35 місце в Росії і 5 серед регіонів Поволжя.

Згідно зі Всеросійським переписом населення 2002 року, національний склад области був наступним:

Народ Чисельність, 2002, % (*)
Росіяни 72,65 %
Татари 12,2 %
Чуваші 8 %
Мордва 3,63 %
Українці 1,13 %
Азербайджанці 0,36 %
Вірмени 0,34 %

Національна мапа регіону

[ред. | ред. код]
Національний склад населення Ульяновської області за районами:
Район Росіяни Татари Чуваші Ерзя
Базарносизганський район 89 % 22 % 2,5 % 7 %
Баришський район 69 % 16 % 9 % 4 %
Вешкаймський район 85 % 2 % 2 % 6 %
Інзенський район 85 % 3,3 % 1,2 % 9,4 %
Карсунський район 85 % 10 % 2 % 1 %
Кузоватовський район 66 % 0,7 % 1,5 % 27 %
Майнський район 68,75 % 4,68 % 25 % 1 %
Мелекесський район 62 % 17 % 16 % 3 %
Ніколаєвський район 43 % 23 % 3 % 30 %
Новомаликлинський район 21,8 % 31,6 % 18,6 % 28 %
Новоспасський район 83 % 7,5 % 2 % 3 %
Павловський район 56 % 20 % 3,5 % 19 %
Радищевський район 79,4 % 8,7 % 1,4 % 5,5 %
Сенгилєєвський район 74,9 % 5 % 16 % 1,8 %
Старокулаткинський район 2 % 95 % 1 % 0,8 %
Старомайнський район 77 % 9 % 8 % 3 %
Сурський район 87 % 1 % 4 % 5 %
Тереньгульський район 70 % 4 % 12,5 % 12 %
Ульяновський район 70 % 11 % 13 % 2 %
Цильнинський район 27 % 13 % 58 % 1 %
Чердаклинський район 61 % 21 % 10 % 4 %

Економіка

[ред. | ред. код]

Основні галузі промисловості

[ред. | ред. код]

Основною галуззю спеціалізації є машинобудування, яке становить 56 % обсягу промислового виробництва. Представлене авіабудуванням, приладобудуванням, верстатобудуванням, автомобілебудуванням. Важливе місце в галузі займає група заводів автомобільної промисловості, які проводять близько 60 % російських автобусів і небагато чим більше 10 % вантажних автомобілів. Ульяновський автозавод виник в 1941 р. на базі евакуйованого московського ЗІЛа. Тут створена серія автомобілів УАЗ високої прохідності вантажопідйомністю 0,8 т. Майже 30 % продукції заводу йде на експорт. У області проводять також літаки, верстати, устаткування для хімічної промисловості і сільського господарства.

У Ульяновськi знаходиться один з найбільших в Європі авіаційних заводів — «Авіастар-СП». Підприємство здатне випускати більше 50 літаків на рік. Воно проводить вантажопідйомні літаки — Ан-124 «Руслан», що стали гордістю російської авіації, а також середньомагістральні пасажирські літаки Ту-204. Область займає перше місце в Росії з виробництва цивільних літаків і п'яте — з виробництва автомобілів. Коефіцієнт спеціалізації (душового виробництва) з випуску легкових автомобілів — 4,2.

На другому місці за часткою промислового виробництва області знаходиться харчова промисловість — 13,7 %. Значний розвиток отримало виробництво цукру, яке зосереджене на єдиному підприємстві — ВАТ «Ульяновськсахар». Обсяг виробництва цукру становить близько 190 % обласній потребі, таким чином майже половина вироблюваної продукції може бути реалізована за межі області. Коефіцієнт спциалізациі (душового виробництва) з виробництва цукру — 2,7. Також виділяють традиційні, такі, що отримали розвиток ще в дореволюційний час і галузі, що значно зросли з тих пір: борошномельна, крохмалопаточна, маслосироробна, спиртогорільчана.

Значний розвиток отримала електроенергетика — 12,5 %. Потужність електростанцій становить 955,6 тис. кВт. Кількість підприємств в галузі збільшилася за останні 5 років в 3 рази і становить 18.

На базі власних ресурсів отримало розвиток виробництво будівельних матеріалів (6 % від загального обсягу промислового виробництва). ВАТ «Ульяновськцемент» має виробничі потужності для випуску портланд-цементу мазкі «400» в кількості 1800 тис. тонн. Підготовлено для експлуатації Широковське-II родовище мела із запасами 20,8 млн тонн. У перспективі освоєння найбільшого в Поволжі родовища крейди «Солдатська Ташла» з промисловими запасами високоякісної сировини 273,5 млн тонн. На базі Інзенського родовища ООО «Діатоміт-інвест» випускає різні теплоізоляційні матеріали (діатомовий порошок і керамічні вироби з нього — цеглина, шкаралупи, сегменти). Проектна потужність підприємства — 400 тис. м³ на рік. Коефіцієнт душового виробництва з цементу — 2,9, з випуску цеглини — 1,8. Ташлинське родовище є найбільшою в країні централізованою сировинною базою скляної промисловості. Високоякісні скляні піски Ташлинського гірничозбагачувального комбінату (нині ВАТ «Кварц») поставляються найбільшим скляним заводам Росії. З 1985 року діє збагачувальна фабрика проектною потужністю 300 тисяч тонн збагачених пісків на рік.

Сільське господарство

[ред. | ред. код]

Розводять велику рогату худобу молочно-м'ясного напряму. Займаються птахівництвом, свинарством Провідне місце в рослинництві належить виробництву технічних культур і картоплі, зернових культур.

Влада

[ред. | ред. код]

Уродженці Ульяновської області

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
 Чувашія
 Мордовія
 Татарстан
 Пензенська область  Самарська область
 Саратовська область