Умань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Умань
Umany gerb.png Flag Uman.PNG
Герб Умані Прапор Умані
Центр Умані — адмінбудинки
Центр Умані — адмінбудинки
Умань
Розташування міста Умань
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Черкаська область
Район/міськрада Уманська міська рада
Код КОАТУУ 7110800000
Перша згадка 1616
Магдебурзьке право 1663, 1760
Статус міста з 1795 року
Населення 86 451 (01.01.2015)[1]
Площа 41 км²
Поштові індекси 20300-20319 [2]
Телефонний код +380-4744
Координати 48°45′00″ пн. ш. 30°13′10″ сх. д. / 48.75000° пн. ш. 30.21944° сх. д. / 48.75000; 30.21944Координати: 48°45′00″ пн. ш. 30°13′10″ сх. д. / 48.75000° пн. ш. 30.21944° сх. д. / 48.75000; 30.21944
Висота над рівнем моря 166-232 м
Водойма рУманка, р. Кам'янка (басейн Південного Бугу)
День міста перша субота жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Умань
До обл./респ. центру
 - фізична 155 км
 - залізницею 232 км
 - автошляхами 187 км
До Києва
 - фізична 191 км
 - автошляхами 211 км
Міська влада
Адреса 20300, м. Умань, Площа Леніна, 1
Веб-сторінка Уманська міськрада
Міський голова Цебрій Олександр Володимирович (в. о.)[3]

У́мань (нар. Гумань, пол. Humań) — місто обласного значення, адміністративний центр Уманського району Черкаської області. Розташоване на Придніпровській височині над річкою Уманкою (басейн Південного Бугу). Через місто пролягає автошлях Черкаси—Умань—ГайсинБрацлав (317 км), побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки. Поруч із містом проходить автошлях М05 (Київ — Одеса), що в Україні збігається з міжнародним автошляхом E95 (Санкт-Петербург — Одеса) та E50 (УжгородДовжанський). Населення — 86 451 (01.01.2015).

Географія[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Кліматограма Умань
С Л Б К Т Ч Л С В Ж Л Г
 
 
36
 
-3
-8
 
 
33
 
-1
-6
 
 
29
 
3
-2
 
 
38
 
12
5
 
 
37
 
20
10
 
 
63
 
23
13
 
 
76
 
27
16
 
 
53
 
24
14
 
 
36
 
19
10
 
 
31
 
12
4
 
 
41
 
5
0
 
 
44
 
0
-5
Температура в °CСума опадів в мм
Джерело: Клімат Умані

Клімат Умані обумовлений розташуванням міста — близькістю до степової зони помірного поясу. Загалом клімат міста є помірно континентальним з м'якою зимою і теплим літом.

Середньорічна температура повітря в місті становить близько +8 °C, а мінімальна вона у січні (-7 °C), максимальна — у липні (+22 °C).

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 70%, мінімальна вона у травні (55%), максимальна — у грудні (85%). Найбільший став в місті (Осташівський) займає площу 58 га. Уманський парк Софіївка входить до семи чудес України.

Історія[ред.ред. код]

Уманська фортеця, відтворення в Уманському краєзнавчому музеї

У складі Речі Посполитої[ред.ред. код]

XVI — XVII століття[ред.ред. код]

Точна дата заснування міста невідома. Уманщина перебувала у складі Речі Посполитої.

1609 року, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам'янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. Заснування Калиновським замку значно посприяло швидкій колонізації довколишнього краю; починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень.

1629 року в Умані кількість податкового населення становило 1064 «димів». Містечко належало до Брацлавського воєводства. Після загибелі Валентія Александра Калиновського під Цецорою, Умань перейшла до його сина  Марціна Калиновського.

1648 року Умань взяв загін повстанців, очолений Іваном Ганжою, місто стало адміністративним центром Уманського полку. З 1648 по 1667 рік — місто у складі козацько-гетьманської держави (полкове місто, важлива фортеця).

В кінці 1655 — на початку 1656 року козаки Умані, керовані Іваном Богуном, відбили наступ військ коронного гетьмана Станіслава «Ревери» Потоцького. 1654 року Умань взяли в облогу війська під командуванням Станіслава «Ревери» Потоцького та Стефана Чарнецького, замок зумів оборонити Іван Богун; нове і старе місто були спалені. 20.01.1655 року другий раз місто було взято в облогу гетьманом С. «Реверою» Потоцьким разом з татарським військом, вдруге І. Богун оборонив місто. В той час в Умані було 10 церков. Цього року місто відвідав патріарх Макарій.

Замок, який заклав Валентій Александр Калиновський, був укріплений козаками. Був дерев'яний, мав чотири обороні башти, укріплений валами, був на той час неприступною твердинею. Умань місто була оточена трьома валами та 3 ровами. На той час було сильно укріплене місто. Місто було оточене дубовим палісадом. В двох баштах знаходились по 2 гармати, його порівнювали з укріпленням Бродівського замку.

За Андрусівським перемир'ям знов увійшло до складу Речі Посполитої.

1652 року в битві під Батогом загинув Марцін Калиновський разом з єдиним сином Самуелем Єжи, Умань перейшла до Станіслава «Ревери» Потоцького, одруженого з донькою Валентія Александра Калиновського — Зофією Калиновською. Від нього до його сина — польного гетьмана — дідича Підгаєць та Кристинополя Фелікса Казімєжа Потоцького. Пізніше до його сина — белзького воєводи — Станіслава Владислава Потоцького (†1732)[4], від нього — до його племінника — Францішека Салезія Потоцького, який поставив в Умані управителем Рафаїла Младановича. Младанович укріпив замок, озброїв його 22 гарматами, поставив міські брами та ратушу, також розвідний міст через р. Уманьку. За цих часів до Умані запрошено до міста багато російських, сербських, турецьких, єврейських купців. Младанович підтримував зв'язки з київським губернатором, запорозьким кошовим, турецьким пашею. Францішек С. Потоцький утримував завжди в Умані козацький полк з близько 2300 козаків.

1664 року гетьман Павло Тетеря разом із Марціном Замойським не змогли здобути Уманський замок.

Умань була столицею гетьмана Михайла Ханенка.

1672 року місто взяв гетьман Петро Дорошенко. 1673 року в ніч на Великдень уманці підняли бунт проти гарнізону П. Дорошенка, вирізали всіх.

У 1674 році Умань була повністю зруйнована П. Дорошенком разом із турками і татарами, місто після 15 денної облоги було взято візиром Кара Мустафою, не дотримавшись умов, турки вирізали велику кількість населення. Після тих подій, місто приходить в занепад. Більшість мешканців переселилися на Лівобережжя.

XVIII століття[ред.ред. код]

Докладніше: Взяття Умані 1768
Гайдамаки (1927. Ілюстрація до поеми Тараса Шевченка. Радянський лубок)
Козак Мамай на тлі гайдамаків, що страчують євреїв

Замок та місто відновив белзький воєвода Станіслав Владислав Потоцький.

У 17111712 рр. за наказом російської влади більшу частину козаків та цивільних мешканців міста було силою переселено на Лівобережжя.

Занепад продовжується до 1726 року, коли Умань з околицями переходить у володіння Франциска Салезія Потоцького. В краї в цей час пожвавились дії гайдамаків. Щоб укріпити Умань, Потоцький заохочує переселення сюди з інших своїх володінь селян та ремісників. Запрошує торгувати вірмен, греків, євреїв. Починає будівництво нового замку. Але гайдамаки роблять постійні наскоки на місто, вони здобувають його в 1737 та 1750 роках.

1749 року гайдамаки спалили більшу частину міста.

В 1760 році місту надається Магдебурзьке право. В 1761 році закінчується будівництво замку.

В 1764 році Францішек Салезій Потоцький засновує в Умані василіянський монастир та церкву. Монахи в свою чергу відкривають василіянську школу на 400 учнів (винищені під час Коліївщини). Навколо Умані було багато козацьких слобідських поселень, які мали боронити Край від гайдамацьких ватаг. Місто перетворюється на одне з найважливіших міст Правобережної Київщини і Черкащини.

Під час Коліївщини в 1768 році, під проводом Максима Залізняка і Івана Ґонти, в місті було винищено євреїв, українців-уніатів (греко-католиків) та польську шляхту, що тут ховалася — так звана «уманська різня». Після придушення повстання Умань знову занепадає. Населення майже не залишилось, торгівля зачахла.

1773 року, після смерті Ф. С. Потоцького Умань переходить до його єдиного сина Станіслава «Щенсного» Потоцького. Він переніс свою резиденцію з Кристинополя до Тульчина, сприяв новому підняттю Умані. Станіслав «Щенсний» запровадив «касу допомоги» для своїх селян, оплачував кожен день роботи на панщині по 12-15 гр. 1780 року почав будувати греко-католицьку церкву отців Василіян, запровадив двотижневі ярмарки.

1775-го в місті було 159 осель і в передмісті 259, місто було гарно забудоване, мало 3 церкви, муровану ратушу, костел монастирський і костел Василіанський.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

В 1793 року Умань увійшла до складу Російської імперії.

Станіслав «Щенсний» Потоцький

1796-го року Станіслав Щенсний Потоцький заклав один з найбільших в Європі, знаменитий садово-ландшафтний парк «Софіївка».

За часів Софії Потоцької на з'їзд школи садівництва приїжджав російський імператор Олександр I.

В 1795 році Умань стає повітовим містом Вознесенської губернії Російської імперії, а в 1797 році Умань входить до складу Київської губернії.

ХІХ століття[ред.ред. код]

З 1805 після смерті Станіслава Потоцького Умань перейшла до його сина Олександра.

На початку XIX століття Умань перетворюється на центр іудейського релігійного руху — хасидизму. Рабин Нахман, правнук фундатора хасидизму рабина Баал Шем Това, останні свої роки прожив в Умані. Помер 1810 року від туберкульозу. За заповітом його поховали на старому єврейському цвинтарі, де поховані й жертви «Коліївщини». В наш час на місці будинку де жив цей цадик, влаштована синагога.

Костел Успіння Богородиці закладений Станіславом Щесним Потоцьким, добудований його сином Олександром 1826 року. Зараз ця споруда внесена в реєстр культурного надбання України. Станіслав Потоцький перевіз в Умань чудотворний образ Богородиці.

В 1834 році Умань, була конфіскована російським урядом у Потоцьких й 1838-го перейшла у володіння відомства військових поселень Київської та Подільської губерній. В цей же час почалася активна забудова аристократичної частини міста, вулиці вкривають бруківкою й оснащують гасовими ліхтарями, будують торгові ряди.

В 1859 році в Умань переносять з Одеси Головне училище садівництва.

З другої половини XIX століття населення Умані значно зросло (1860 — 10 тисяч мешканців, 1897 — 29 тисяч мешканців, 1914 — близько 50 тисяч), на що вплинуло сполучення міста залізницею з Києвом (1890) та Одесою (1891). Економічний характер — торговельний (здебільшого торгівля збіжжям) і ремісничий.

XX століття[ред.ред. код]

1900 року: населення 30000 осіб, 21500 складали євреї. Були: 4 православні церкви, католицька церква (костьол), театр.
Місто мало 3 синагоги, 13 єврейських молитовних будинків, 4 приватних єврейських училища.

13 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана Армії УНР, перейменований згодом на Кінний полк Чорних Запорожців, здобув штурмом приміщення заводу товариства «Ельворті» в Умані, робітники якого підняли заколот на підтримку військ Російської Федерації, що наступали на Умань. Слідом за тим Умань було зайнято військами Російської Федерації. Проте невдовзі українські війська пішли у контрнаступ і 19 березня 1919 р. Кінний полк ім. Петра Болбочана без бою здобув Умань, де простояв 3 дні, які використав для придбання у місцевого населення взуття для козаків[5].

Перед Другою світовою війною місто стає крупним центром сільськогосподарського району; відкрито сільськогосподарський інститут.

У липні 1941 року работнікамі орґанов НКВД в Умані було розстріляно 954 в'язні Чортківської тюрми, вивезених до Умані з Тернопільщини (мешканців Монастириського, Чортківського, Борщівського, Теребовлянського, Бучацького районів).[6]

Під час Другої світової війни Умань 1 серпня 1941 року окупували гітлерівсько-фашистські війська. Під Уманню в оточення попали 6-а, 12-та радянські армії. В місті був влаштований концтабір «Уманська Яма» для полонених червоноармійців та євреїв. За даними німецького командування 14 серпня 1941 року в Уманському таборі знаходилось 50000 радянських військовополонених. На околиці міста, в Сухому Яру, німці розстріляли більше 13000 євреїв.

Докладніше: Битва під Уманню

Був дуже пошкоджений парк «Софіївка», на його території був влаштований цвинтар для загиблих воїнів вермахту.

Внаслідок Умансько-Ботошанської операції місто було звільнено 10 березня 1944 року.[7]

Після війни Умань стає райцентром й славиться зараз перш за все своїм унікальним парком.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Райони[ред.ред. код]

Американська карта Умані з околицями 1954 року

Місто поділяється на такі мікрорайони:

  • Передмістя «Турок» — найстаріший район Умані з багатьма пам'ятками архітектури. На більшій території району знаходиться державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань».
  • «Лиса гора» — старий район з одноповерховими приватними садибами.
  • «Доманський» — найменший мікрорайон на сході міста з одноповерховими приватними садибами.
  • «Бабанське КП» — старий район з одноповерховими приватними садибами на півдні міста з малорозвиненою інфраструктурою.
  • «Східний»

Заснований на початку 90-х років минулого століття. Вулиці паралельно трасі Е-95 названі на честь міст області (Черкаська, Смілянська, Шполянська, Корсунь-шевченківська та інші), а між ними — Поріднених міст. Вулиці перпендикулярно трасі — «Східна 1, Східна 2… Східна 12».

  • «Звенигородське передмістя» — така назва майже не використовується. Знаходиться в центральній частині міста з старими одноповерховими приватними садибами та перепадами висот.
  • «Івангородське передмістя» — спокійний мікрорайон над Осташівським ставом, розвивається, безліч багатоповерхових будинків, магазинів та кафе.
  • «Передмістя Бесарабка» — також називають «спальним районом», знаходиться на південному заході міста з великою кількістю багатоповерхівок, в народі більше відома назва район Ж/Д вокзалу.
  • «Міщанка» — район приватних садиб з розвиненою інфраструктурою, знаходиться в північно-західній частині міста.
  • «Слобідка» — лежить в безпосередній близькості до парку «Софіївка» в північній частині міста.
  • «Нова Умань» — знаходиться в північно-східній частині біля парку «Софіївка», є як приватні садиби, так і п'ятиповерхові будинки.
  • «ДОСи» — будинки офіцерського складу в північній частині міста. Більше десяти п'ятиповерхових будинків старої забудови, декілька дев'ятиповерхових будинки збудованих в кінці минулого століття і два ще в стадії будівництва.

Окрім того, в просто-народі використовують такі назви наступних районів:

  • «Зарембова гребля» — район приватних садиб над «Зарембовим ставом» в південній частині міста з малорозвиненою інфраструктурою.
  • «Олексіївка» — найвіддаленіший район в північній частині міста, що складається з однієї вулиці — Кармелюка (№ 145-205). Знаходиться біля «Олексіївського» ставу — річка Паланка.
  • «Мікрорайон ГРЕС» — один з найвіддаленіших від центру. П'ятиповерхові будинки в середині минулого століття будувались для працівників тепличного комбінату.
  • «Центр» — Густонаселений район з різними типами будинків, безліч магазинів та фінансових установ. Найкраща інфраструктура та близькість до центру обумовило популярність району.
  • «Пролетарська» — північно-західна частина, спальний район, більше десяти п'ятиповерхівок панельного типу.
  • «Тищика» — п'ятиповерхові та дев'ятиповерхові будинки, магазини, базари та інше.
  • «Селекція» — декілька триповерхових будинки та приватні садиби в безпосередній близькості до «селекційної станції» (Уманська дослідно-селекційна станція). Знаходиться в північно-східній частині при в'їзді в місто.
  • «Автострада» (вулиця 24 партз'їзду КПРС) — найвіддаленіший район від центру міста на півночі Умані. Тут є більше десяти п'ятиповерхових будинків, магазини, лікарня та «Білогрудівський» ліс неподалік.
  • «Греків ліс»[8] Майбутній мікрорайон міста. Проект розроблений «Уманьавтодором».

На площі 22,9 га заплановано збудувати п'яти- та п'ятнадцятиповерхові житлові будинки, торгові, офісні, розважальні, культурно-освітні центри, паркову зону, підземні паркінги. Тобто, вперше в області планується спорудження сучасного житлового комплексу з повноцінною інфраструктурою. Засновники проекту планують забезпечити жителів мікрорайону «Греків ліс» вуличним освітленням, дитячими майданчиками, цілодобовим водопостачанням з багаторівневим очищенням та фільтрацією води, цифровими телефонними лініями, виділеним каналом мережі Інтернет, безшумними швидкісними ліфтами, охороною та відеоспостереженням. Новий комплекс розрахований на 750 квартир, де зможуть оселитися три тисячі уманчан.

У місті розташована Уманська виправна колонія № 129.

Вулиці[ред.ред. код]

Докладніше: Вулиці Умані

В місті Умань 178 км доріг, більшість з них з твердим (асфальтовим) покриттям, деякі перехрестя обладнано світлофорами — їх 17. В межах міста розташовані 4 площі: Майдан Ленінського Комсомолу, Майдан Гагаріна, Площа Перемоги та Площа Леніна. Нові вулиці востаннє (близько 20-ти) розроблялись для мікрорайону «Східний» у 1992 році. Один-єдиний підземний перехід знаходиться на трасі М05E95 неподалік районної лікарні. Також в місті є два надземні пішохідні переходи (мости), але вони майже не використовуються. Кожний п'ятий квадратний метр житла в області будується в Умані[9].

Найдовші вулиці:

Населення[ред.ред. код]

За кількістю населення — друге місто в області та 48-е в Україні.

За радянських часів місто почало розвиватися щойно з 1960-х років. (населення в тис.: 1926 — 44,8; 1959 — 45; 1970 — 63; 1980 — 80). Різко змінився національний склад населення:

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

В місті друкується більш ніж 10 різних газет[10]. Серед громадсько-політичних видань найякіснішим та заслужено популярним є сайт «Умань. Інфо», серед суспільно-політичних видань газета «Уманська зоря», найпопулярніше інформаційно-розважальне видання — це тижневик «Умань», відомі рекламно-інформаційні видання: «Ажур», «Уманський ринок» та «Ріо-Умань».

Інтернет-ресурси міста Умань — 04744.info, uman.info, Медіа Умані, vch-uman.in.ua, umanhata.com.ua ті інші.

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 9 радіостанцій: «Радіо Шансон» (88.5 Mhz), «Радио пятница» (91.5 Mhz), «Ретро FM» (100.6 Mhz), «Радіо Мелодія»RDS, 101.7 Mhz), «Авторадіо Україна» (102.1 Mhz), «Русскоє радіо Україна» (102.8 Mhz), «MID FM» (103.4 Mhz), «Радіо блік» (105.7 Mhz), «ХІТ FM» (106.6 Mhz). «Уманське радіо» практикує дротове мовлення.

Діють місцеві ТВ канали Сатурн-ТВ, ТРК Ятрань та КП «ТК Умань». В мережі кабельного телебачення переважає Телерадіокомпанія ТІМ, що транслює 73 аналогових канали та 129 цифрових канали, 3 з яких високої чіткості. Також діє «Оператор телекомунікацій М-тел», що транслює ТВ-канали цифрового формату для користувачів інтернету. Уманська телевежа транслює більше 15 аналогових каналів у дециметровому діапазоні, захоплює декілька сусідніх з Уманським райони. З осені 2011 року працює 32 цифрових канали компанії «Зеонбуд» в форматі DVB-T2.

Економіка[ред.ред. код]

В місті працює 21 промислове підприємство, близько 450 малих підприємств та кооперативів, більше 370 торгових закладів громадського вжитку різних форм власності. Головні галузі промисловості: машинобудівна і приладобудування (заводи: ВАТ "Уманьферммаш", «Мегомметр», оптико-механічний, театрального устаткування), харчова (заводи: овочеконсервний, маслосироробний, вітамінний, лікеро-горілчаний, м'ясокомбінат, ВАТ «Уманьпиво», "Уманський Тепличний Комбінат", ЗАТ ТК «Уманьхліб», МПП «Агропромресурси» та інші), легка (фабрики: швейна, взуттєва, мистецьких промислових виробів), будівельних матеріалів (заводи: толевий, цегельні тощо), Фармакологічна компанія ЗАТ Технолог,вітамінний завод ("Вітаміни"), елеватор.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Сфера послуг[ред.ред. код]

Уманська міська дитяча лікарня

На 2011 рік медичні послуги надає 8 лікарень (одна дитяча і одна районна), три пологові будинки, стоматологічна поліклініка та 17 аптек. Інші медзаклади - станція швидкої медичної допомоги, центр здоров'я та інформаційно-аналітичної статистики, оптика «ДанКа», офтальмологічна амбулаторія, «Лабсервіс», тощо.

В місті працюють дві телефонні компанії: «Укртелеком», та «М-Тел», декілька ательє пошиву одягу та ремонту побутової техніки. За зв'язок відповідають Центр поштового зв'язку № 8, Цех телекомунікаційних послуг № 15 і 4 відділення «Нової пошти». Відкриті представництва автоперевізних компаній «Автолюкс» та «Гюнсел».

14 липня 2015 року «Київстар» розпочав надавати (першим в області) послуги звязку у мережі 3G (технологія HSPA+) — у місті Умань та його передмісті. [3]

Розвивається мережа торговельних мереж та поодиноких магазинів з різноманітними товарами. У 2005 році відкрито «Фуршет» площею 5500 м² вул. Паризької Комуни, що є одним з найбільших в Україні, поруч комплекс «Сіті-Центр» і супермаркет «Фокстрот». 2008-го почали працювати мережі «Watsons» (вул. Тищика), «Альпарі» (будинок побуту «Мрія») та «АТБ» (котрих налічується чотири), пізніше - «Ельдорадо», «Фора», «Велика Кишеня», «Славутич» (вул. Гонти) та «Торба» («ДОСи»)

Йде боротьба з «стихійними базарами» — будуються: ринок «Міщаночка» (вул. Залізняка), «Базарок» (перехрестя Леніна — Паризької комуни) та продуктовий ринок неподалік перехрестя Леніна — Тищика, облагороджується ринок на Комсомольській площі (район залізничного вокзалу). Реконструйовано ряд магазинів, таких як «Уманчанка» (вул. Леніна), «Вігрос» (вул. Тищика), «Універсам № 1» (перейменований в «Критий ринок», вул. Тищика), «Оболонь» (вул. Леніна) та інші. Окрім того, в місті збудовано нові споруди призначені для торговельної діяльності: «Панорама» (вул. Леніна), «Коленд» (вул. Тищика), «Євродім» (найбільший супермаркет будівельних матеріалів, вул. Паризької комуни), «Стандарт» (мережа магазинів будівельних матеріалів — тер-я Міжрайбази та вул. Тищика) та ряд інших.

Транспорт[ред.ред. код]

Біля Умані проходить автомобільний шлях М05E95 міжнародного значення Київ — Одеса, який є частиною Європейського транспортного коридору № 9; автомобільний шлях М12E50 міжнародного значення Стрий —Тернопіль — Кіровоград — Знам'янка; автомобільний шлях Н16 національного значення Золотоноша — Черкаси — Сміла — Умань.

В першій половині XX століття в місті починав працювати трамвай. Депо знаходилось на території колишнього «оптико-механічного заводу».

Нещодавно відремонтований автовокзал є точкою відправлення приміських та міжміських рейсів до таких міст як Київ, Черкаси, Одеса, Вінниця, а також є місцем пересадки для рейсів з усіх куточків України. Розгалужена сітка АЗС

Докладніше: АЗС Умані

Залізнична станція Умані Одеської залізниці є кінцевою, найближча велика станція знаходиться в місті Христинівка (20 км).

Розвинене пасажирське перевезення по місту маршрутними транспортними засобами (автобуси), а також за допомогою таксі, — в місті налічується більше десяти приватних компаній[11].

Освіта[ред.ред. код]

Національний університет садівництва.

У місті розташовані три вищих навчальних заклади та ряд інших:

У різних районах міста розташовано 13 загальноосвітніх шкіл та школа-інтернат

Бібліотечна мережа міста налічує 42 бібліотеки різних видів і форм власності та підпорядкування, в яких працює 145 бібліотечних працівників та обслуговується понад 65 тис. читачів., книжковий фонд налічує більше півтора мільйона примірників.

Музеї, пам'ятники[ред.ред. код]

Докладніше: Пам'ятники Умані
Софіївський парк

Відомий Державний заповідник — дендропарк «Софіївка».

Уманські музеї:

Єдиний працюючий кінотеатр міста — «Комсомолець». Ще в середині 1990-х років припинили своє існування кінотеатри «Хроніка», «Літній» (на його місці збудовано «Інжпроект-2») та кінотеатр імені Черняховського.

У місті значне число пам'ятних знаків та пам'ятників, зокрема багато на відзначення героїзму радянських воїнів та людей у ІІ Світовій війні, також — Тарасові Шевченку. В місті знаходиться одна з копій Ейфелевої вежі, в масштабі 1:100.

Релігія[ред.ред. код]

Іконостас Троїцької церкви

В межах міста діє 8 православних храмів.

Православ'я[ред.ред. код]

Католицизм[ред.ред. код]

Протестантизм[ред.ред. код]

Юдаїзм[ред.ред. код]

Вулиця Пушкіна в Умані, та її прилеглі провулки — є місцем компактного перебування євреїв — хасидів на іудейський Новий Рік, що святкується в кінці вересня, в Умань з'їжджаються хасиди з усього світу. Вони вважають, що помолившись в цей день на могилі цадика Нахмана, отримають духовне очищення.

Спорт[ред.ред. код]

Стадіон імені Котовського

В місті розташований спортивний комплекс Стадіон імені Котовського («Уманьферммаш»), включаючий в себе футбольні поля штучного та трав'яного покриттів, баскетбольну та волейбольну площадки, тенісний корт та поле для метання молота.

По сусідству з стадіоном розташована Уманська спортивна школа.

ДЮСШ № 1 та № 2, «Спартак» та ряд інших спортивних товариств — не повний перелік спортивних об'єктів міста.

Відомі спортивні діячі Умані:

  • Олександр Крикун — володар бронзової нагороди на Олімпіаді в Атланті з метання молота;
  • Золотухіна Наталія — майстер спорту міжнародного класу з легкої атлетики, рекордсменка України, переможець та призер чемпіонатів та кубків України, учасниця чемпіонату світу, бронзовий призер молодіжного чемпіонату Європи;
  • Мартинюк Андрій — кандидат у майстри спорту України з легкої атлетики, метання молота, переможець чемпіонатів та кубків України, переможець чемпіонату світу серед юніорів;
  • Жук Людмила — майстер спорту України з веслування на байдарках і каное, переможець та призер чемпіонатів та кубків України, учасниця чемпіонату світу та Європи;
  • Жмуденко Ярослав — майстер спорту України з настільного тенісу, переможець міжнародних турнірів, чемпіонатів та кубків України, учасник міжнародних змагань.

Персоналії[ред.ред. код]

Гетьман Ханенко
Уманьський сотник Гонта

В Умані народилися українські вчені М. Ф. Біляшівський, Й. І. Гіхман, Є. П. Дибан, Б. Г. Левитський, С. В. Лукомський, Л. М. Ягупольський; художник Олекса Булавицький, поетеса та журналістка Раїса Троянкер.

В 1805 в Умані був на військовій службі І. П. Котляревський. У 18191825 в місті жив декабрист С. Г. Волконський, на нарадах у нього були П. І. Пестель, В. Л. Давидов.

Умань відвідали О. С. Пушкін (20-і роки 19 ст.), О. М. Горький (1891), Леся Українка (1898). Тут пройшли дитячі та юнацькі роки українського поета М. П. Бажана.

Уродженці[ред.ред. код]

Видатні діячі[ред.ред. код]

  • Бодров Юрій Іванович — міський голова Умані, член правління Української асоціації місцевих та регіональних влад.
  • Дикун Андрій Євгенович — український громадський діяч, директор ПП «Дикун», яке працює в напрямку аграрного консалтингу, президент Асоціації виробників молока України, Голова ГО Громадський актив Умані.
  • Мартинюк Михайло Тадейович — доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України, Заслужений працівник освіти України, ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (2005–2010 рр.).
  • Побірченко Наталія Семенівна — ректор Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, завідувач кафедри соціальної педагогіки та історії педагогіки, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України.
  • Кузь Володимир Григорович — доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПНУ.
  • Косенко Іван Семенович — директор Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор біологічних наук, заслужений працівник культури України, професор Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини.
  • Кримовська Софія Володимирівна — українська поетеса, журналіст, майстриня «гендмейку» (ручних виробів), дипломант літературного конкурсу «Гранослов» 1999 року, лауреат ІІІ Всеукраїнського Поетичного вернісажу «Троянди й виноград», авторка книги поезій «свіТ…ЛО… тінь (ТЛО І РИМА)».

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Стела з гербами міст-побратимів Умані біля центрального скверу

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2015
  2. Поштові індекси
  3. Олександра Цебрія обрано новим в. о. мера Умані. ОНОВЛЕНО. ВІДЕО // 04744.info, 19.03.2014.
  4. Рotoccy (02) (пол.)
  5. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  6. В Умані відкрили Меморіал розстріляним тернопільчанам.
  7. відео на Ю-туб
  8. [1]
  9. Медіа Умані
  10. Перелік друкарських видань Умані
  11. [2]
  12. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 217 с. ISBN 966-8201-26-4
  13. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 239 с. ISBN 966-8201-26-4
  14. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 304 с. ISBN 966-8201-26-4
  15. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 308 с. ISBN 966-8201-26-4
  16. www.warheroes.ru(рос.)
  17. www.warheroes.ru(рос.)
  18. www.warheroes.ru(рос.)
  19. www.warheroes.ru(рос.)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]