Умберто Д.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Умберто Д. M:
Umberto D.
Umberto D. poster.jpg
Жанр драма
Режисер Вітторіо Де Сіка
Продюсер Джузеппе Амато
Вітторіо Де Сіка
Анджело Ріццолі
Сценарист Чезаре Дзаваттіні
У головних
ролях
Карло Баттісті
Марія-Піа Касіліо
Ліна Дженнарі
Оператор Альдо Граціаті
Композитор Алессандро Чиконьїні
Монтаж Еральдо Да Рома
Художник Вірджиліо Маркі
Кінокомпанія
  • • Rizzoli Film
  • • Produzione Films Vittorio De Sica
  • • Amato Film
Тривалість 89 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Рік 1952
Дата виходу 10 січня 1952 (Італія)
IMDb ID 0045274
Рейтинг IMDb: 8.2/10 stars
CMNS: Умберто Д. на Вікісховищі

«Умберто Д.» (італ. Umberto D.) — італійський фільм-драма 1952 року, поставлений режисером Вітторіо Де Сіка за сценарієм Чезаре Дзаваттіні. Фільм брав участь в конкурсній програмі 5-го Каннського кінофестивалю 1952 року. У 2005 році фільм було включено до 100 найкращих фільмів усіх часів за версією часопису Time (англ. Time Magazine All-Time)[1].

Сюжет[ред.ред. код]

Пенсіонер Умберто Доменік Феррарі бере участь у демонстрації. Поліція розганяє невдоволених і Умберто повертається до свого старого житла, де він живе разом зі своїм псом Фліком. Єдиний друг старого — Марія, незаміжня служниця пансіону, вагітна від якогось солдата. Коли власниця будинку Антонія приходить до Умберто і вимагає плату за житло, погрожуючи виселенням, він намагається уникнути цього, продавши книги і годинник. Він занадто гордий, щоб просити милостиню або попросити в борг у своїх знайомих.

Умберто захворів і потрапляє до лікарні. Свого пса він довіряє Марії. З легким запаленням мигдалин надовго затриматися в лікарні йому не вдається. Повернувшись додому, він бачить, що в його кімнаті повним ходом йде ремонт; його собака зник. Умберто знаходить його у гицлів і рятує від вірної смерті. Він намагається просити милостиню, але у нього немає здібностей до цього заняття. Він простягає руку, але варто лише перехожому дістати монету, як Умберто перевертає долоню, неначе він лише перевіряв, чи не йде дощ. Він відшукує старих знайомих, але ні в кого немає часу на розмови. Він подумує кинутися на бруківку з балкона, але його зупиняє думка про собаку. Тоді Умберто намагається довірити її різним людям. Одним вона не потрібна; інші не вселяють Умберто довіру. Він намагається кинути собаку: вона до нього повертається. Він хоче кинутися під потяг. Собака виривається з його рук і втікає. Умберто наздоганяє собаку і починає гратися з нею.

В ролях[ред.ред. код]

Карло Баттісті ···· Умберто Доменік Феррарі
Марія-Піа Касіліо ···· Марія, служниця
Ліна Дженнарі ···· Антонія, власниця будинку
Ілеана Сімова ···· жінка в кімнаті Умберто
Єлена Реа ···· медсестра у шпиталі
Меммо Каротенуто ···· сусід Умберто в госпіталі
Альберто Албані Барбієрі ···· шанувальник Антонії

Визнання[ред.ред. код]

Нагороди та номінації фільму «Умберто Д.»[2]
Рік Кінофестиваль/кінопремія Категорія/нагорода Номінант Результат
1952 5-й Каннський міжнародний кінофестиваль Гран-прі Умберто Д. Номінація
1955 Премія Боділ Найкращий європейський фільм Нагорода
1955 Спільнота кінокритиків Нью-Йорка Найкращий фільм іноземною мовою Нагорода
1957 Премія Оскар Найкращий сценарій Чезаре Дзаваттіні Номінація
Премія Юссі Найкращий іноземний режисер Вітторіо Де Сіка Нагорода

Примітки[ред.ред. код]

  1. All-Time 100 Movies. Time Entertainment. 12 лютого 2005. Процитовано 28.11.2015. 
  2. Нагороди та номінації фільму «Умберто Д.» на сайті IMDb

Посилання[ред.ред. код]