Умм Джаміль
Умм Джаміль | |
---|---|
Народилася | Хіджаз ![]() |
Діяльність | поетеса ![]() |
Батько | Гарб ібн Умайя ![]() |
Брати, сестри | Абу Суф'ян ібн Харбd і Harith ibn Harbd ![]() |
У шлюбі з | Абу Лагаб[1] ![]() |
Діти | Utbah ibn Abi Lahabd, Utaybah bin Abu Lahabd, Q16127345?, Q104029491?, Q104029490? і Q12211560? ![]() |
Арва бінт Харб (араб. أروى بنت حرب), більш відома як Умм Джаміль (араб. أم جميل) — тітка ісламського пророка Магомета, який згадується в Корані.[2] Вона була дружиною Абу Лагаба і сестрою Абу Суф'яна. Арва зазвичай запам'ятовується тим, що виступає проти ісламу та пророка, а також віршем.
Вона була дочкою Гарба ібн Умайя, вождя Мекки. Вона була сестрою Абу Суф'яна і однією з провідних жінок курайшитів[3][4].
Вона вийшла одружилася з Абу Лагабом, дядьком Магомета по батьківській лінії. У них було принаймні шестеро дітей: Утба[5][6], Утайба[7][8], Муаттаб[7], Дурра (Факхіта), Узза і Халіда[9]. Неясно, чи була вона також матір'ю сина Абу Лахаба Дурра.
Умм Джаміль підтримала свого чоловіка в його протистоянні проповіді Магомета[4]. Коли Магомет пообіцяв рай віруючим, Абу Лагаб подув на руки і сказав: «Нехай ви загинете. Я не бачу в вас нічого з того, що говорить Магомет». Тому Магомет оголосив про них одкровенням від Бога[10].
Хай загинуть руки Абу Лахаба, і сам він загине.
Не допомогло йому ані багатство, ані надбання.
Він буде кинутий у вогонь, що палає,
а його дружина – носійка хмизу,
у неї на шиї буде мотузка з пальмового волокна.[11]
Привід для цього відкриття є суперечливим. Ібн Саад та Ібн Катір стверджують, що це було в 613 році нашої ери, коли Магомет скликав курайшитів на гору Сафа для свого першого публічного попередження про те, що вони повинні прислухатися до Божого послання. Абу Лагаб перебив: «Згинь! Ти нас для цього зібрав? Ти повинен померти!» і Магомет відповів пророцтвом[12][13][4]. Ібн Ісхак припускає, що це сталося в 616 році, коли Абу Лагаб покинув клан Хашим і відмовився захищати Магомета[14][15].
Ібн Ісхак каже, що Умм Джаміль називали «носійкою хмизу», оскільки вона носила шипи і кидала їх на шляху Магомета, де він проходив[16]; однак він також стверджує, що курайшити не вдавалися до цієї форми переслідувань аж після смерті Абу Таліба в 620 році[17]. Ібн Катхір також пропонує альтернативну теорію, за якою «носійка хмизу» належить не до минулої події, а до майбутньої долі Умм Джаміль добровільно розпалювати вогонь, який мав покарати її чоловіка в пеклі[4].
Коли Умм Джаміль бінт Харб почула, що Магомет пророкував про неї та її чоловіка, вона пішла до Кааби, де Магомет сидів з Абу Бакром, несучи кам'яний товкач. Вона не побачила Магомета, тому запитала Абу Бакра про нього, «бо мені сказали, що він глузує з мене. Якби я знайшла його, я б розбила йому рота цим каменем». Потім вона написала власний вірш:
Ми відкидаємо негідника,
Його слова ми відкидаємо,
Його релігію ми ненавидимо.
Вона пішла, ще не помітивши Магомета[18].
- ↑ Али-заде А. Абу Лахаб // Исламский энциклопедический словарь — Москва: Ансар, 2007.
- ↑ Quran surah al Lahab 4 (QS 111: 4) in arabic and english translation. July 2009. Архів оригіналу за 7 жовтня 2017.
- ↑ Muhammad ibn Ishmail ibn Kathir. Al-Sira al-Nabawiyya. Translated by Le Gassick, T. (1998). The Life of the Prophet Muhammad, vol. 1 p. 334. Reading, U.K.: Garnet Publishing Ltd.
- ↑ а б в г The Destiny of Umm Jamil, the Wife of Abu Lahab Muhammad ibn Ismail ibn Kathir. Tafsir on Quran 111.
- ↑ Muhammad ibn Sa'd. Kitab al-Tabaqat al-Kabir. Translated by Haq, S. M. (1967). Ibn Sa'd's Kitab al-Tabaqat al-Kabir Volume I Parts I & II, p. 100. Delhi: Kitab Bhavan.
- ↑ Muhammad ibn Sa'd. Kitab al-Tabaqat al-Kabir vol. 8. Translated by Bewley, A. (1995). The Women of Madina, p. 24. London: Ta-Ha Publishers.
- ↑ а б Ibn Ishaq/Guillaume p. 170.
- ↑ Ibn Sa'd/Bewley p. 26.
- ↑ Ibn Saad/Bewley vol. 8 p. 37 (all three daughters are listed here, with Umm Jamil named as their mother).
- ↑ Ibn Ishaq/Guillaume p. 160.
- ↑ Коран 111:1-5 (Коран Тафхімул).
- ↑ Ibn Sa'd/Haq p. 231.
- ↑ The Reason for the Revelation of this Surah and the Arrogance of Abu Lahab toward the Messenger. Muhammad ibn Ismail ibn Kathir. Tafsir on Quran 111.
- ↑ Ibn Ishaq/Guillaume pp. 159-160.
- ↑ Margoliouth, D. S. (1905). Mohammed and the Rise of Islam, p. 168. New York & London: G. P. Putnam's Sons.
- ↑ Ibn Ishaq/Guillaume p. 161.
- ↑ Ibn Ishaq/Guillaume p. 191.
- ↑ Ibn Ishaq/Guillaume pp. 161-162.