Умовне засудження

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Умовне засудження — міра кримінально-правового характеру, яка полягає у встановленні для засудженого, виправлення якого може бути досягнуто без реального відбування покарання, випробувального терміну, протягом якого засуджений повинен довести своє виправлення. При цьому його поведінка буде контролюватися спеціальним державним органом, на нього можуть бути покладені додаткові обов'язки, що сприяють його виправленню. Якщо протягом випробувального терміну засуджений ухиляється від контролю і виконання покладених на нього обов'язків, здійснює правопорушення або злочини, умовне засудження може бути скасовано, після чого призначене покарання почне виконуватися реально. Після закінчення випробувального терміну або якщо до закінчення випробувального терміну умовно засуджений своєю поведінкою довів своє виправлення, обмеження з засудженого знімаються, судимість погашається.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]