Університет Каліфорнії (Берклі)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Університет Каліфорнії, Берклі
The University of California 1868.svg
Berkeley glade afternoon.jpgЕмблема університету
37°52′11″ пн. ш. 122°15′32″ зх. д. / 37.86999999999999744° пн. ш. 122.25900000000000034° зх. д. / 37.86999999999999744; -122.25900000000000034Координати: 37°52′11″ пн. ш. 122°15′32″ зх. д. / 37.86999999999999744° пн. ш. 122.25900000000000034° зх. д. / 37.86999999999999744; -122.25900000000000034
Міжнародна назва University of California, Berkeley
Тип публічний (державний)
Країна US flag 37 stars.svg США
Розташування 5 км² в місті Берклі, штат Каліфорнія, США
Гасло Fiat lux (Хай буде світло), символ: Ведмідь Оскі
Засновано 23 березня 1868
Ректор Роберт Біржено (Robert Birgeneau)
Бюджет $3.91 мільярда (2014) [1]
Студентів 25,530 бакалаврат (осінь 2009)[2], 10,313 магістрат (осінь 2009)
Кольори      темно-синій
     золотий
Адреса Берклі
Сайт www.berkeley.edu
Berkeley Horizontal Logo.PNG
CMNS: Університет Каліфорнії на Вікісховищі

Університет Каліфорнії, Берклі (англ. University of California, Berkeley), також відомий як Каліфорнійський університет, Берклі або просто Берклі) — вищий науковий та навчальний заклад США, заснований 1868року. Розташований у Берклі — передмісті Сан-Франциско, штат Каліфорнія. Це — найстаріший та найпрестижніший кампус системи Каліфорнійського університету[3][4][5][6][7], яка налічує десять кампусів у Каліфорнії.

Університет та місто, в якому він розташований, названі на честь видатного ірландського філософа та англіканського архіпресвітера Джорджа Берклі. Університетське містечко займає площу понад 100 гектарів на лісистому схилі разом із 400 гектарами на крутих пагорбах, звідки відкривається вид на затоку Сан-Франциско.

Академічні програми Берклі, яких станом на 2011 р. налічується понад 300, починаючи з часів Другої світової війни вважаються одними з найкращих у світовій вищій освіті. Регулярні дослідження Американської ради освіти оцінюють цей університет як зразковий за широкий вибір, глибину й досконалість його програм з різних спеціальностей: від математики, природничих та інженерних наук до гуманітарних, соціальних наук та мистецтва.

Серед випускників, викладачів та науковців цього університету — 51 лауреат Нобелівської премії[8], 9 лауреатів Премії Вольфа, 7 лауреатів Медалі Філдса, 15 лауреатів Премії Тюрінга, 45 стипендіатів МакАртура[9], 20 лауреатів премії Академії наук США та 11 лауреатів Пулітцерівської премії.

Університет керує двома колись основними національними ядерними лабораторіями США (зараз їх використовують переважним чином для досліджень мирного атома): Ліверморською та Лос-Аламоською.

Історія[ред.ред. код]

Кампус Берклі, 1940 р.
Сучасний вигляд кампусу Берклі з Меморіальною дорогою та вежею Сатер (Кампаніла)
Бізнес-школа імені Хааса в Берклі

1866 року територія, де зараз розташований кампус Берклі, була придбана приватним Каліфорнійським коледжем, заснованим конгрегатським священиком Генрі Дюрантом[en] 1855 року. Не маючи достатньо грошей для існування, 23 травня 1868-го року Каліфорнійський коледж злився з державним Коледжем сільськогосподарських, гірничих та механічних наук, утворивши таким чином Університет Каліфорнії. Дюрант став першим президентом цього університету. 1869 року університет відкрився в Окленді, в будівлях колишнього Каліфорнійського коледжу[10] В 1873, після спорудження будівель Північного та Південного холів, університет переїхав до Берклі, де на той час там були студентами 167 чоловіків та 222 жінок[11].

Університет досяг зрілості під керівництвом Бенджаміна Іде Вілера[en], який був президентом університету з 1899 до 1919 року. Його репутація підвищилася, коли він зумів залучити нових викладачів і знайти кошти на дослідження та виплату стипендій[10].

Роберт Гордон Спраул[en] посів президентську посаду 1930 року. Під його проводом протягом 28 років Берклі здобув міжнародне визнання, як один з найбільших університетських наукових центрів. Перед тим, як зайняти посаду, Спраул здійснив 6-місячну подорож по відомих університетах та коледжах світу, щоб вивчити їхні методики навчання та управління й налагодити зв'язки задля залучення талановитих вчених на майбутнє[12].

Попри зменшення фінансування під час Великої депресії та Другої світової війни, Спраул підтримував найвищий рівень в наукових дослідженнях та викладанні, залучаючи приватні кошти. У 1942-му році Американська рада освіти поставила Берклі на друге місце після Гарварду за кількістю видатних факультетів[12].

Протягом Другої світової війни Берклійська радіаційна лабораторія Ернеста Лоуренса на Берклійських пагорбах почала працювати з американською армією над розробкою атомної бомби, ґрунтуючись на передових дослідженнях Берклі в галузі ядерної фізики (враховуючи відкриття плутонію Гленном Сіборгом). Професор фізики Роберт Оппенгеймер був призначений науковим керівником Мангеттенського проекту 1942 року[13][14]. Кімната 307 у Холі Гілмана, де Сіборг відкрив плутоній, зараз є визначною пам'яткою національної історії. Дві інші лабораторії, що керуються Університетом Каліфорнії — Ліверморська та Лос-Аламоська — були засновані в 1943-му та 1952-му роках відповідно.

Під час ери Маккартні в 1949 Рада правління прийняла анти-комуністичну клятву, яку мав підписати кожен співробітник. Багато викладачів не погодились на це, через що змушені були залишити університет[15]. Десять років потому їх було поновлено на посадах та виплачена платня за весь час відсутності[16]. Ім'ям одного з них Едварда Толмана (Edward C. Tolman) — видатного фізіолога названо один із будинків у кампусі, де розташований факультет психології та педагогіки. Іншу клятву, «підтримувати та захищати Конституцію Сполучених Штатів та штату Каліфорнія проти усіх ворогів, внутрішніх та зовнішніх», усі працівники Університету Каліфорнії все ще мають підписувати[17][18].

1952 року від Берклійського кампусу відокремився Каліфорнійський університет, який став головним закладом системи каліфорнійських університетів (UC system). Кожному кампусу було надано деякої автономії та свого ректора (chancellor). Спраул став президентом усієї системи, а Кларк Керр став першим ректором нового університету Берклі.

Академічні досягнення університету були дещо затьмарені студентським активізмом під час Руху за свободу слова в 1964[19]. Студентські протести продовжувалися до початку 1970-х. Антивоєнні компанії перетворювалися на бунти до такої міри, що 1967 року поліція була вимушена використати сльозоточивий газ проти натовпу. 1969 група студентів Берклі захопила порожню територію «Народний парк», яку університет планував перетворити на гуртожиток. Каліфорнійський губернатор Рональд Рейган сказав під час виборчої компанії, що він «вичистить сміття» з Берклі. Йому вдалося звільнити ректора Керра, тому що Керр відмовився заборонити Рух за свободу слова, і наказав військам Національної гвардії увійти до кампусу. Після зіткнень з військами, внаслідок яких було вбито студента, поранено поліцейського та кілька десятків осіб були госпіталізовані, обстановка в університеті нормалізувалася. За іронією долі територія «Народного парку» так і залишилася порожньою[20].

Зараз студенти Берклі набагато менш політично активні[21]. Але університет і зараз є одним з головних центрів протестів проти військових операцій в Афганістані та Іраку.

Досягнення[ред.ред. код]

Станом на 2011 р. берклійські вчені відкрили 6 хімічних елементів Періодичної системи елементів Менделеєва: берклій, ейнштейній, каліфорній, лоуренсій, плутоній, сіборгій та фермій. Загалом в Берклі винайшли 16 хімічних елементів — найбільше, ніж в будь-якому університеті світу.[22]

В Берклі винайшли першу у світі атомну бомбу, сконструювали циклотрон, брали участь в розробці лазера, виокремили поліовірус, провели експерименти, що підтвердили теорему Белла.

Студенти-спортсмени з Берклі виграли понад 100 медалей на Олімпіадах. (Університетська збірна має назву «Золоті ведмеді Каліфорнії»).

Видатні випускники й викладачі[ред.ред. код]

Станом на 2011 р. серед випускників, викладачів та науковців цього університету є 66 лауреатів Нобелівської премії[джерело?], 9 лауреатів Премії Вольфа (англ. Wolf Prize), 7 володарів математичної Медалі Філдса (англ. Fields Medal), 15 лауреатів Премії Тюрінга (англ. Turing Award) за досягнення в інформаційних технологіях, 45 стипендіатів МакАртура[23], 20 переможців премії Академії наук США та 11 лауреатів Пулітцерівської премії за досягнення в літературі й журналістиці.

Зокрема, серед Нобелівських лауреатів є такі відомі фігури, як Мелвін Калвін (Melvin Calvin), Чарльз Таунс (Charles Townes), Гленн Сіборг (Glenn T. Seaborg), Луїс Альварес (Luis Alvarez), Едвін Макмілан (Edwin McMillan), Еміліо Сегре (Emilio Segre), Оуен Чемберлен (Owen Chamberlain), Чеслав Мілош (Czeslaw Milosz), Тім Шефер та інші. Нині в Берклі викладають 6 Нобелівських лауреатів.

Фізик з Берклі Роберт Оппенгеймер був науковим директором суперсекретного протягом Другої світової війни військового Мангеттенського проекту, внаслідок якого була створена перша у світі атомна бомба.

Почесним професором Бізнес-школи імені Хааса цього університету є Девід Ейкер — всесвітньо відомий маркетинговий консультант і автор книг з маркетингу,[24] і, зокрема, з брендингу та стратегій бренду.

Рейтинги[ред.ред. код]

За більшістю рейтингів він є найкращим публічним університетом світу, і єдиним публічним університетом що входить до першої десятки найкращих навчальних закладів світу.

У 2009 р. бакалаврат Берклі визнано № 1 в рейтингу державних університетів США від видання U.S. News & World Report.[27]

На міжнародному рівні у 2014 р. «Академічний рейтинг університетів світу» від Університету Шанхай Цзяотун надав Берклі 4-те місце у світі. Зокрема, за критерієм науковості його визнано № 1 у світі за природничими науками і математикою, № 3 в інженерії, технологіях і комп'ютерах, № 15 в аграрних науках, № 29 в клінічній медицині й фармакології та № 25 в суспільних науках. За критерієм «викладання предметів» Берклі визнано № 3 в математиці, № 5 в фізиці, № 2 в хімії, № 3 в комп'ютерних науках та № 4 в економіці та бізнесі.[28]

У 2011 «Світовий університетський рейтинг вищої освіти» від журналу «Таймс» поставив Берклі на 8-ме місце[29][30].

Структура[ред.ред. код]

Ректори[ред.ред. код]

Посада ректора була створена в 1952 р. Відтоді цю посаду займали дев'ять ректорів та один виконуючий обов'язки:

  1. Кларк Керр (1952–1958)
  2. Гленн Сіборг (1958–1961)
  3. Едвард Стронг (1961–1965)
  4. Мартін Меєрсон (1965, в.о.)
  5. Роджер Гейнс (1965–1971)
  6. Альберт Боукер (1971–1980)
  7. Айра Майкл Гейман (1980–1990)
  8. Чанг-Лі Тієн (1990–1997)
  9. Роберт Бердал (1997–2004)
  10. Роберт Біржено (2004—-зараз)

Підрозділи[ред.ред. код]

Біля 130-ти факультетів Берклі організовані в 14 коледжів та шкіл:

  • Бізнес-школа імені Хааса
  • Коледж хімії
  • Педагогічна школа
  • Інженерний коледж
  • Коледж ландшафтного дизайну
  • Школа журналістики Берклі
  • Юридична школа імені Боалта
  • Школа інформаційних технологій
  • Школа письменності та наук
  • Коледж природних ресурсів
  • Школа оптометрії
  • Школа охорони здоров'я
  • Школа публічної політики імені Голдманів
  • Школа соціального захисту

Кампус[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Південний хол (1873) — найстаріша будівля кампусу Берклі
Північне крило Меморіальної бібліотеки Дое

Те, що зараз є історичним кампусом, стало результатом міжнародного архітектурного конкурсу, проведеного в два етапи: в 1898 р. в бельгійському Антверпені матір'ю мільярдера Вільяма Рендольфа Херста та в 1899 р. в Сан-Франциско із 11-ма фіналістами.[31] Переможцем став француз Еміль Бенар, який водночас відмовився особисто наглядати за будівництвом й доручив це професору архітектури Джону Галену Говарду. Той спроектував понад 12 будівель, які створили обличчя кампусу до його розширення у 1950–1960 рр. Головні будівлі створено в стилі неокласицизму: Грецький театр Херста, Меморіальний гірничий будинок Херста, Меморіальна бібліотека Дое, Холл Каліфорнія, Холл Уілера, Старий холл Лє Конте, Холл Джилмана, Холл Гавіланда, Холл Уелмана, Ворота Сатер і вежу Сатер заввишки 112,7 метра (її прозвали «Кампаніла» за схожість із дзвіницею Кампаніла біля собору Св. Марка у Венеції, Італія). Решту будинків, які Говард вважав неакадемічними й допоміжними він спроектував в готичному стилі: Холл північних воріт, прибудова Дуїнель та Холл Стефенса.

Зведений в 1873 р. у вікторіанському стилі Південний холл є найстарішою спорудою в цілій Каліфорнії. Він разом із Підмонт-Авеню авторства Фредеріка Лоу Олмстеда на сході кампусу є єдиними рештками оригінального Університету Каліфорнії, що збереглися.

У кампусі є роботи й інших архітекторів, таких як Бернард Мейбек[32] (відоміший за Палац образотворчого мистецтва в Сан-Франциско), його студентка Джулія Морган (Жіноча гімназія Херста), Чарльз Уіллард Мур (Школа бізнесу імені Хааса) та Джозеф Ешерік (Вурстер холл).

Заповідні місця[ред.ред. код]

Через кампус протікають два гірських ручаї Стробері-Крік — південний та північний. Дерева на їхніх берегах в більшості своїй такого ж віку, як і університет.

В самому кампусі є кілька лісистих ділянок, які називаються Фаундерс Рок, Фекулті Глейд, Грінел Нечурал Еріа та Евкаліптус Гроу, де евкаліптові дерева є одними з найвищих й найстрункіших в Північній Америці.[33]

Кампус розташований безпосередньо на тектонічному розламі Хейвард, який проходить також і посередині Меморіального стадіону Каліфорнії.[34]

Студмістечко[ред.ред. код]

Каннінгем хол разом із частиною резиденції № 2

Студентське житло в Берклі має багато різних персональних та академічних переваг і стилів. Станом на 2011 р. університет забезпечує абітурієнтам гарантоване житло на перші 2 роки навчання, та на 1 рік — студентам з інших вищих навчальних закладів, які навчаються за обміном. Університет має як апартаменти, так і «Грецькі будинки» (братства та жіночі клуби), а також Студентський кооператив (близько 20 будинків, де студенти господарюють спільно).

На південь від кампусу в центрі міста Берклі є висотні студентські резиденції для молоді під номерами 1, 2, 3 та 4-й під назвою Кларк Керр. Перші три резиденції обладнані окремими апартаментами із просторами спільного використання, такими, приміром, як їдальня. Через таке планування резиденції вважаються найбільш соціалізованим способом студентського проживання.[35] Для студентів старшого віку поруч із резиденціями передбачені апартаменти в Ченнінг-Боудітч та Іда Джексон.[36][37] В резиденції Кларк Керр, яка розташована найдалі від кампусу й вважається найпросторішою та найкомфортабельнішою, проживають переважно студенти-спортсмени, а також студенти з обмеженими фізичними можливостями та інваліди.

У підніжжя гір на схід від центру кампусу є 3 додаткових житлових комплекси: Футхіл, Штерн і Боулз. Футхіл являє собою комплекс вілл за прикладом швейцарських шале. На південь від нього розташований повністю жіночий комплекс Штерн, який може похвалитися розписами знаменитого художника Дієго Рів'єри. Через близькість Штерну до Коледжів інженерії та хімії тут переважно селяться інженери та хіміки. Чоловічий комплекс Боулз — найстарший державний комплекс студентських гуртожитків в Каліфорнії із 1929 р., який архітектурою нагадує фортецю, має великі кімнати для проживання багатьох осіб.

Публічне життя[ред.ред. код]

Останніми роками кампус був вплутаний до суперечок щодо відповідної ролі цілеспрямованої підтримки (affirmative action) у прийомі студентів та пов'язаних елементів політики заснованих на расових чи економічних незручностях. Не зважаючи на політику прийому, студенти в Берклі мають гарну кваліфікацію, проблема фаворитизму при прийомі існує на національному рівні, не тільки в Берклі.

Берклі відомий своєю історією студентського активізму. Рух за Свободу Слова (1964), акція протесту, що почалася коли університет намагався убрати розповсюджувачів політичних памфлетів з кампусу[38], та Повстання у народному парку (1968), де відбулася частина хвилі протестів іноземних студентів, що прокотилася у 1960-х роках, асоційована з супровідною культурою «хіппі». Проте, незважаючи на студентський активізм та бунтарство, кампус Берклі зі своїми численними зеленими куточками та багатьма будівлями відомими своєю архітектурою — напрочуд спокійний.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Annual Endowment Report, Fiscal Year Ended June 30, 2014; p.4 (PDF). Chief Investment Officer of the Regents of the University of California. 
  2. Facts at a glance. University of California, Berkeley. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-05-24. 
  3. History of UC Berkeley. University of California, Berkeley. Архів оригіналу за February 7, 2011. «Founded in the wake of the gold rush by leaders of the newly established 31st state, the University of California's flagship campus at Berkeley has become one of the preeminent universities in the world.» 
  4. Berndahl, Robert (1998-10-08). The Future of Flagship Universities. University of California, Berkeley. Архів оригіналу за February 7, 2011. «The issue I want to talk about tonight is the future of "flagship" universities, institutions like the University of Texas at Austin, or Texas A&M at College Station, or the University of California, Berkeley. This is not an easy topic to talk about for a number of reasons, not the least of which is the fact that those of us in "systems" of higher education are frequently actively discouraged from using the term "flagship" to refer to our campuses because it is seen as hurtful to the self-esteem of colleagues at other institutions in our systems.» 
  5. Clark, Kim (August 16, 2010). Road Trip: University of California—Berkeley. U.S. News & World Report. Архів оригіналу за February 7, 2011. «Telegraph Avenue, a main artery into the University of California's flagship campus, looks a little anemic these days.» 
  6. University of California campus erupts in riots. RT. March 3, 2010. Архів оригіналу за February 7, 2011. «Students at the University of California’s flagship Berkeley campus took to the streets on Friday night, vandalizing university buildings, burning trash cans and clashing with police in the latest expression of frustration over cuts to the educational budget in California.» 
  7. UC Financial Reports - Campus facts (PDF). University of California. 2007. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2008-11-30. 
  8. UC Berkeley Nobel Prize Winners. www.berkeley.edu. Процитовано 2016-06-01.  — лауреатами Нобелівської премії є 22 викладачі та 29 випускників
  9. http://newscenter.berkeley.edu/2010/09/28/macarthur/
  10. а б History — UC Berkeley(англ.)
  11. Berkeley: Historical Overview (англ.)
  12. а б University of California History Digital Archives(англ.)
  13. http://www.atomicarchive.com/History/mp/chronology.shtml
  14. http://www.childrenofthemanhattanproject.org/HISTORY/H-06c11.htm
  15. http://sunsite.berkeley.edu/uchistory/archives_exhibits/loyaltyoath/timelinesummary.html
  16. http://www.dailycal.org/article.php?id=535
  17. http://www.leginfo.ca.gov/.const/.article_20
  18. http://www.dailycal.org/sharticle.php?id=542
  19. http://sunsite.berkeley.edu/CalHistory/60s.html
  20. «Berkeley in the 60s», Bancroft Library web exhibit. Онлайн на http://sunsite.berkeley.edu/CalHistory/60s.html; Jeffery Kahn, "Рональд Рейган почав політичну кар'єру, використовуючи кампус Берклі як мішень", UC Berkeley News (8 червня 2004). Надруковане онлайн на http://www.berkeley.edu/news/media/releases/2004/06/08_reagan.shtml.
  21. http://www.dailycal.org/sharticle.php?id=19267
  22. Chemical Elements Discovered at Lawrence Berkeley National Laboratory. Lbl.gov. 1999-06-07. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-02-21. 
  23. http://newscenter.berkeley.edu/2010/09/28/macarthur/
  24. Roberto, Ned; Ardy Roberto (September 19, 2006). David Aaker On The Challenges A Successful Chief.. Philippine Daily Inquirer. Процитовано 7 May 2012. 
  25. Zulfikar Ali Bhutto. Encyclopædia Britannica Online. 
  26. "Her Norwegian heritage drew her to projects with the Norwegian Consulate in San Francisco and the Norwegian American Cultural Society, and she hosted a party for Crown Prince Haakon Magnus when he graduated from UC Berkeley in 1999."Carolyne Zinko (July 3, 2008). Sigrun Corrigan, Bay Area arts patron, dies. San Francisco Chronicle. 
  27. U.S. News & World Report, 2009 Public University Rankings. Retrieved July 15, 2009. [недоступне посилання з 01.10.2010]
  28. Top 500 World Universities. Shanghai Jiao Tong University. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2010-08-14. 
  29. QS World University Rankings 2010 Results. Архів оригіналу за 2012-04-17. 
  30. World University Rankings. The Times Higher Educational Supplement. 2010. Процитовано 2010-09-16. 
  31. Online Exhibit on the Hearst Architectural Competition
  32. McCoy, Esther (1960). Five California Architects. New York: Reinhold Publishing Corporation. с. 6. ASIN B000I3Z52W. 
  33. UC Berkeley Strawberry Creek
  34. Hayward Fault: UC Berkeley. seismo.berkeley.edu. Процитовано 2008-04-13. 
  35. 01.11.2005 — New residence halls, new students arrive for spring semester
  36. housing.berkeley.edu
  37. Jackson House
  38. Free Speech Movement Digital Archives(англ.)

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Brechin, Gray (1999). Imperial San Francisco. UC Press Ltd. ISBN 0-520-21568-0. 
  • Cerny, Susan Dinkelspiel (2001). Berkeley Landmarks: An Illustrated Guide to Berkeley, California's Architectural Heritage. Berkeley Architectural Heritage Association. ISBN 0-9706676-0-4. 
  • Freeman, Jo (2003). At Berkeley in the Sixties: The Education of an Activist, 1961-1965. Indiana University Press. ISBN 0-253-21622-2. 
  • Helfand, Harvey (2001). University of California, Berkeley. Princeton Architectural Press. ISBN 1-56898-293-3. 
  • Rorabaugh, W. J. (1990). Berkeley at War: The 1960s. Oxford University Press. ISBN 0-19-506667-7. 
  • Wong, Geoffrey (травень 2001). A Golden State of Mind. Trafford Publishing. ISBN 1-55212-635-8. 

Ресурси Інтернет[ред.ред. код]

Офіційні сторінки[ред.ред. код]

Інше[ред.ред. код]