Уніж
| село Уніж | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район/міськрада | Городенківський район |
| Рада/громада | Луківська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 2621682005 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1467 |
| Населення | 156 |
| Площа | 0,352 км² |
| Густота населення | 443,18 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 78117 |
| Телефонний код | +380 03430 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°48′43″ пн. ш. 25°21′08″ сх. д. / 48.81194° пн. ш. 25.35222° сх. д.Координати: 48°48′43″ пн. ш. 25°21′08″ сх. д. / 48.81194° пн. ш. 25.35222° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 78117 Івано-Франківська область, Городенківський район, с. Лука, вул. Нова, 5, тел. 63-1-22 |
| Карта | |
  Уніж | |
 Уніж | |
У́ніж — село у Городенківському районі Івано-Франківської області України. Належить до Луківської сільської ради.
Історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про село 1448 рік, де згадується виніжський отаман Лупко[1].
На Пйотркувському сеймі 6 лютого 1533 року польський шляхтич Якуб Потоцький отримав від короля Сиґізмунда I Старого село Уніж «in fedum»[2] в Галицькій землі Руського воєводства.
1599 року, після поділу родинного майна, Стефан Потоцький — наймолодший син Якуба Потоцького — став власником Унежа.
Власником села був також канівський староста Микола Василь Потоцький. 8 листопада 1764 року ві Львові він подарував село комусь з родичів — старості глинянському Іґнацію Потоцькому (пом. 1765) або Вінцентію Потоцькому (пом. 1789).[3]
На момент виходу у світ статті про село в праці «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» воно належало до Бучацького повіту.
Від 2008 року село стало відомим завдяки проведенню всеукраїнських фестивалів.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Skrzypecki Т. Н. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
- Uniż // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 810. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
