Упередження переконань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Упередження переконань — це тенденція оцінювати силу аргументів на основі правдоподібності їх висновку, а не того, наскільки вони такий висновок підтримують.[1]

Силогізми[ред. | ред. код]

Докладніше: Силогізм

Силогізм — це тип логічного аргументу, в якому одне судження (висновок) випливає з двох або більше інших (засновків) особливої форми. Класичний приклад чинного силогізму:

Всі люди — смертні. (основний засновок)
Сократ — людина. (другорядний засновок)
Тому, Сократ є смертним. (висновок)

Прикладом нечинного силогізму є:

Всі дівчатка-підлітки — амбітні.
Дівчатка-підлітки докладають зусиль у навчанні.
Тому, дівчата навчаються, бо амбітні.

У проведених експериментах, більшість учасників як правило неправильно визначали, що в цьому силогізму висновок випливає з засновків.[1] В реальному світі (тобто поза експериментом) може бути правдою, що a) дівчата навчаються та b) це тому, що вони амбітні. Однак, сам аргумент є оманою, оскільки висновок не підтримується засновками. Чинність аргументу не дорівнює істинності його висновку: є чинні аргументи для хибних висновків та нечинні аргументи для справжніх висновків. Тому є помилковим оцінювати силу аргументів на основі правдоподібності їх висновку. Така помилка судження називається упередження переконань.[1]

Дослідження[ред. | ред. код]

У серії експериментів, проведеній Евансом, Барстоном та Поллардом (1983)[2] учасників попросили надати оцінку парадигмам, що містили два засновки та висновок, тобто здійснити оцінку логічної чинності. Однак учасники продемонстрували упередження переконань, оскільки мали тенденцію відкидати чинні аргументи з висновками, в які важко повірити, та високо оцінювати нечинні аргументи з висновками, які здавалися їм ймовірними. Тобто замість виконання завдання (оцінка логічної чинності), учасники засновувати свою оцінку на власних персональних переконаннях.

Результати експериментів продемонстрували також більше сприйняття більш ймовірних (80%), а не неймовірних (33%) висновків. Учасники також проілюстрували докази логічних компетенцій, що призвело до зростання сприйняття чинних (73%) замість нечинних (41%). Крім того, є різниця між ймовірним та чинним (89%) проти неймовірного та нечинного (56%) (Evans, Barston & Pollard, 1983; Morley, Evans & Handley, 2004).[3][4]

Інші науковці доводили, що використання більш реалістичного змісту силогізмів сприятиму більш нормативній поведінці учасників, оскільки використання абстрактного, штучного змісту негативно (упереджено) впливає на їх поведінку. Тому необхідні додаткові дослідження для визначення чому і коли виникає упередження переконань і чи є певні механізми, відповідальні за це. Також є певні докази, що існують чіткі індивідуальні відмінності в нормативній реакції, які можна передбачити виміром часу реакції учасників.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Robert J. Sternberg; Jacqueline P. Leighton (2004). The Nature of Reasoning. Cambridge University Press. с. 300. ISBN 978-0-521-00928-7. Процитовано 3 September 2013. 
  2. Evans, J. St. B. T.; Barston, J. L. & Pollard, P. (1983). On the conflict between logic and belief in syllogistic reasoning. Memory and Cognition 11 (3): 285–306. doi:10.3758/BF03196976. 
  3. Evans, J. St. B.T.; Barston, J.L.; Pollard, P. (1983). On the conflict between logic and belief in syllogistic reasoning. Memory and Cognition 11: 295–306. doi:10.3758/bf03196976. 
  4. Morely, N. J.; Evans, J. St. B. T., & Handley, S. J. (2004). Belief bias & figural bias in syllogistic reasoning. The Quartely Journal of Experimental Psychology 57A (4): 666–692. doi:10.1080/02724980343000440. 
  5. Stupple, E.J.N.; L. J. Ball, J. St. B. T. Evans & E. Kamal-Smith (2011). When logic and belief collide: Individual differences in reasoning times support a selective processing model. Journal of Cognitive Psychology 23 (8): 931–941. doi:10.1080/20445911.2011.589381. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Markovits, H.; G. Nantel (1989). The belief-bias effect in the production and evaluation of logical conclusions. Memory and Cognition 17 (1): 11–17. doi:10.3758/BF03199552. 
  • Klauer, K.C.; J. Musch; B. Naumer (2000). On belief bias in syllogistic reasoning. Psychological Review 107 (4): 852–884. PMID 11089409. doi:10.1037/0033-295X.107.4.852. 
  • Dube, C.; C. M. Rotello; E. Heit (2010). Assessing the belief bias effect with ROCs: It’s a response bias effect. Psychological Review 117 (3): 831–863. PMID 20658855. doi:10.1037/a0019634. 

Посилання[ред. | ред. код]