Управління товарними запасами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Управлі́ння това́рними запа́сами — складний комплекс заходів, спрямований на забезпечення максимально високого рівня обслуговування покупців при мінімізації поточних витрат, пов'язаних із утримуванням запасів.

Управління запасами можна звести до відповіді на два основних питання: коли поповнювати запас і в якій кількості. Найпростішою моделлю керування запасами є формула оптимального розміру партії або формула Вілсона.

Системи керування запасами[ред. | ред. код]

Система з фіксованим обсягом партії замовлення[ред. | ред. код]

(модель із постійним контролем, модель із оперативною інформацією)

У моделі з фіксованим обсягом партії замовлення здійснюється щоразу, коли запас у системі опускається до певного рівня.

Основні моделі оперативного керування запасами такі:

  • <Q, r>-модель: при зниженні запасів до рівня r замовляється партія розміром Q (малюнок 1).
  • <R, r>-модель: якщо рівень запасів знижується до , при надходженні однієї з вимог, то робиться замовлення розміром .
Мал. 1. <Q, r>-модель керування запасами при випадковому попиті

Система з фіксованим періодом перевірки рівня запасу[ред. | ред. код]

(модель із періодичними перевірками)

У системах з періодичною перевіркою періодом функціонування T уважається інтервал між двома послідовними перевірками. Замовлення на поповнення запасу подається в момент перевірки, якщо попит за попередній період функціонування відмінний від нуля.

Розглядаються такі моделі керування запасами при періодичних перевірках:

  • <R, T>-модель, заснована на R-стратегії: у момент перевірки замовляється партія, що доводить фіктивних рівень запасів (тобто сума наявного запасу та замовленого) до рівня R;
  • <R, r, T>-модель, заснована на Rr-стратегії: замовлення на поповнення запасу до рівня R подається, якщо в момент перевірки фіктивний рівень запасів у системі менше або дорівнює r;
  • <n, r, T>-модель, заснована на nQ-стратегії: замовлення на поповнення запасу подається, якщо в момент перевірки фіктивний рівень запасів у системі менше або дорівнює r. Обсяг партії замовлення кратний деякій фіксованій величині Q, n — найбільше ціле число, для якого фіктивний рівень запасів після подачі замовлення виявляється меншим або рівним .

Витрати керування запасами[ред. | ред. код]

  • C — витрати на поповнення одиниці запасу.
  • h — витрати на утримання одиниці запасу в одиницю часу.
  • K — фіксовані витрати на оформлення замовлення.
  • W — витрати, понесені внаслідок старіння товару (за одиницю).
  • P — витрати, пов'язані з обліком незадоволеного попиту (за одиницю).
  • G — витрати, зв'язані втратою незадоволеного попиту (за одиницю).

Що необхідно врахувати при керуванні запасами?[ред. | ред. код]

Характер попиту[ред. | ред. код]

Основним параметром системи керування товарними запасами є попит. У реальності попит, найчастіше, має випадковий характер. Використання моделей керування запасами, для яких попит — відома величина, обмежено.

Дефіцит[ред. | ред. код]

Залежно від характеру товару й ступеня лояльності споживача можна виділити два типи реакції покупця на дефіцит. У першому випадку незадоволені вимоги стають на облік, тобто покупець погоджується почекати поставки товару (малюнок 2). У другому випадку незадоволені вимоги губляться, тобто покупець задовольняє потребу у відсутньому товарі з іншого джерела (малюнок 3).

Мал. 2 — Рівень запасу в системі з урахуванням незадоволених вимог

На даному малюнку s — число вимог, зареєстрованих до моменту поставки, T1 — час протягом якого надійдуть вимоги на (Q — s) одиниць, а Т2 — час, коли вимоги стають на облік.

Середні річні витрати (TCU) і оптимальний розмір замовлення (Q*) визначаються за такими формулами:

де  — інтенсивність попиту.

Графічно поводження системи із втратою незадоволених вимог представлено на малюнку 3.

Мал. 3 — Рівень запасу в системі із втратою незадоволених вимог

На малюнку T' — час, протягом якого незадоволені вимоги губляться.

Середні витрати й оптимальний розмір замовлення визначаються за формулами:

Часто в системах керування запасами передбачається що частина запасу губиться, а частина — ураховується. Для цього вводиться коефіцієнт  — частка незадоволеного попиту, що може бути врахована.

Знижка на закупівлю продукції[ред. | ред. код]

Знижка на розмір замовлення буває двох видів:

  • «оптова» знижка;
  • диференціальна знижка.

«Оптова» знижки поширюється на кожну одиницю закуповуваного товару залежно від загального обсягу партії. Для системи з «оптовою» знижкою при розмірі закупівлі рівному , ціна товару для кожної одиниці партії дорівнює , причому .

Середні річні витрати визначаються як:

Графічно середні річні витрати представлені на малюнку 4.

Мал. 4 — Середні річні витрати при оптовій знижці

Для визначення оптимального розміру партії використається наступний алгоритм:

  1. Обчислюється . Якщо , то  — оптимально.
  2. Якщо , то обчислюється . Якщо , то порівнюється з , і мінімум з них відповідає оптимальному розміру замовлення.
  3. Якщо , то обчислюється . Якщо , то порівнюється з і , і мінімум з них відповідає оптимальному розміру замовлення.
  4. Обчислення тривають доти, поки не відшукується мінімум. Потрібно не більше n кроків.

Диференціальна знижка поширюється на кожну наступну одиницю закуповуваного товару, що перевищує певний обсяг замовлення.

Диференціальна знижка полягає в тому, що якщо розмір замовлення коливається від 1 до , то вартість одиниці виробу складе , при розмірі замовлення від до вартість складе для одиниць товару й для одиниць товару й т.  д.

Середні річні витрати при визначаються за наступною формулою:

де  — витрати на закупівлю одиниць виробу, .

.

Графік середніх річних витрат зображений на малюнку 5.

Мал. 5 — Середні річні витрати при диференціальній знижці

Для обчислення Q оптимального використається наступний алгоритм:

  1. обчислюються значення :
  2. для значень , що задовольняють умові визначається значення .
  3. Оптимальним буде , що відповідає мінімальним витратам.

Обмежений строк зберігання товару[ред. | ред. код]

Обмежений строк зберігання товару характерний для більшості товарів роздрібної торгівлі. Це можуть бути товари які поступово, за час зберігання гублять свої споживчі якості (наприклад фрукти), так і товари, які не будучи реалізованими за певний строк повністю втратять споживчі якості (наприклад газети).

Управління запасами товарів з обмеженим строком придатності відбувається в такий спосіб:

  1. визначається оптимальний розмір замовлення (з урахуванням витрат на зберігання, на дефіцит і списання застарілих товарів) і подається замовлення на поповнення запасу;
  2. весь прибулий продукт уважається новим;
  3. відпускання товару провадиться за принципом «перший прийшов — перший вийшов (пішов)» (FIFO та LIFO);
  4. продукт, не реалізований протягом строку зберігання, m, списується.

Для точного опису наявного запасу в кожен момент часу й рівня запасів у системі (U) використовуються такі формули:

де  — кількість запасів на момент часу t зі строком зберігання, що залишився, рівним i;

m — строк придатності продукту;

d — попит на товар;

.

Тоді, для системи керування запасами з постійним контролем можна вивести співвідношення, що дозволяє визначити середні витрати в одиницю часу i:

де  — попит на товар за час i.

Взаємодія товарів у системі[ред. | ред. код]

При взаємодії декількох товарів у системі виникають такі задачі управління запасами:

  • задача сполучення замовлень за декількома номенклатура ми (загальний постачальник);
  • багатономенклатурні задачі управління запасами із взаємозамінними продуктами;
  • багатономенклатурні задачі управління запасами з обмеженнями (на площу склада, на кількість капіталовкладень у формування запасів, на загальне число замовлень).

Наближений опис моделей управління запасами[ред. | ред. код]

Як можна було побачити, всі розглянуті вище моделі були однофакторними, тобто враховували тільки який-небудь один з аспектів управління запасами. Оскільки в точних моделях урахувати всі фактори неможливо переходять до наближених моделей управління запасами.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бланк И. А. Основы финансового менеджмента в 2-х томах, т. 1. — М., Ника-Центр, 2000
  • Хедли Дж., Уайтин Т. Анализ систем управления запасами. — М., «Наука», 1969. — 511 с.
  • Рыжиков Ю. И. Теория очередей и управление запасами: Учебное пособие для вузов. — СПб.: Питер, 2001. — 384 с.
  • Хруцкий Е. А. Оптимизация хозяйственных связей и материальных запасов (Вопросы методологии). — М.: Экономика, 1997. — 263 с.
  • Букан Дж., Кенигсберг Э. Научное управление запасами. — М.: Наука, 1967. — 423 с.

Посилання[ред. | ред. код]