Перейти до вмісту

Урайб аль-Мамунія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Урайб аль-Мамунія
Народилася797 Редагувати інформацію у Вікіданих
Багдад Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла890 Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Аббасидський халіфат Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоетеса, співачка, письменниця, раб Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моварабська Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станкайнаd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Урайб аль-Мамунія (араб. عريب المأمونية, 181/797–98, або 277/890–91) — кайна (рабиня, навчена мистецтву розваг) раннього періоду Аббасидів, яка була охарактеризована як «найвідоміша співачка-рабиня, яка коли-небудь жила при багдадському дворі»[2][3]. Вона дожила до 96 років, і її кар'єра охопила двори п'яти халіфів[4].

Життя і творчість

[ред. | ред. код]

Урайб була дружиною або наложницею аль-Мамуна[5]. Народившись у 797 році[6], вона стверджувала, що є дочкою Джаафара ібн Яг'ї Бармакі, Бармакіда, викраденого та проданого в дитинстві, коли Бармакідів позбавили влади. Її купив аль-Амін, який потім взяв її улюбленою наложницею. Після смерті Аміна у 813 році її купив аль-Мамун. Вона була відомою поетесою, співачкою та музиканткою[5].

Основним джерелом життя Урайб є «Кітаб аль-Агані» десятого століття Абу ль-Фараджа аль-Ісфахані[7]:

Як і її однолітки Урайб зналася на поезії, композиції та музичному виконанні, а також володіла багатьма іншими навичками, серед яких нарди, шахи та каліграфія. Її улюбленим інструментом був уд (арабська лютня), і цю перевагу вона передавала своїм ученицям, але, перш за все, її вирізняли спів і композиція. Посилаючись на одне зі своїх ключових джерел, Ібн аль-Мутаззіма, Абу-ль-Фарадж згадує колекцію зошитів (dafātir) та окремих аркушів (ṣuḥuf), що містять її пісні. Кажуть, що їх налічувалося близько 1 000. Щодо її співу, Абу-ль-Фарадж стверджує, що вона не знала собі рівних серед свого покоління. Він ставить її, єдину з-поміж них, до легендарних дів раннього ісламського періоду, співачок, відомих під загальною назвою «хіджазіят»[5].

Народжена в Багдаді, Ірак, за чутками, у середні віки Урайб була дочкою візира Джафара аль-Бармакі, ключового члена Бармакидів, і однієї з домашніх прислуг сім'ї, Фатіми. Сучасні дослідники ставлять під сумнів цю версію її походження. У будь-якому випадку, вона явно була рабинею протягом важливих частин свого раннього життя, незалежно від того, чи народилася в рабстві, чи була продана в рабство десятирічною після розпаду її сім'ї. У власній поезії Урайб двічі висловлює протест проти її рабського статусу, і її підтримав Аль-Мутасим Біллах (833—842)[6]. Вона нібито стала улюбленою співачкою халіфа Абдуллаха аль-Мамуна (813—833)[8].

Збережені твори Урайб та пов'язані з ними анекдоти свідчать не лише про її поетичні здібності, а й про життя, в якому вона мала низку стосунків із коханцями та покровителями-чоловіками, що вказує на те, що «Урайб, як і багато її сучасниць, була наложницею, а також співачкою, коли цього вимагали обставини». Схоже, що вона утримувала власну значну свиту і була землевласницею. Одна з найвідоміших історій, пов'язаних з нею, стосується співочого конкурсу, в якому вона та її співачки перемогли молодшу суперницю Шарію та її трупу.[9] Свідчення вказують на постать, яка була «вольовою, глибоко розумною, нетерплячою до менш розумних і, можливо, неминуче спантеличеною і часто цинічною»[10].

Ось приклад вірша Урайб:

Для тебе зрада — це чеснота, у тебе багато облич і десять язиків.
Я здивована, що моє серце все ще чіпляється за тебе, незважаючи на те, що ти мені заподіяв[11].

Якщо рання біографічна інформація правильна, Урайб померла у Самаррі в липні–серпні 890 року у віці дев'яносто шести років[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Caswell F. M. The Slave Girls of Baghdad. The Qiyān in the Early Abbasid Era // I.B. Tauris — 2011.
  2. Kristina Richardson, «Singing Slave Girls (Qiyan) of the Abbasid Court in the Ninth and Tenth Centuries.» In Children in Slavery through the Ages, edited by Gwyn Campbell, Suzanne Miers, and Joseph C. Miller, 105—118.
  3. Cf.
  4. Kristina Richardson, «Singing Slave Girls (Qiyan) of the Abbasid Court in the Ninth and Tenth Centuries.» In Children in Slavery through the Ages, edited by Gwyn Campbell, Suzanne Miers, and Joseph C. Miller, 105—118.
  5. а б в Matthew S. Gordon, 'The Place of Competition: The Careers of ‘Arīb al-Ma'mūnīya and ‘Ulayya bint al-Mahdī, Sisters in Song', in ‘Abbasid Studies: Occasional Papers of the School of ‘Abbasid Studies, Cambridge, 6-10 July 2002, ed.
  6. а б в Matthew S
  7. al-Iṣfahīnī, Abu l-Faraj, Kitāb al-aghānī, Dār al-Fikr, 21 parts and Index in 9 vols.
  8. Classical Poems by Arab Women: A Bilingual Anthology, ed.
  9. Agnes Imhof, 'Traditio vel Aemulatio? The Singing Contest of Sāmarrā’, Expression of a Medieval Culture of Competition', Der Islam, 90 (2013), 1-20 (with a translation pp. 4-7), DOI 10.1515/islam-2013-0001, [Архівовано 2017-11-11 у Wayback Machine.].
  10. Matthew S
  11. Abdullah al-Udhari, Classical Poems by Arab Women (London: Saqi, 1999), p. 140.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Ibn al-Sāʿī (2017). Consorts of the Caliphs: Women and the Court of Baghdad. New York: New York University Press. ISBN 978-1-4798-0477-1.