Уранова промисловість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Уранова промисловість — галузь ядерної енергетики, яка видобуває і переробляє уранові і інш. радіоактивні руди з метою отримання з них концентратів. Становлення У.п. припадає на 40-50 рр. XX ст., коли з'явилася потреба в отриманні сполук урану для здійснення ядерних військових програм. Видобуток уранових руд ведеться підземним і відкритим способами, а також методом вилуговування підземного. Осн. видобувні країни: Канада, РФ, ПАР, США, Намібія, Нігер, Австралія, Франція, Габон. До числа виробників уранової сировини належать також РФ, Аргентина, Бразилія, Бельгія, Індія, Португалія, Україна. Збагачення руд здійснюється в осн. методом вилуговування з подальшим гідрометалургійним переділом концентратів з екстракційним вилученням урану з розчинів. Гол. країни-експортери уранових концентратів (1987); Канада, Австралія, ПАР, Намібія, Нігер, Габон і США. Гол. імпортери: США, Франція, ФРН і Японія.

Наприкінці XX ст. видобуток уранової руди в світі здійснювався на 100 родовищах; 78% руди було видобуто гірничим способом (по 39% з підземних і поверхневих виробок), 13% урану отримано способом свердловинного вилуговування підземного і 9% як попутний продукт при виробництві золота, міді і фосфорної кислоти. Із загального числа родовищ, що експлуатуються 26 належать до великих, із запасами урану понад 20 тис. т (в перерахунку на метал), 38 — до середніх, із запасами від 5 до 20 тис.т, і 35 — до дрібних, із запасами урану менше за 5 тис.т. Найбільше практичне значення мали родовища типу «незгідні» і «піщані», на які в 1997 р. припадало 70% світового видобутку.

Абсолютним лідером по виробництву уранових концентратів у світі на кінець XX ст. була Канада (34.4% світового виробництва, 1997). Далі йшли Австралія (15.5%) і Нігер (9.8%). У число великих світових продуцентів, рівень виробництва яких перевищує 1000 т урану в рік, входять також Намібія, США, РФ, Узбекистан і ПАР. Вісім перерахованих країн наприкінці XX ст. виробляли до 90% уранових концентратів.

Виробництво уранових концентратів по країнах світу у 2005 р. (у перерахунку на метал)
Країна
Виробництво, тис. т.
Країна
Виробництво, тис. т.
Канада
14,8
Узбекистан
1,9
Австралія
11,3
Україна
0,9
Росія
6,9
США
0,9
Нігер
3,6
Китай
0,9
Намібія
3,6
Габон
0,8
Казахстан
3,1
ПАР
0,8

У другій половині 1990-х рр. на розвинені країни Заходу припадало 58%, на колишні соціалістичні — 24, на країни що розвиваються — 18% світового виробництва урану. Окремі великі регіони світу за цим показником розташовуються в такій послідовності: Америка, Африка, Австралія, Азія, Європа. Видобуток урану вівся в 25 країнах світу, основне (понад 9 / 10) виробництво уранових концентратів було зосереджено в половині з цих країн.

У цих же країнах знаходяться найбільші уранові рудники: Кі-Лейк і Раббіт-Лейк (Канада), Рейнджер (Австралія), Приаргунський (Росія), Россінг (Намібія), Акута (Нігер), Цілинний (Казахстан), Навої (Узбекистан) і інш.

Географія споживання уранової сировини має інший характер: більш ніж 4/5 його використовують в країнах Заходу (США, Франція, Японія, Велика Британія, Канада), близько 1 / 10 — у країнах СНД, а решта — в країнах, що розвиваються.

Провідні експортери на початку ХХІ ст. — Канада та Австралія, які вивозять основну частину виробленої продукції. До великих експортерів належать також Росія, Казахстан, Намібія, Нігер, Узбекистан, ПАР, Габон і Китай. Всі вони мають позитивний баланс між виробництвом і споживанням урану. Країни з негативним балансом між виробництвом і споживанням утворюють групу головних імпортерів цього важливого сировини. У першу чергу до неї входять США і Японія. В результаті сформувалися досить стійкі вантажопотоки — наприклад з Канади в США, з Австралії до Японії, з країн СНД в Західну Європу.

Уранова промисловість України[ред. | ред. код]

В Україні розробляються Мічурінське, Ватутінське, Центральне родовище. Почато розробку Новокостянтинівського родовища. Джерелами промислового отримання урану є г.ч. уранітит, настуран, уранові черні. Урановидобувний комплекс включає два уранових рудника — Інгульський та Смолінський, які розміщені в м. Кіровограді та смт. Смоліне Кіровоградської області, на відстані 80 км один від одного. Переробку руди здійснює гідрометалургійний завод у м. Жовті Води Дніпропетровської області. З уранових руд виробляється проміжний продукт під назвою «Жовтий кеп» з вмістом урану 30-45 %, який для подальшої переробки поставляється в Росію на заводи ізотопного збагачення.

Східний ГЗК — одне з найбільших у Європі підприємств з видобутку й переробки уранової руди.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]