Уранофан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Уранофан.

Уранофан (рос. уранофан, англ. uranophane; нім. Uranophan m) – мінерал, водний ураносилікат кальцію острівної будови.

Опис[ред.ред. код]

Формула: Са[UO2(SiO3OH)]2•5Н2O.

Містить (%): CaO – 6,55; UO3 – 66,81; SiO2 – 14,02; H2O – 12,62.

Сингонія моноклінна. Кристалічна структура шарувата. Кристали голчаті і подовжено-призматичні. Колір жовтий і лимонно-жовтий. Кристали прозорі, зі скляним або шовковистим блиском. Спайність довершена в одному напрямі. Густина 3,7-4,1. Тв. 2,0-3,5. Колір жовтий або жовтувато-зелений. В УФ-променях слабо люмінесціює в бурувато-зелених тонах. Сильно радіоактивний. Розчиняється в розведених мінеральних кислотах. Типовий вторинний мінерал. Асоціює з казолітом, отенітом, метаотенітом, фосфоруранілітом, різними гідроксидами урану. Входять до складу окиснених уранових руд.

Родовища:[ред.ред. код]

Раджпутан (Індія); Спрус-Пайн (Північна Каро¬ліна, США); Тіно-Пойнт, пров. Онтаріо, рудники Ельдорадо і Фарадей, оз. Велике Ведмеже (Канада); Яхімов (Чехія); Мариньяк, Лашо (Франція); Шинколобве (Конго), Саксонія і Баварія (ФРН), Грантс (шт. Нью-Мексіко, США) та ін. Від назви хім. елементу урану і грецьк. “фанерос” – явний, чіткий – за присутність цього елемента (M.R.Websky, 1853). Син. – уранотил, ламбертит.

Різновиди[ред.ред. код]

Розрізняють:

  • уранофан баріїстий (баріоуранофан – різновид уранофану з незначним вмістом барію, Ва(ОН)2[(UO2)2(SiO4]•5Н2O. Аналог ß-уранофану. Шварцвальд, ФРН),
  • ß-уранофан (моноклінна модифікація уранофану складу Са[(UO2)2(Si2O7]•6Н2O).

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]