Урбен Левер'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Урбен Левер'є
фр. Urbain Le Verrier
Urbain Le Verrier.jpg
Народився 11 березня 1811(1811-03-11)
Сен-Ло, Нормандія
Помер 23 вересня 1877(1877-09-23) (66 років)
Париж, Сена[d], Франція[1]
Поховання
Місце проживання Нижня Нормандія
Громадянство Франція Франція
Національність француз
Діяльність астроном, математик, політик
Alma mater Політехнічна школа
Галузь астрономія, математика
Заклад Паризька обсерваторія
Посада депутат Національної асамблеї Франції, член генеральної ради[d] і Сенатор Другої імперії[d]
Член Société Philomathique de Paris[d], Шведська королівська академія наук, Французька академія наук, Лондонське королівське товариство, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, Леопольдина, Національна академія наук Італії[d], Баварська академія наук і Academy of Sciences of Turin[d]
Відомий завдяки: відкриття Нептуна
Нагороди Медаль Коплі
Автограф Signature Urbain Le Verrier.svg

Урбен Левер'є у Вікісховищі?

Урбен Жан Жозеф Ле Вер'є (фр. Urbain Jean Joseph Le Verrier; 11 березня 1811, Сен-Ло, Нормандія — 23 вересня 1877) — французький астроном, автор праць про змінну довжину ексцентриситету (видовження) орбіти Землі в часі. (опубліковані в 1843), член Паризької АН (1846).

Знаменитість Левер'є принесло відкриття планети Нептун «на кінчику пера» у 1845 році.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Сен-Ло (Нормандія). У 1833 закінчив Політехнічну школу в Парижі (X1831). Потім займався дослідженнями в галузі хімії під керівництвом Ж.Л.Гей-Люссака. У 1837-1846 викладав астрономію в Політехнічній школі, в 1846 очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, в 1849 — кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араґо прийшов у Паризьку обсерваторію; у 1854-1870 і 1872-1877 був директором цієї обсерваторії.

Наукові праці відносяться до небесної механіки. Досліджував неправильності в русі Урана і незалежно від Дж.К.Адамса обчислив масу і орбіту невідомої планети, що справляє дію на Уран і виводить планету із рівноваги. 23 вересня 1846 Й.Г.Ґалле в Берлінській обсерваторії відкрив нову планету поблизу місця, зазначеного Левер'є (названа Нептуном). У 1839 опублікував результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. У 1849 приступив до переробки теорії руху всіх великих планет Сонячної системи, проводячи обчислення з більшою точністю, ніж це робив П.С.Лаплас, і порівнюючи їхні результати з даними точних спостережень. Таблиці Левер'є досі використовуються при складанні щорічників поряд з пізнішими таблицями С.Ньюкомен. В результаті тривалих досліджень руху Меркурія показав у 1859 році, що у швидкості зміщення перигелію планети є складова (38" на століття), яка не може бути пояснена впливом відомих тіл Сонячної системи; постулював існування інтрамеркуріальної планети (Вулкан), яка могла б викликати таке збурення. Згодом ця складова в русі перигелію Меркурія була пояснена на основі загальної теорії відносності. Ряд інших робіт присвячений вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості утворення астероїдів у результаті розпаду планети під дією припливних сил Юпітера. Є засновником Міжнародної метеорологічної служби.

Член Лондонського королівського товариства (1847), іноземний член-кореспондент Петербурзької АН (1848).

Медаль Коплі Лондонського королівського товариства (1846), дві Золоті медалі Лондонського королівського астрономічного товариства (1868, 1876).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. Леверье Урбен Жан Жозеф (Le Verrier, Urbain Jean Joseph) // Астрономы. Биографический справочник / отв. редактор Богородский А. Ф. — К. : Наукова думка, 1977. — 2-е видання. — 416 с. (рос.)