Урянхайський край

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Таңды Урянхай
Урянхайський край
російський протекторат
1914 – 1921 Тувинська Народна Республіка Flag

Прапор Урянхайський край

Прапор

Розташування Урянхайський край
Урянхайський край розташованний на півночі Монголії
Столиця Білоцарськ
Мови тувинська, російська
Релігії Тибетський буддизм, Шаманізм
Форма правління монархія
Історія
 - Засновано 1914
 - Ліквідовано 14 серпня 1921

Урянхайський край (рос. Урянхайский край, спрощ.: 唐努乌梁海; кит. трад.: 唐努烏梁海; піньїнь: Tángnǔ Wūliánghǎi) — російська назва Туви в 1914-1921. До 1912 перебувала під владою маньчжурської династії Цин (правила Китаєм) під управлінням Китайської палати зовнішніх зносин і носила назву «Танну-Урянхай».

Після Синьхайської революції в Китаї в 1912-1913 тувинські нойони (амбин-нойон Комбо-Доржо, Чамзи Хамбо-лама, нойон Даа-хошуну Буян-Бадирги тощо) кілька разів зверталися до царського уряду з проханням прийняти Туву під протекторат Російської імперії.

4 (17) квітня 1914 імператор Микола II на доповідній записці міністра закордонних справ С. Д. Сазонова з питання про прийняття населення п'яти хошунів Урянхайського краю під російське заступництво накреслив: «Згоден», що означало встановлення протекторату Росії над Тувою. Край було включено до складу Єнісейської губернії з передачею ведення в Туві політичних і дипломатичних справ Іркутському генерал-губернатору.

В адміністративному відношенні Урянхайський край ділився на 7 хошунів: Бейсе, Даа, Маадія, Оюннарський, Салчакський, Тоджинський і Чооду.

У 1921 проголошена Народна Республіка Танну-Тува, з 1926 вона стала називатися Тувинська Народна Республіка.

У 1944 республіка включена в РРФСР як Тувинська автономна область, в 1961 перетворена в Тувинську АРСР, з 1991 — Республіка Тува, з 1993 — Республіка Тива.

Республіка Китай (Тайвань) оскаржує приналежність Урянхайського краю до Росії та включає її до свого складу.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кузьмин Ю. В. Урянхай в системе русско-монголо-китайских отношений. Иркутск, изд-во ИГУ, 2000. — 66 с.