Уріель Акоста
| Уріель Акоста | ||||
|---|---|---|---|---|
порт. Gabriel da Costa Fiuza  | ||||
| Західна філософія | ||||
 Уріель Акоста та юний Б.Спіноза | ||||
| Народження | 1585 Порту | |||
| Смерть | 1640 Амстердам Самогубство | |||
| Громадянство (підданство) |  Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів.svg){kind=small} Португальське королівство | |||
| Знання мов | | |||
| Ім'я при народженні | Gabriel da Costa | |||
| Псевдонім | Uriel da Costa | |||
| Школа / Традиція | релігійна філософія · вільнодумство · раціоналізм | |||
| Основні інтереси | релігія · метафізика | |||
| Значні ідеї | смертність людської душі, природне походження душі | |||
| Вплинув | Спіноза | |||
| Літературний напрям | західна філософія | |||
| Історичний період | Філософія Нового часу | |||
| Рід | Curiel familyd | |||
|
| ||||
 Уріель Акоста у Вікісховищі | ||||
Акоста Уріель (або Габріель да Коста, Адам Ромес (лат. Acosta Uriel)) (1585, Порту, — 1640, Амстердам) — португальський філософ єврейського походження, раціоналіст, скептик, теологічний критик та вільнодумець.
Народився у сім'ї маранів (євреїв, які, як правило, під політичним тиском прийняли християнство), отримав католицьку освіту й виховання, але у 29-річному віці оголошує намір повернутися до юдаїзму як віри пращурів, для чого переїздить у Нідерланди, в яких панувала віротерпимість. У 1616 р. пише як послання венеціанським раввінам «Тези проти традиції», в яких виступає проти низки раввінських настанов, а зрештою і проти встановлення будь-яких нових релігійних законів після утвердження Мойсеєвих. За цю працю був підданий херему («малому» відлученню від общини). У 1624 р. публікує працю «Дослідження традиції фарисеїв у порівнянні з писаним законом та відповідь брехливому наклепнику Самуїлу да Сільва», в якій проголошує смертність людської душі, заперечуючи загробне життя, визначає смисл людського існування із земного. Душа, за Акостою — це «тваринні духи» у крові людини, вона має природне походження. За цю працю Акосту засуджено до офіційного відлучення від общини, усі книги знищено. У 1633 р. на прохання Акости відлучення знімають. Акоста по суті не відрікся від своїх ідей, за що у цьому ж році вдруге офіційно відлучено від общини. У 1640 р. відлучення знято, Акоста пройшов принизливий обряд каяття, після якого покінчив життя самогубством.
Акоста визнавав зверхність законів суспільства («законів людської природи») на основі природного розуму над релігійними, вроджений закон любові над ближнім є загальнолюдським і не залежить від релігійних настанов. Божество — це лише найвищий принцип, який закладений у природі. Висловив сумнів у божественному походженні Біблії, заперечував релігії Одкровення, які спотворили і замістили собою природну релігію. Ідеї Акости знайшли продовження у філософії Б. Спінози.
- «Тези проти традиції» (1616)
- «Дослідження традиції фарисеїв у порівнянні з писаним законом та відповідь брехливому наклепнику Самуїлу да Сільва» (1624)
- «Приклад людського життя» (1640, опубл. 1687)
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Акоста, Уріель // Велика українська енциклопедія, т. 1 / Упорядник д. і. н. Киридон А. М. — К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. — С. 520—521.
- Луппол И. Уриэль Дакоста // Дакоста Уриэль «О смертности души человеческой» и другие произведения. — М.: Издательство Академии Наук СССР, 1958.
- Gutzkow K. Uriel Acosta. Drama, 1846.
- Tradizione e illuminismo in Uriel da Costa. Fonti, temi, questioni dell'Exame das tradiçoẽs phariseas / ed. by O. Proietti e G. Licata [Atti del Convegno internazionale, Macerata 29-30 settembre 2015]. — Macerata: EUM, 2016
