Усенко Павло Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Усенко Павло Матвійович
Народився 10 (23) січня 1902
Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 4 липня 1975(1975-07-04) (73 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Діяльність письменник, журналіст
Мова творів українська
Партія КПРС
Нагороди
Орден Леніна — 1972Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1944Орден Вітчизняної війни II ступеня — 1945Орден Трудового Червоного Прапора — 1960
Орден Червоної Зірки  — 1943
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» — 1965Медаль «30 років перемоги у ВВВ» — 1975
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Премії Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1967

Павло́ Матві́йович Усе́нко (10 (23) січня 1902, Кобеляцький повіт, Російська імперія — 4 липня 1975(1975-07-04), Київ, Українська РСР, СРСР) — український поет, журналіст. Фундатор літературної організації «Молодняк».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 (23) січня 1902(19020123) року в селянській родині в селі Заочіпському Кобеляцького повіту, тепер зняте з обліку, територія Цибульківської сільської ради Царичанського райлону Дніпропетровської області. Після Жовтневого перевороту деякий час працював лектором-бібліотекарем у рідному Заочіпському, став членом сільського революційного комітету, потім — інструктором у відділі народної освіти в Кобеляках.

З 1923 року працював у Полтаві в губернському комітеті комсомолу, де він не тільки виконував функції комсомольського чиновника, а й працював у редакції газети «Червоний юнак». Тут він став одним з організаторів місцевої філії Спілки письменників «Плуг». На початку 1924 року спільно з редакцією газети «Червоний юнак» він переїхав до Харкова. Член ВКП(б) з 1925 року.

У 1926 році організував літературну організацію «Молодняк». На першому всеукраїнському з'їзді пролетарських письменників, який відбувся на початку 1927 року, його обрали до секретаріату Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. У 19291931 роках навчався в Харківському інституті червоної професури.

Брав участь в німецько-радянській війні. Всю війну пройшов військовим кореспондентом. Брав участь у обороні Києва, Харкова, Сталінграда, боях за Україну та Східну Європу.

Могила Павла Усенка

Жив у Києві. Помер 4 серпня 1975 року. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

Творчість[ред. | ред. код]

Друкуватися почав з 1922 року. Перша збірка типово комсомольської поезії «КСМ» (1925), як і низка наступних: «Поезії» (1932), «Лави ідуть КаеСеМові» (1933), «Лірика бою» (1934) тощо. За війни кілька збірок бойової тематики: «За Україну!» (1941), «Клянись!» (1942), «Весна», «З вогнищ боротьби» (1943); також низка повоєнних збірок у стилі соцреалізіму. «Твори», І—II (1963 і 1972).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, сімома іншими орденами, медалями. Лауреат Премії Ленінського комсомолу України імені Миколи Островського за 1967 рік.

Сім'я[ред. | ред. код]

Син — Віктор Павлович Усенко (нар. 1934), вчений-геолог[1]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка

У 1978 році у Києві, на будинку письменників Роліті по вулиці Леніна (тепер Богдана Хмельницького), 68, де мешкав поет у 19351975 роках, йому встановлено бронзову пам'ятну дошку (скульптор Н. М. Дерегус, архітектор В. М. Яценко)[2]. На честь Павла Усенка в 1976 році названо вулицю у Дніпровському районі Києва.

ЦК ЛКСМУ і видавництво «Молодь» в 1976 році встановило премію імені Павла Усенка за найкращі художні твори на комсомольську тематику.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]