Усик Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Усик Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Усик Олександр Олександрович
Прізвисько Кіт
Громадянство Україна Україна
Народився 17 січня 1987(1987-01-17) (30 років)
Сімферополь
Проживання Україна Сімферополь, АР Крим[1]
Вагова категорія Перша важка вага
(до 91 кг)
Стійка шульга
Зріст 190 см
Розмах рук 198 см
Промоутер K2 Promotions
Тренер Джеймс Алі Башир (2013—2017)
Анатолій Ломаченко (2017-т.ч.)[2]
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений майстер спорту України
Сайт a-usyk.com
Професійна кар'єра
Перший бій 9 листопада 2013
Останній бій 9 вeрeсня 2017
Пояс WBO (2016-нині)
Боїв 13
Перемог 13
Перемог нокаутом 11
Поразок 0
Нічиїх 0
Аматорська кар'єра
Боїв більше 300
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Олімпійські ігри
Золото Лондон 2012 до 91 кг
Чемпіонат світу з боксу
Золото 2011 Баку -91 кг
Бронза 2009 Мілан Важка вага
Чемпіонат Європи з боксу
Золото 2008 Ліверпуль -81 кг
Бронза 2006 Пловдів -75 кг

Олекса́ндр Олекса́ндрович У́сик (нар. 17 січня 1987(19870117), Сімферополь) — професійний український боксер. Чемпіон світу в першій важкій вазі за версією WBO, олімпійський чемпіон (2012), чемпіон світу (2011), чемпіон Європи (2008), багаторазовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту України. Олександр Усик у 2017 р. піднявся на першу сходинку рейтингу найкращих важковаговиків світу за версією авторитетного боксерського видання The Ring[3]

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Сімферополі, нині Україна (тоді, за радянським адмінподілом — Кримська область, Українська РСР, СРСР).

Батьки родом з півночі України: мати народилася в Чернігівській області (село Риботин Коропського району), а батько родом із Сумщи́ни. З дитинства Олександр відвідував школу сімферопольського футбольного клубу «Таврія», але футбольна кар'єра Олександра не склалася. В 15 років почав займатися боксом.[4]

Закінчив: школу № 34 в Сімферополі (тут навчався разом зі своєю майбутньою дружиною Катериною) та Львівський державний університет фізичної культури (потім — аспірант цього вишу).

Аматорська кар'єра[ред.ред. код]

У 2006 році взяв участь у чемпіонаті Європи з боксу, дійшов до півфіналу, в якому програв росіянину Матвію Коробову у ваговій категорії до 75 кг.

Потім Усик перейшов у напівважку вагову категорію і в 2008 році завоював в Болгарії Кубок Стренджа[en].

У лютому 2008 року був відправлений олімпійським комітетом у Розето-дельї-Абруцці, замінивши Дениса Пояцику. Там він переміг боксерів світового класу, азербайджанця Елчана Алізалде і британця Денні Прайса.

Узяв участь в Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні. У першому турі Олександр з легкістю переміг боксера з Китаю Юшана Нійаті (23:4), а в другому турі програв майбутньому срібному призеру, італійцеві Клементе Руссо (4:7). Після поразки на Олімпіаді Олександр спустився в напівважку вагу і виграв в 2008 році чемпіонаті Європи, потім знову перейшов у важку вагову категорію. Узяв срібну медаль на чемпіонаті Кубка Світу 2008 року.
 У 2009 році взяв участь у чемпіонаті світу з боксу. Завоював на ньому бронзову медаль, поступившись у півфіналі росіянину Єгору Мехонцеву.

У 2011 році на чемпіонаті світу переміг росіянина Артура Бетербієва і у фіналі боксера з Азербайджану Теймура Маммедова, завоювавши золоту медаль.

Олімпійські ігри 2012[ред.ред. код]

На Олімпійських іграх у Лондоні Олександр, який на той час уже став капітаном боксерської збірної України, був головним фаворитом. Золоту медаль виборов 11 серпня 2012 року, здобувши перемогу у фіналі над італійським боксером Клементе Руссо. Глядачам запам'ятався тим, що виходив на ринг у образі козака, а після фінального поєдинку танцював гопак.[5]

Результати поєдинків[ред.ред. код]
Етап Суперник Рахунок Відео
1/8 фіналу пройшов автоматично
1/4 фіналу Росія Артур Бетербієв 17:13 Logo of YouTube (2013-2015).svg
1/2 фіналу Болгарія Тервел Пулев 21:5 Logo of YouTube (2013-2015).svg
фінал Італія Клементе Руссо 14:11 Logo of YouTube (2013-2015).svg

Світова серія боксу[ред.ред. код]

Олександр Усик завоював усі можливі титули любительського боксу і у жовтні 2012 року офіційно заявив про завершення аматорської кар'єри та перехід у напівпрофесіональну лігу WSB, міжнародну боксерську асоціацію під егідою AIBA. Протягом сезону 2012—2013 рр. виступав за команду «Українські отамани». Загалом здобув 6 перемог (з них 2 достроково) та жодного разу не програв, таким чином зайняв 1 місце в індивідуальному рейтингу боксерів WSB у важкій вазі.[6]

Результати поєдинків WSB[ред.ред. код]
Результат Команда Суперник Спосіб Дата Місце Примітки Відео
Перемога Велика Британія «British Lionhearts» Велика Британія Вейн Фа WP (3:0) 11 січня 2013 Київ Logo of YouTube (2013-2015).svg
Перемога Німеччина «German Eagles» Німеччина Ерік Бречлін TKO 1 лютого 2013 Київ Logo of YouTube (2013-2015).svg
Перемога Велика Британія «British Lionhearts» Велика Британія Джозеф Джойс WP (3:0) 1 березня 2013 Лондон Logo of YouTube (2013-2015).svg
Перемога Азербайджан «Azerbaijan Baku Fires» Азербайджан Магомедрасул Меджидов WP (3:0) 22 березня 2013 Київ Чвертьфінал Logo of YouTube (2013-2015).svg
Перемога Італія «D&G Italia Thunder» Італія Маттео Модуньо TKO 13 квітня 2013 Італія Півфінал Logo of YouTube (2013-2015).svg
Перемога Казахстан «Astana Arlans» Румунія Міхай Ністор WP (3:0) 10 травня 2013 Астана Фінал Logo of YouTube (2013-2015).svg

Професійна кар'єра[ред.ред. код]

25 вересня 2013 року Олександр Усик підписав контракт з промоутерською компанією «K2 Promotions» і вже 9 листопада провів свій перший бій на професійному ринзі у першій важкій вазі (вагова категорія «до 91 кг»). Тренером Олександра став американець Джеймс Алі Башир, який працює в команді Володимира Кличка.[7]

За словами промоутера Олександра Красюка, метою Усика є побити рекорд легендарного Евандера Холіфілда, який став чемпіоном світу в першій важкій вазі у своєму 12-му поєдинку на професійному ринзі.[8]

9 листопада 2013 року відбувся дебютний поєдинок Усика в якому він нокаутував чотириразового чемпіона Мексики Феліпе Ромеро. У першому раунді Усик впевнено пару раз перевірив суперника, добре влучивши йому в голову. Другий раунд знову пройшов за переваги українського боксера. У п'ятому раунді все закінчилося — після чіткого удару зліва в щелепу тренер мексиканця викинув рушник.

14 грудня 2013 року Усик провів поєдинок з колумбійцем Епіфаніо Мендосою. До цього поєдинку на рахунку Мендози було 34 перемоги і 1 нічия в 50 поєдинках (в тому числі 30 — нокаутом). Втім, досвід Мендози не допоміг йому вистояти в бою з Олександром Усиком. Боксер в другій і третій трихвилинці відправляв Мендозу в нокдаун. А в четвертому раунді, після серії успішних ударів Усика, рефері бою зупинив поєдинок.

Третій бій Олександр провів 26 квітня 2014 року за межами України. У Німеччині, в андеркарті бою Володимира Кличка з Алексом Леапаї, Усик нокаутував у третьому раунді німця ганського походження Бена Нсафоа. Суперник Олександра Усика протримався всього два повних раунди. У третьому раунді Олександр Усик спочатку відправив опонента в нокдаун, а потім точним ударом в щелепу уклав Бена на настил.

У четвертому бою, який пройшов в Одесі 31 травня 2014 року, Олександр нокаутував дворазового чемпіона Аргентини Сезара Девіда Кренса. У 3-му раунді Усик відправив Кренса в нокдаун. Поєдинок завершився в 4-му раунді перемогою українського боксера.

Завоювання і захист WBO Inter-Continental[ред.ред. код]

4 жовтня 2014 року Олександр провів свій перший титульний бій на арені Львів за вакантний пояс інтерконтинентального чемпіона WBO, в якому переміг південноафриканця Деніела Брюера важким нокаутом у 7 раунді[9].

13 грудня 2014 року Усик вийшов на ринг з найбільш сильним суперником у своїй кар'єрі до цього моменту, південноафриканцем, Дені Вентером. Дені чинив гідний опір і навіть виграв кілька раундів в першій половині бою. З п'ятого раунду, Усик почав вицілювати Вентера, і переконливо брав кінцівки в кожному з наступних раундів. Дені успішно відновлювався за перерву, і так тривало до дев'ятого раунду, в якому Усик багатоударною комбінацією відправив Вентера в нокаут.

Бій з Андрієм Князєвим зібрав аудиторію у 3,6 млн телеглядачів

Для того, щоб стати офіційним претендентом на бій за титул чемпіона світу за версією WBO, Олександру потрібно перемагати боксерів з топ-рейтингу цієї організації. Вибір промоутерів припав на росіянина Андрія Князева, який займав 15-ту позицію у рейтингу WBO, та є володарем поясу WBO Oriental. Бій відбувся 18 квітня 2015 року у Палаці спорту. Упродовж усього поєдинку Усик домінував у рингу, завдаючи точних ударів та не зустрівши серйозного опору. Вже в 3-му раунді у росіянина пішла носом кров, а в 6-му він зазнав незначного розсічення під оком. У 8-му раунді після тривалої серії ударів рефері зупинив бій, таким чином Олександр Усик здобув сьому дострокову перемогу.[10] Бій Усика з Князєвим став найбільш рейтинговою спортивною подією в Україні від початку року — його аудиторія склала 3,6 млн телеглядачів.[11]

У липні було оголошено про бій Усика із південноафриканцем Джонні Мюллером,[12] який того ж місяця займав 15-ту позицію у рейтингу WBO.[13] 29 серпня Олександр одержав впевнену перемогу над Мюллером, утретє захистивши пояс WBO.

У вересні 2015 Олександр Усик піднявся на першу сходинку рейтингу WBO серед боксерів першої важкої ваги[14].

На двадцять восьмому конгресі всесвітньої боксерської організації (WBO), що проходив у жовтні 2015 в Орландо, Олександру Усику було присвоєно звання Інтерконтинентального боксера року[15].

У листопаді 2015 було оголошено, що наступний захист титулу інтерконтинентального чемпіона Олександр проведе проти кубинця Педро Родрігеса, на рахунку якого 22 перемоги (19 нокаутом) і 1 поразка[16]. 12 грудня 2015 року Усик нокаутував кубинця у сьомому раунді.

30 березня 2016 року стало відомо що на одному з спарингів під час підготовки до бою проти британця Стівена Сіммонса[en] Олександр отримав травму ноги. Бій запланований на 23 квітня 2016 року скасовано.

Чемпіонський бій з Кшиштофом Гловацьким[ред.ред. код]

17 вересня 2016 року в Гданську Олександр Усик провів свій десятий бій на професійному ринзі за титул чемпіона світу за версією WBO проти діючого на той момент чемпіона у першій важкій вазі, поляка Кшиштофа Гловацького. Велику частину бою Гловацький йшов вперед, намагаючись чинити тиск на претендента. Усик працював на контратаках і намагався не вплутуватися в «рубку». Поляк збільшував темп бою від раунду до раунду, але зловити і замкнути суперника біля канатів не виходило. Український спортсмен добре зустрічав опонента джебом, а від атак чемпіона відходив на ногах. В цілому, Усик був помітно швидше і точніше. Поєдинок тривав усі 12 раундів. Судді одноголосно віддали перемогу Олександру. Офіційний рахунок: 119—109 і 117—111 (двічі).[17] Усик побив рекорд американця Евандера Холіфілда, ставши чемпіоном світу в першій важкій вазі в 10-му поєдинку на професійному ринзі (Холіфілд став чемпіоном в 1986-му році в своєму 12-му поєдинку).

Усик vs. Мчуну[ред.ред. код]

17 грудня 2016 року в американському Інглвуді (штат Каліфорнія) відбувся бій за титул чемпіона світу у першій важкій вазі за версією WBO проти 28-річного південноафриканського боксера Табісо Мчуну. Бій відбувся в андерарті поєдинка Бернард Гопкінс-Джо Сміт-молодший[en]. У дев'ятому раунді Олександр Усик нокаутував претендента та захистив свій титул чемпіона світу за версією WBO у важкій вазі (до 90,7 кг). [18] Перед боєм Усик говорив про своє бажання битися з іншими чемпіонами в першій важкій вазі, а також про поєдинок в важкій вазі з Ентоні Джошуа.

Усик vs. Хантер[ред.ред. код]

K2 Promotions заявили, що Усик повернеться на ринг в квітні 2017. Бій спочатку був запланований в андеркарті Геннадій Головкін-Даніель Джейкобс HBO PPV в березені на Медісон-сквер-гарден. Але так як Роман Гонсалес і Карлос Куадрас[en] опублікували окремі бої і не стали битися один з одним, Олександра було знято з вечора боксу Головкін vs. Джейкобс. 12 лютого 2017 Усик оголосив, що його більше не тренуватиме Джеймс Алі Башир, а змінить його Анатолій Ломаченко (батько і тренер Василя Ломаченко). Пізніше Боб Арум анонсував, що наступний захист титула WBO Усик проведе з американцем Майклом Хантером, який відбудеться 8 квітня 2017 в MGM National Harbor, Оксон Хілл[en] Меріленд. Крім Усика в ринг вийдуть чемпіон світу за версією WBO в напівлегкій вазі Василь Ломаченко та Олександр Гвоздик який володіє поясом NABF в напівважкій вазі.

World Boxing Super Series[ред.ред. код]

На 26 серпня 2017 року в Одесі був запланований третій захист титулу Олександра Усика, але невдовзі з'явилася інформація про заснування турніру у першій важкій вазі — World Boxing Super Series (укр. Всесвітня боксерська супер серія). Команда Усика віддала перевагу цьому турніру. Заявки на участь, у котрому, окрім Усика, подали ще два діючих чемпіона світу (Мурат Гасієв, Майріс Брієдіс) та інши топ-боксери девізіону.

Усик vs. Хук[ред.ред. код]

9 вересня 2017 року в Берліні відбувся чвертьфінальний поєдинок турніру World Boxing Super Series, в якому Олександр Усик зустрівся з екс-чемпіоном світу, німцем боснійського походження Марко Хуком.

З перших раундів Олександр Усик контролював хід бою, регулярно атакуючи Марко Хука двійками, але той показав хорошу стійкість і тримав всі пропущені удари, небезпечно контратакуючи. І все ж Усик був набагато швидшим, більш технічнішим, виграючи раунд за раундом. Хуку нічого не залишалося, крім як брудно боксувати, але Усик був готовий до цього. Рефері неодноразово робив попередження Хуку, один раз знявши з нього очко за удар по потилиці, коли Усик послизнувся у 8-му раунді. В останніх раундах перевага Олександра була незаперечною і все закінчилося в десятому раунді, коли після тривалої атаки Усика, під час якої Хук стояв біля канатів і приймав удари, бій зупинив рефері. Підсумок — перемога Олександра Усика технічним нокаутом в десятому раунді. Таким чином, Олександр Усик зберіг свій пояс чемпіона світу за версією WBO і вийшов до півфіналу Всесвітньої боксерської суперсерії.

Усик vs. Брієдіс[ред.ред. код]

В півфіналі WBSS Усик (WBO) зустрінетсья з латвійцем Майрісом Брієдісом (WBC; 23-0, 18 KO) в обєднувальному поєдинку. Згідно розкладу турніра поєдинок може відбутися 20 січня 2018 в Берліні, хоча K2 Promotions не робили офіційної заяви. Брієдіс хоче провести поєдинок в Ризі, Латвія. Також місцем проведення бою може стати Київ.

Таблиця боїв[ред.ред. код]

13 Перемог (11 нокаутом, 2 за рішення суддів), 0 Поразок (0 нокаутом, 0 за рішення суддів)
Результат Рекорд Суперник П-П-Н[19] Останні 6 боїв[20] Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки
N/A N/A Латвія Майріс Брієдіс 23-0                               N/A - (12) N/A 27 січня 2018 Латвія Arena Riga, Рига 4-ий захист WBO та бій за WBC у першій важкій вазі;
WBSS: півфінал
Перемога 13-0 Німеччина Марко Хук 40-4-1                               TKO 10(12) 2:18 9 вересня 2017 Німеччина Палац спорту ім. Шмелінга, Берлін, Німеччина 3-ій захист WBO у першій важкій вазі;
WBSS: чвертьфінал
Перемога 12-0 США Майкл Хантер 12-0                               UD 12 8 квітня 2017 США MGM National Harbor, Оксон Хілл[en] Меріленд 2-ий захист титулу чемпіона WBO у першій важкій вазі
Перемога 11-0 Південно-Африканська Республіка Табісо Мчуну 17-2-0                               TKO 9(12) 1:53 17 грудня 2016 США Інглвуд, Каліфорнія, США 1-ий захист титулу чемпіона WBO у першій важкій вазі.
Перемога 10-0 Польща Кшиштоф Гловацький 26-0-0                               UD 12 17 вересня 2016 Польща Ergo Arena, Ґданськ Бій за титул чемпіона світу за версією WBO (2-ий захист Гловацького) у першій важкій вазі.
Перемога 9-0 Куба Педро Родрігес 22-1-0                               TKO 7(12) 0:48 12 грудня 2015 Україна Палац спорту, Київ 4-ий захист пояса інтерконтинентального чемпіона WBO у першій важкій вазі.
Перемога 8-0 ПАР Джонні Мюллер 19-4-2                               ТКО 3 (12) 2:59 29 серпня 2015 Україна Палац спорту, Київ 3-ий захист пояса інтерконтинентального чемпіона WBO у першій важкій вазі.
Перемога 7-0 Росія Андрій Князєв 11-1-0                               ТКО 8 (10) 2:24 18 квітня 2015 Україна Палац спорту, Київ 2-ий захист пояса інтерконтинентального чемпіона WBO у першій важкій вазі.
Перемога 6-0 ПАР Дені Вентер 19-6-0                               ТКО 9 (10) 2:29 13 грудня 2014 Україна Палац спорту, Київ 1-ий захист пояса інтерконтинентального чемпіона WBO у першій важкій вазі.
Перемога 5-0 ПАР Деніел Брюер 24-5-1                               ТКО 7 (10) 2:55 4 жовтня 2014 Україна Арена Львів, Львів Бій за вакантний пояс інтерконтинентального чемпіона WBO у першій важкій вазі.
Перемога 4-0 Аргентина Сезар Давид Кренс 21-8-0                               KO 4 (8) 2:19 31 травня 2014 Україна Палац спорту, Одеса Сезар у нокдауні у 3-му раунді
Перемога 3-0 Німеччина Бен Нсафоа[pl] 15-9-2                               KO 3 (6) 1:43 26 квітня 2014 Німеччина König Pilsener Arena, Оберхаузен Перший професійний бій закордоном, в андеркатрі бою Володимир Кличко — Алекс Леапаї
Перемога 2-0 Колумбія Епіфаніо Мендоза 34-15-1                               TKO 4 (6) 2:10 14 грудня 2013 Україна ТРЦ «Термінал», Бровари Мендоса у нокдауні у 2-му і 3-му раундах
Перемога 1-0 Мексика Феліпе Ромеро[pl] 16-7-1                               TKO 5 (6) 1:36 9 листопада 2013 Україна Палац спорту, Київ Дебют в профі-рингу

Графічне представлення[ред.ред. код]

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

Професійні[ред.ред. код]

  • 2016 — Boxbelt Heavychamp.png Чемпіон світу за версією WBO у важкій вазі (до 90,72 кг)

Професійні регіональні[ред.ред. код]

  • 2014 —2016 Boxbelt Heavychamp.png Інтерконтинентальний чемпіон за версією WBO у важкій вазі (до 90,72 кг)

Напівпрофесійні[ред.ред. код]

Міжнародні аматорські[ред.ред. код]

Регіональні аматорські[ред.ред. код]

Нагороди[ред.ред. код]

  • Орден «За заслуги» II ст. (15 серпня 2012) — за досягнення високих спортивних результатів на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні, виявлені самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України.[21]
  • Орден «За заслуги» III ст. (12 жовтня 2011) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного спорту, досягнення високих результатів, зміцнення міжнародного авторитету України.[22]
  • «Найкращий спортсмен України, 2012» — за результатами опитування на сайті Sport.ua.[23]

Почесні звання[ред.ред. код]

Критика[ред.ред. код]

19 квітня 2015 року, після бою з росіянином Андрієм Князєвим, керівник Кримського відділення партії «Справедлива Росія» Олександр Юрьєв назвав Усика «баламутом» та закликав притягнути його до відповідальності за проукраїнську позицію щодо ситуації в Криму.[25][26]

8 липня 2016 року на прес-конференції зі своїм майбутнім суперником, чемпіоном світу за версією Всесвітньої боксерської організації Кшиштофом Гловацьким на запитання, чи Крим це Україна Усик відповів: «Крим — це Крим».[27]

Згодом, під час тренування збірної України з боксу на Олімпійській базі в Конча-Заспі, Усик назвав український та російський — одним «слов'янським» народом. Усик заявив: «У Криму за мене вболівають, по всій Росії у мене дуже багато шанувальників. У принципі, я не поділяю наші народи, бо ми — слов'яни. Давайте так і будемо говорити — слов'яни».[28]

Особисте життя[ред.ред. код]

Сімейний стан: одружений, дружина — Катерина. Виховує трьох дітей — Єлизавету, Кирила та Михайла.

Родина Олександра Усика відома своїми проросійськими поглядами. Мати Усика в 2014 році прийняла громадянство Росії. Громадянство РФ (російське свідоцтво про народження) має також молодший син боксера Михайло.

Вболіває за футбольні клуби Таврія та Динамо.

Має багато татуювань. Перше зробив після чемпіонату України у 2007 році. Набив воїна-спартанця на лівому плечі. Олімпійські кільця на правому передпліччі з'явилися в 2008-му після Олімпіади в Пекіні. На правому плечі — тату з гербом України і образами, на лівому передпліччі — олімпійські кільця на фоні України, на лівій лопатці — Архангел, на правому та лівому біцепсі — імена дітей.

Підтримує дружні стосунки з Василем Ломаченком, Денисом Берінчиком та іншими відомими боксерами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Боксер-олимпиец Александр Усик отказывается переезжать из Крыма в Киев — KP.UA
  2. Усик звільнив тренера, з яким прийшов до титулу чемпіона світу — boxingnews.com.ua
  3. О.Усик очолив світовий рейтинг боксерів важкої вагової категорії
  4. Олександр Усик — український козак, що завоював Лондон, tochka.net
  5. Гопак украинских боксеров в Лондоне, youtube.com
  6. USYK Oleksandr Profile
  7. Тренер Кличко: Надеюсь пройти с Усиком весь путь до титула чемпиона мира, «Корреспондент.net»
  8. Мета Усика — перевершити легендарного Евандера Холіфілда, Boxing News — Новини боксу.
  9. Усик нокаутував Брюера в першому титульному бою в кар'єрі // УНІАН, 4 жовтня 2014
  10. Олександр Усик — Андрій Князєв, gazeta.ua.
  11. Бій Усик — Князєв подивилися 3,6 млн телеглядачів // LB.ua, 20.04.2015.
  12. Стал известен следующий соперник Александра Усика // bigmir.net, 13.07.2015.
  13. WBO Rankings (англ.)
  14. Александр Усик поднялся на первую строчку рейтинга WBO // «Boxing News — новости бокса.» 18.09.2015
  15. Усик отримав звання інтерконтинентального бійця року // «Укрінформ» 28.10.2015
  16. Олександр Усик зустрінеться з кубинським нокаутером // Корреспондент, 14 листопада 2015
  17. Кшиштоф Гловацький — Олександр Усик. Чемпіонський бій. Усик відбирає пояс в Гловацького // Gazeta.ua. 17 вересня 2016
  18. Олександр Усик успішно захистив чемпіонський титул. http://gazeta.ua/. 
  19. Перемог-Поразок-Нічиїх
  20. Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Oleksandr Usyk, BoxRec.
  21. Указ Президента України від 15 серпня 2012 року № 474/2012 «Про відзначення державними нагородами України»
  22. Указ Президента України від 12 жовтня 2011 року № 978/2011 «Про відзначення державними нагородами України»
  23. Александр Усик — Лучший спортсмен Украины | Sport.ua.
  24. [1]
  25. В Крыму хотят запретить Александру Усику въезд на полуостров, ЗАТ «Сегодня Мультимедиа».
  26. Александр Юрьев, facebook.com.
  27. [2]
  28. Усик назвав українців і росіян одним народом. espreso.tv. Процитовано 2016-09-20. 

Посилання[ред.ред. код]


Спортивні позиції
Регіональні титули
Попередник:
Новий титул
WBO International interim в першій важкій вазі
4 жовтня 2014 - грудень 2014
Наступник:
Вакантний
Попередник:
Вакантний
Кшиштоф Гловацький
WBO International в першій важкій вазі
грудень 2014 - 17 вересеня 2016
Наступник:
Вакантний
Імре Селло
Міжнародні титули
Попередник:
Кшиштоф Гловацький
WBO в першій важкій вазі
17 вересня 2016 - нині
Наступник:
17 вересня 2016 - нині