Успенська церква (Марківці)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Церква
Успенська церква
церква Успіння Пресвятої Богородиці
Країна Україна Україна
Місто Марківці (Чернігівська область)
Тип будівлі церква
Архітектурний стиль невідомо
Перша згадка 1769
Дата будівництва 1910-ті
Стан згоріла 13 вересня 1943 року

Успенська церква — втрачена пам'ятка дерев'яної архітектури, яка була розташована в Марківцях Бобровицького району Чернігівської області.

Історія[ред.ред. код]

Першу церкву Успіння Пресвятої Богородиці в Марківцях було збудовано у другій половині XVIII століття. Роботи просувалися повільно, 1769 року власник села Семен Катеринич навіть був змушений звернутися з проханням по допомогу до намісника Києво-Печерської Лаври:

К достройкѣ мало недостроенной в деревнѣ Марковцяхъ вновъ церквы [Успенія] Пресвятія Б[огоро]д[и]цы на шалевницѣ, звоницю и прочое нужно потрѣбно лутичного соснового дерева, которого в здешних местахъ взять нѣгде. Кромѣ жъ того недостаетъ четирехъ книгъ до круга церковнаго, якото: Октоиха, Трафолоя и двохъ Триодь: Постной и Цвѣтной, и купить уже нѣзачто. И для того принял я дерзновение и писал к его высокопреподобію гспдну отцу архимандриту с прошеніемъ не можно ли какъ тѣ четире книгѣ от святія Лавры приказать выдать, такь и деревъ с пня лутицъ пятдесятъ вырубить дозволить в пущѣ Сорокошицкой и о том кому надлежитъ дать предложеніе.

Прохання було задоволено, й нарешті 1775 року церкву було освячено.

Число парафіян із часом зростало: так, 1770 року до парафії відносилося 807 людей, 1790 року — 864, 1810 — 937, 1830 — 1060, 1850 — 1180, 1860 — 1350 парафіян.[1]

1825 року пономарем, а згодом і дяком у церкві села був дід Павла Тичини[2] — Тимофій Михайлович Тичина, син Михайла Степановича 1750 року народження, диякона Ядлівки[3].

1864 року Чернігівська єпархія дозволила перелити розбитий церковний дзвін та збільшити його вагу до 25 пудів.[4]

1866 року при Успенському храмі було відкрито церковно-парафіяльне піклування.[5]

1876 року було затверджено розподіл парафій та священнослужителів по них. Так, Марківецько — Рудьківська парафія об'єднувала Успенську церкву Марківців та Миколаївську церкву сусідньої Рудьківки. Настоятель — священик Федот Раєвський, помічник його — священик Симеон Нещерет, 1-й виконувач посади псаломщика — Іван Римаревський, 2-й в. п. псаломщика — Василь Ножевський та 3-й в. п. псаломщика — Стефан Облакевич. Поза штатом — пономар села Марковець Федір Плавський[6].

Настоятелі храму:

  • Симеон Нещерет(ов) (? — 1872 — 1877 — ?)[7][8].
  • Іван Померанцев (? — 1894 — ?)[9].
  • Василь Попов (? — 1904)[10].
  • Іван Коренєв (1904 — ?)[10].
  • Олексій Архангельський (1908 — 1909)[11].
  • І. Андрієвський (1909 — 1910 — ?)[12].

1900 року для церкви було придбано новий напрестольний хрест та поновлено Євангеліє.

Протягом 1-ї половини 1910-х років стару Успенську церкву було розібрано і замість неї зведено нову, також дерев'яну. Вона стояла в самому центрі Марківців — там, де зараз у селі є меморіал загиблим воїнам Великої Вітчизняної війни.

Протягом 1920-х років у Марківцях діяла громада УАПЦ.

Церква не була знищена у 1930-х роках, однак була спалена відступаючими німецькими військами 13 вересня 1943 року.

Після війни у селі не було православної громади.

Сучасні храми[ред.ред. код]

У 1990-х роках утворилися дві парафії Успіння Пресвятої Богородиці — УПЦ КП та УПЦ (МП). Обидва храми розташовані неподалік від того місця, де стояла стара Успенська церква.

Храм УПЦ КП було відкрито 1996 року навпроти обеліску у приміщенні старого магазину, яке приходило з роками в занепад. Першим настоятелем став отець Богдан Нікольський. Другим — Михайло Аренич, потім службу Божу правив Мирослав Портатус, а за ним настоятелями цього храму були Валерій Безуглий, отець Іван. З 2008 року настоятелем є отець Василь Бабець.

Парафію УПЦ (МП) було започатковано 1997 року в хаті на Хуторі. Будівництво храму навпроти школи тривало довгі роки. Першим настоятелем став отець Олександр, а після нього Богослужіння проводив отець Іван. На даний час настоятелем цього храму є отець Богдан Кушнірчук[13].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 285. http://markivci.ho.ua/img/other/Eparchy-Kozelets-other-s.jpg http://otkudarodom.com.ua/Kozelec_yezd.html
  2. ДАК. Ф. 153. Оп. 5. Спр. 8080, с. 13, 13зв.
  3. Круглик, 2013, с. 23.
  4. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1864. — С. 158 (№ 14, 15 іюля).
  5. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1866. — С. 273 (№ 15, 1 августа).
  6. Распределение наличных священно-церковно-служителей Черниговской епархии на штатные места, согласно Высочайше утвержденному 17 января 1876 года расписанию приходов и причтов сей епархии.
  7. Черниговскія Епархіальныя извѣстія: (подшивка). — 1874. — С. 106 (№ 6, 15 марта).
  8. Губернскія и уѣздныя учрежденія Черниговской губерниі. Памятная книжка на 1878 годъ. 1878. — С. 74.
  9. Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1894. — С. 40.
  10. а б Черниговскія Епархіальныя извѣстія. 1904. Часть оффиціальная. — c. 555, 720, 809, 840, 559, 715, 900, 629—630.
  11. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1909 года. — Приложение к докладу № 142. — С. 26–27.
  12. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1910 года. — Приложение к докладу № 22, С. 113–114.
  13. Круглик, 2013, с. 141–143.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]