Успенський Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Успенський
рос. Александр Иванович Успенский
Uspenski alexandr ivanovich.jpg
Ім'я при народженні Олександр Іванович Успенський
Народився 27 лютого 1902(1902-02-27)
село Верхній Суходіл Алексінського повіту Тульської губернії
Помер 27 січня 1940(1940-01-27) (37 років)
місто Москва
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність державний діяч, політик
Посада депутат Верховної Ради УРСР[d]
Військове звання комісар державної безпеки 3-го рангу
Партія ВКП(б)
Нагороди
Орден Леніна — 1937Орден Червоного Прапора  — 1930Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» — 1938
Почесний ювілейний знак «ВЧК-ГПУ» (V)Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)

Олександр Іванович Успенський (27 лютого 1902(19020227), село Верхній Суходіл Алексінського повіту Тульської губернії — розстріляний 27 січня 1940, місто Москва)— радянський державний діяч, народний комісар внутрішніх справ УРСР. Член ЦК КП(б)У в червні — грудні 1938 р. Член Політичного бюро ЦК КП(б)У в червні — листопаді 1938 р. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині лісового сторожа (за іншою версією — в родині дрібного торговця – особи духовного звання). У 1910—1912 роках — учень початкового училища у Верхньому Суходолі. У 1913—1915 роках — учень Тульського двохкласного училища. У 1915—1917 роках — учень Тульського духовного училища (закінчив 2 класи).

До 1917 року працював у приватному магазині в Тулі. У 1917 році повернувся до рідного села.

З лютого 1918 по травень 1919 року — секретар Суходольського волосного комітету бідноти, завідувач відділу друку у Алексінському повіті Тульської губернії.

З травня 1919 по серпень 1920 року — начальник Алексінської районної міліції Тульської губернії.

У серпні 1920 року перейшов на роботу в органи ВЧК— ОДПУ. У серпні 1920 — лютому 1922 року — секретний уповноважений, уповноважений, начальника інформації політбюро ЧК Алексінського повіту Тульської губернії.

Член РКП(б) з вересня 1920 року.

У лютому 1922 — вересні 1923 року — уповноважений Тульського губернського відділу ДПУ по Алексінському повіту.

У вересні 1923 — березні 1927 року — начальник економічного відділу Тульського губернського відділу ДПУ.

У березні 1927 — серпні 1931 року — начальник економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Уралу в місті Свердловську (тепер Єкатеринбурзі).

У вересні 1931 — травні 1933 року — начальник економічного відділу Повноважного представництва ОДПУ по Московській області. Одночасно у листопаді 1932 — травні 1933 року — помічник повноважного представника ОДПУ по Московській області.

У травні 1933 — липні 1934 року — заступник повноважного представника ОДПУ по Московській області. У липні 1934 — лютому 1935 року — заступник начальника УНКВС по Московській області.

У лютому 1935 — лютому 1936 року — заступник коменданта Московського Кремля з внутрішньої охорони.

У лютому 1936 — березні 1937 року — заступник начальника УНКВС по Західно-Сибірському краю (місто Новосибірськ).

16 березня 1937 — 25 січня 1938 року — начальник УНКВС по Оренбурзькій області РРФСР.

25 січня 1938 — 14 листопада 1938 року — народний комісар внутрішніх справ УРСР. (До виконання обов'язків приступив 27 січня 1938 р.) Підписував смерні вироки по сфабрикованим справам: Польської військової організації, «Молодої генерації» та інших.

26 червня 1938 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання від Славутської виборчої округи Кам'янець-Подільської області.

14 листопада 1938 року, побоюючись арешту, імітував самогубство, лишивши записку "Прощайте всі мої добрі товариші! Труп мій шукайте, якщо він потрібен, в Дніпрі. Так вірніше - застрелитися і у воду... без осічки. Люшковим не був ніколи! Успенський" та перейшов на нелегальне становище. 15 квітня 1939 року був заарештований у місті Міасі Челябінської області. 27 січня 1940 році Військовою Колегією Верховного Суду засуджений до страти. Розстріляний у Москві. В кримінальній справі Успенського  зберігається дві дати страти 28 січня 1940 р. і 26 лютого 1940 р. Не реабілітований.

  • старший майор державної безпеки (29.11.1935)
  • комісар державної безпеки 3-го рангу (25.01.1938)

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Леніна (2.07.1937)
  • орден Червоного Прапора (3.04.1930, № 21217/20217)
  • медаль «ХХ років РСЧА» (22.02.1938)
  • знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ (V)» (30.01.1930, № 435)
  • знак «Почесний працівник ВЧК—ГПУ (ХV)» (4.02.1933)


Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Шаповал Ю. І., Пристайко В. І., Золотарьов В. А. ЧК — ГПУ — НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К. : Абрис, 1997. — С. 361—362. — ISBN 966-531-017-8.
  • Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД 1934—1941. — М. : Звенья, 1999 — С. 416-417. — ISBN 5-7870-0032-3.
  • Золотарьов В. А. Олександр Успенський: особа, час, оточення. — Харків : Фоліо, 2004. — 366 с. — ISBN 966-03-2468-5.
  • Золотарьов В. Фаворит Єжова: сторінки біографії наркома внутрішніх справ УРСР О. І. Успенського // Політичні репресії в Українській РСР: дослідницькі рефлекси та інтерпретації. До 75-річчя «Великого терору» в СРСР. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. м. Київ. 15 березня 2012 р. — К. : Інститут історії України НАН України, 2013. —   С. 164—187. — ISBN 978-966-02-6887-6.
  • Бажан О., Золотарьов В. Олександр Успенський: «Я вважаю себе учнем Миколи Івановича Єжова» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2014. — № 1. — С. 344–398.
  • Золотарев В. А., Степкин В. П. ЧК-ГПУ-НКВД в Донбассе: люди и документы. 1919—1941. — Донецк : Алекс, 2010. — С. 69–70. — ISBN 978-966-8242-77-9.
  • Чисніков Володимир. Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918—1953). Київ
  • Шаповал Юрій. Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934—1941. Справочник. М. : Звенья, 1999. — 504 с.)
  • Лисюк Юрій, Чисніков Володимир. Керівники органів Державної безпеки Радянської України (1953—1991). Київ.
  • Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.