Успенський собор (Чернігів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Успенський собор
Chernihiw Elecky dp1.jpg
51°29′07″ пн. ш. 31°17′43″ сх. д. / 51.4853833° пн. ш. 31.2954167° сх. д. / 51.4853833; 31.2954167Координати: 51°29′07″ пн. ш. 31°17′43″ сх. д. / 51.4853833° пн. ш. 31.2954167° сх. д. / 51.4853833; 31.2954167
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаЧернігів
Кін. будівництва II пол. XII століття
Стиль візантійський, українське бароко
Належність УПЦ МП
Успенський собор (Чернігів). Карта розташування: Україна
Успенський собор (Чернігів)
Успенський собор (Чернігів) (Україна)
Успенський собор у Вікісховищі?

Успе́нський собо́рправославний собор в Україні, в Чернігові. Головний храм Єлецького монастиря. Пам'ятник мурованої монументальної архітектури XII століття. Споруджений у 2-й половині XII століття[1]. Будувався за зразком однойменного храму Печерського монастиря в Києві. Сучасного вигляду набув після капітальної реставрації за головування архімандрита Йоаникія Ґалятовського. Тринефний, триапсидний, шестистовпний храм, хрестово-купольний за планом. Наразі — чотирибанний. Офіційна назва — Собо́р Успі́ння Пресвято́ї Богоро́диці.

Історія[ред. | ред. код]

Це один з перших давньоруських храмів, при будівництві якого було застосовано рівношарову кладку. Відмінність від київського храму в тому, що з трьох сторін були споруджені невеликі притвори, а у південно-західному куті була влаштована капличка з апсидою, імовірно хрещальня. Інтер'єр прикрашали керамічні та шиферні плитки, вітражі та фрески. Фресковий живопис XII століття вирізнявся високохудожньою майстерністю, але до сьогодні зберігся лише фрагментарно (приблизно 250 m²). Проектувався і будувався як однокупольний храм.

У 1239 році був частково зруйнований ординцями.

Відновлений у 1445-1499 роках. У 1642[1] (1611[2]) році в результаті пожежі в соборі обвалились склепіння. Іоаникій Галятовський пише про це так:

«Тогда верхи мурованные над хором и по бокам упали, на остаток и великий верх мурованный в засклепеню ся проламал и упал, и учинил грамот великий, который по всем Чернигове люди чули»[1]

У 1635-1649 роках відремонтований монастир разом з храмом належав Греко-католицькій церкві. Можливо саме тут у 1646 році Кирило (Транквіліон) Ставровецький надрукував першу в Чернігові книгу «Перло многоценноє».

Після Хмельниччини захоплений православними. Собор було капітально перебудовано за архімандрита Іоаникія Галятовського у 1668-1670 роках. Формування монастирського архітектурного ансамблю завершилось у XVII-XVIII століттях і комплекс набув рис українського бароко.

У 1698 році на замовлення Ю. Я. Лизогуба до південного боку собору було прибудовано усипальницю для Я. К. Лизогуба (після освячення 1701 року отримала назву церква Св. Якова).

Собор було прикрашено триярусним позолоченим різьбленим іконостасом, створеним на кошти ктитора монастиря В. А. Дуніна-Борковського у 70-80-х роках XVII ст. (не зберігся).

Під час Німецько-радянської війни собор був спалений. Впродовж 1956-1960 років велись роботи по його дослідженню та реставрації.

Нині є діючим храмом УПЦ МП.

Некрополь[ред. | ред. код]

У храмі поховано Іоаникія Галятовського (1688), Л. А. Полуботка (1695). Деякий час у соборі покоївся В. А. Дунін-Борковський (1702; далі, імовірно, труну перепоховали у бобровицькому маєтку полковника, де могила була знищена повінню. До 1920-х років у соборі зберігалась надгробна плита з епітафією, складеною Іоанном Максимовичем[3]).

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Логвин Г. Н. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. — М.: Искусство, 1980. — С.85-97
  2. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: УРЕ, 1990. — С. 824—825
  3. Адруг А. К. Портрет В. А. Дуніна-Борковського — видатна пам'ятка українського портретного малярства / А. К. Адруг // Скарбниця української культури: Зб. наук. праць. — Чернігів, 2002. — Вип. 3. — С. 86-89

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]