Усс Степан Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Усс Степан Миколайович
Starshuna h.png Старшина
Усс Степан Миколайович.jpg
Загальна інформація
Народження 9 серпня 1978(1978-08-09)
Кременчук
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (36 років)
Новокатеринівка
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Емблема механізованих військ (2007).png Механізовані війська
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Степа́н Микола́йович Усс (9 серпня 1978(19780809) — 29 серпня 2014) — старшина Збройних сил України.

Короткий життєпис[ред. | ред. код]

Ріс зі сестрами Людмилою та Кірою. Ходив до музичної школи, грав на піаніно, займався дзюдо. Випускник Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Пройшов строкову службу в підрозділі «Барс» на посаді фельдщера. По демобілізації почав працювати вантажником на підприємстві «Кленовий лист», пройшов підготовку та здобув кваліфікацію станочника-деревообробника. Через 10 років підприємство скрахувало, всіх звільнили. Працював різноробочим, столяром. Двічі одружений — від першого шлюбу син Данило 2001 р.н., в другому шлюбі — син Олександр 2012 р.н.

Був мобілізований 5 квітня та направлений в зону бойових дій. Операційний медбрат медичної роти 93-ї бригади. Пройшов кілька «гарячих» точок, серед них — бої за Луганськ. Побував у відпустці, під час якої підліковувався, та повернувся у розташування частини. 19 серпня 10 медбратів 93-ї роти вирушили під Іловайськ.

Загинув внаслідок обстрілу українських військ поблизу Іловайська під час виходу з оточення на дорозі біля села Новокатеринівка. Степан та медбрат Федір Романов при черговому вибуху стрільня не побігли до укриття, а в напрямі пораненого 18-літнього вояка. Біля них вибухнув снаряд. Степана сильно пошматувало, Федір постраждав менше, тому до останнього тягнув на собі побратима. Коли їх оточили росіяни, Федір підірвав гранату.

2 вересня 2014-го тіло Степана Усса разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Без Степана лишились дружина та сини.

9 вересня 2014-го похований в смт. Градизьк поряд з місцем останнього спочинку його бабці.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • на території підприємства «Лукас» відкрито меморіальну дошку честі Степана Усса та Станіслава Прохорова
  • 2015-го на будинку його батькі встановлено меморіальну дошку честі Степана Усса

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]