Установка для вимірювання магнітної сприйнятливості

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рис. 1.
Рис. 2.

Установка для вимірювання магнітної сприйнятливості пондеромоторним методом (рис. 1) складається з електромагніту і ваг, якими вимірюється сила притягнення зразків.

Методика вимірювань полягає у послідовному зважуванні скляної колбочки з еталоном і зразком при вимкненому та включеному електромагніті. Питома магнітна сприйнятливість зразка χ визначається за формулою:

χ = СΔm/m


де С — постійна, яка визначається експериментально для даних полюсних наконечників, положення зразка і струму збудження електромагніта, м3/кг; m — маса зразка, кг; Δm — зміна маси зразка в магнітному полі, кг;

Вимірювання виконуються 3-4 рази і потім розраховується середньоарифметичне значення питомої магнітної сприйнятливості зразка досліджуваного матеріалу.

Цей метод використовується головним чином для визначення питомої магнітної сприйнятливості слабкомагнітних матеріалів. Деякою видозміною розглянутого методу є метод Гюї, який оснований на вимірюванні сили, що діє на зразок. Зразок упакований у циліндр, один кінець якого поміщений у сильне магнітне поле Н, а другий — у слабке Н1.

Схема установки для визначення магнітної сприйнятливості за методом Гюї наведена на рис. 2. Методика вимірювань полягає у тому, що зразок досліджуваного матеріалу, подрібнений до крупності 0,1 мм, засипають в скляну трубку довжиною 40 см та ущільнюють до мітки 35 см. Трубку з матеріалом підвішують до однієї чашки ваг таким чином, щоб нижній край знаходився у однорідному магнітному полі. При достатньо великій довжині циліндра його верхній кінець віддалений від полюсів магніту на велику відстань і Н1 ≈ 0.

Трубку з матеріалом зважують при відсутності струму в обмотках електромагніту і при заданій величині струму. Цю операцію виконують декілька разів і визначають середньоарифметичне значення питомої магнітної сприйнятливості.

Метод Гюї може застосовуватись для визначення магнітної сприйнятливості як слабкомагнітних (в полі Н = 800—1000 кА/м), так і сильномагнітних мінералів (в полі Н = 80 — 100 кА/м).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Папушин Ю. Л., Смирнов В. О., Білецький В. С. Дослідження корисних копалин на збагачуваність. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2006. — 344 с.