Устинов Семен Іванович
| Устинов Семен Іванович | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народження |
5 вересня 1912 с. Прудська Слобода, зараз с. Прудська Михайлівського району Рязанської області, РФ | ||
| Смерть |
29 вересня 1944 (32 роки) біля с. Вісендорф Цесиського району, Латвія | ||
| Поховання | Латвія | ||
| Країна |
 СРСР | ||
| Рід військ | стрілецькі війська | ||
| Роки служби | 1941–1944 | ||
| Партія | КПРС | ||
| Звання | гвардії молодший лейтенант | ||
| Командування | стрілецьким взводом 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | ||
| Війни / битви |
Радянсько-німецька війна Чернігівсько-Прип'ятська операція Битва за Дніпро Битва за Київ (1943) Калинковицько-Мозирська операція Операція «Багратіон» Ризька операція | ||
| Нагороди |
| ||
Устинов Семен Іванович (5.09.1912 — 29.09.1944) — радянський офіцер, учасник Радянсько-німецької війни, командир стрілецького взводу 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту, Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії молодший лейтенант[1].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 5 вересня 1912 року у селі Прудська Слобода, зараз с. Прудська Михайлівського району Рязанської області, РФ. Закінчив 4 класи школи.
В Червоній Армії з грудня 1941 року. Закінчив курси молодших лейтенантів. З березня 1943 року командир взводу 3-го стрілецького батальйону 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка и Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник М. П. Бударін написав, що 24.9.1943 року Устинов зі своїм взводом одним з перших форсував Дніпро і з ходу вступив у бій з противником. Відбив 8 контратак, чим забезпечив подальше форсування Дніпра частинами полку. В цьому бою особисто сам знищив 20 гітлерівців[2].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії молодшому лейтенанту Устинову Семену Івановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[3].
Бере участь у звільненні України і Білорусі, потім в Ризькій операції. Устинов С. І. загинув в бою на теренах Цесиського району Латвії 29 вересня 1944 року.
Похований у с. Вісендорф Цесиського району, Латвія[4] (за іншими даними — на хуторі Мадлени Цесиського району[5]).
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «Золота Зірка» № ---- Героя Радянського Союзу (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.793756, д.49, запись 150033340, стр.178
- ↑ http://www.podvignaroda.mil.ru/ — [Архівовано 2012-07-25 у Wayback Machine.] Фонд 33. — Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
- ↑ Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
- ↑ Герой Советского Союза Устинов Семён Иванович :: Герои страны
Посилання[ред. | ред. код]
- Устинов Семен Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Устинов С. И. (рос.)
- Знатные уроженцы Рязанской земли (рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2 (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)
| |||||||
