Усть-Таскан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Усть-Таскан
рос. Усть-Таскан
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Магаданська область
Муніципальний район Ягоднинський район
Основні дані
Географічні координати: 62°42′50″ пн. ш. 150°49′56″ сх. д. / 62.71388888891677738° пн. ш. 150.83222222224776488° сх. д. / 62.71388888891677738; 150.83222222224776488Координати: 62°42′50″ пн. ш. 150°49′56″ сх. д. / 62.71388888891677738° пн. ш. 150.83222222224776488° сх. д. / 62.71388888891677738; 150.83222222224776488
Часовий пояс UTC+10
Висота над рівнем моря 340 м
Мапа
Усть-Таскан (Росія)
Усть-Таскан
Усть-Таскан

Усть-Таскан (Магаданська область)
Усть-Таскан
Усть-Таскан

Мапа

Усть-Таскан (рос. Усть-Таскан) — колишнє селище в Ягоднинському районі Магаданської області. Населення відсутнє.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 62°42' пн. ш. 150°50' сх. д. Часовий пояс — UTC+10.

Відстань до районного центру, селища Ягодне, становить 120 км, а до обласного центру — 500 км. Через селище протікає річка Таскан.

Історія[ред. | ред. код]

Назва селища походить від найменування річки, можливо, з якут. Тааскаан — «кам'яниста» або з евен. Таскаан — «біла глина»[1].

У 1939 році введена в експлуатацію вузькоколійна залізниця, що поєднувала електростанцію в селі Таскан з родовищем вугілля в Ельгені, яке було відкрито ще 1932 року геологом Л. Снятковим[2].

Станом на 1947 рік протяжність Тасканської залізниці складала близько 70 км. Вона складалася з п'яти роз'їздів та семи мостів. Між першим та другим роз'їздами знаходилася станція Зелений Мис[2].

У другій половині 1950-х років Тасканська ТЕС була зупинена через нерентабельність і значну віддаленість нового Аркагалинського родовища кам'яного вугілля[2].

Ліквідовано селище було в 1992 році. Мешканців переселили в Ягодне і Ельген[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь северо-востока СССР. — Магадан : Магаданское книжное издательство, 1989. — С. 92. — 15 000 прим. — ISBN 5-7581-0044-7.
  2. а б в г Паникаров И. А. История поселков Центральной Колымы. — Магадан : АО «МАОБТИ», 1995. — С. 39-45.

Посилання[ред. | ред. код]