Устя (Бершадський район, село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Устя
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Бершадський район
Рада/громада Устянська сільська рада
Код КОАТУУ 0520485403
Облікова картка Устя 
Основні дані
Засноване 1400
Населення 2610
Площа 46,15 км²
Густота населення 56,55 осіб/км²
Поштовий індекс 24453
Телефонний код +380 4352
Географічні дані
Географічні координати 48°22′40″ пн. ш. 29°39′38″ сх. д. / 48.37778° пн. ш. 29.66056° сх. д. / 48.37778; 29.66056Координати: 48°22′40″ пн. ш. 29°39′38″ сх. д. / 48.37778° пн. ш. 29.66056° сх. д. / 48.37778; 29.66056
Водойми річки: Вільшанка, Велика Бахлайка, Дохна.
Відстань до
обласного центру
168 км
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Джулинка
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради Вінницька область, Бершадський район, с. Устя, вул. Центральна, 3; тел. 44-736
Карта
Устя. Карта розташування: Україна
Устя
Устя
Устя. Карта розташування: Вінницька область
Устя
Устя
Мапа

CMNS: Устя на Вікісховищі

У́стя — село, центр Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області; населення — 2610 осіб; перша згадка — 1400 рік.

Географія[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташований ботанічний заказник — Устянська Дача.

У селі річки Вільшанка й Велика Бахлайка впадають у Дохну.

Транспорт[ред. | ред. код]

Неподалік знаходиться станція Устя, де 2 рази на добу зупиняється вузькоколійний поїзд Гайворон-Рудниця.

Добратися до Вінниці можна зі станції Джулинка, де зупиняється поїзд Гайворон-Вінниця. До цієї станції - 11 км. (або, якщо немає як добратися на станцію - можна з вечора виїхати вузькоколійкою в Гайворон і там сісти на поїзд).

Історія[ред. | ред. код]

З 1917 - у складі УНР.

6 березня 1920 року до Устя під час Зимового походу заходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Тут полк роззброїв курінь піхоти, батарею та кулеметників Української Галицької Армії, яка на той час була у складі Збройних сил Півдня Росії (денікінців). Полк забрав у них 4 гармати, 4 гарматні скрині з набоями, 2 скоростріли "Шварцлозе", 15 возів з військовим майном та понад 120 коней. 50 галичан погодилися вступити на службу до полку [1].

Під час другого голодомору у 19321933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 1100 осіб[2].

Видатні уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  2. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4