Утік (ткацтво)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
1) Нитка основи (червона); 2) Утік (синя)

Уті́к або уто́к[1] (від прасл. *ǫtъkъ), пітка́ння[2] — сукупність поперечних, паралельних одна одній ниток у тканині, які розташовуються під прямим кутом до основи і проходять від одної крайки тканини до другої. Разом з основою утік утворює ткацьке переплетіння.

Слово утік, уток походить від слова ткати[3].

Від утоку не вимагається такої міцності, як від основи, але йому надають більшу гнучкість, аби він вільніше укладався між нитками основи, а також пухнастість, аби він заповнював проміжки між нитками і робив тканину щільнішою на просвіт. Для цього уто́кову пряжу зсукують набагато слабкіше, ніж основу.

Утокова нитка у човникових верстатах кріпиться до човника (намотується на його шпулю), на безчовникових нитка просилюється між нитками основи за допомогою струменя повітря (пневматичні верстати), води (гідравлічні верстати), рапірами (рапірні верстати) або мікрочовниками-мікропрокладачами. Щоб запобігти скручуванню (яке може утворити петлі), намотану нитку намочують чи запарюють. Прокладений утік ущільняють, прибиваючи бердом ляди.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Утік // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Піткання // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.

Джерела[ред. | ред. код]