Учитель Церкви
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Учителів церкви прийнято зображувати із книгами в руках (на зображенні — Ісидор Севільський).
Учитель Церкви (лат. doctor ecclesiae) — почесне звання, що дається з 1298 р. Католицькою церквою заслуженим богословам. Найголовнішим з них («князем філософів») уважається Тома Аквінський. У цей час загальна кількість Учителів Церкви, шанованих на Заході, становить 33 особи, у тому числі — три жінки:
Отці Церкви[ред. • ред. код]
- Римські отці церкви, визнані 1298 року:
- Амвросій Медіоланський,
- Ієронім Стридонський (345—420),
- Аврелій Августин Блаженний (Doctor Gratiae)
- Григорій Великий (папа в 590—604);
- Грецькі отці церкви, визнані 1568 року:
Інші вчителі церкви[ред. • ред. код]
-
- Альберт Великий (Doctor Universalis),
- Альфонс Ліґуорі (1696—1787),
- Ансельм Кентерберійський (Doctor Magnificus),
- Антоній Падуанський,
- Беда Преподобний,
- Бернард Клервоський (Doctor Mellifluus),
- Бонавентура (Doctor Seraphicus),
- Кирило Олександрійський (Doctor Incarnationis),
- Кирило Єрусалимський (315—386),
- Єфрем Сирин,
- Франциск Салезький,
- Іларій Піктавійський,
- Ісидор Севільський,
- Іоанн Дамаскін,
- Іван від Хреста,
- Лаврентій Бриндизійський,
- Лев Великий (папа в 440—461),
- Петро Канизій,
- Петро Хрисолог,
- Петро Даміані,
- Роберто Беларміно,
- Фома Аквінський (Doctor Angelicus),
- Тереза Авільська,
- Катерина Сієнська,
- Тереза з Лізьє,
- Григор Нарекаці[1][2].
В 1970 році папа Павло VI уперше присвоїв цей титул жінкам — Катерині Сієнській і Терезі Авільській. В 1997 р. папа Іван-Павло II проголосив Учителем церкви Терезу з Лізье.
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
Сайт про Вчителів Церкви (англ.)
|
|||||||||||||||||||
